Розділ 5

Валеріана лікарська - багаторічна трав'яниста рослина із родини валеріанових (від лат. слова valere - бути здоровим). Кореневище коротке, вертикальне, товсте, всередині порожнисте з численними коренями. Стебло прямостояче, просте або у верхній частині гіллясте, циліндричне, порожнисте, борозенчасте, заввишки до 200 см. Листки непарноперисті, супротивні, з 5 парами листочків, ланцетовидних, цільних або крупнозубчастих. У вітчизняній народній медицині практикується застосування валеріани у вигляді настоїв, відварів, екстрактів і порошків у разі істерії, мігрені, за болю в серці, за вад серця, хореї, епілепсії, нервової перевтоми. Настій кореня валеріани показаний у клімактеричному періоді, при припливах; після перенесених тривалих захворювань як поліпшувальний апетит і загальнозміцнювальний засіб.

Вероніка лікарська (veronica - від лат. verus - справжній, автентичний, unicus - єдиний) - багаторічна трав'яниста рослина з родини норичникових із сланким гіллястим стеблом. Гілки вкорінені, з піднятими верхівками. Листя короткочерешкове, оберненояйцеподібне, зубчасте, пухнасте. У вітчизняній народній медицині властивості вероніки застосовують у разі туберкульозу легень, кашлю, кровотеч, у разі виснаження, проносів, виразки шлунка, головного болю, клімаксу, як жовчогінний засіб, у разі захворювань сечового міхура, за застудних захворювань і зовнішньо для лікування ран. Входить вероніка лікарська до складу грудного чаю. Трава офіційна в медицині Західної Європи. Властивості вероніки використовують для фіторецептів.

Виноград культурний із сімейства виноградних - листопадна, але вічнозелена ліана з довгими вузлуватими пагонами, що лазять за допомогою вусиків. Листя чергове, просте, зубчасте, здебільшого трьох-п'ятилопатеве. Квітки численні, дрібні, зеленуваті, п'ятилопатеві, в пухких або густих волотях, часто запашні. Плоди має виноград культурний соковиті. У вітчизняній народній медицині лікування виноградом застосовують як протигнильний і жарознижувальний засіб, у разі захворювань нирок, нирково-кам'яної хвороби, каменів у печінці та жовчному міхурі, за геморою. Гірчак почечуйний (почечуйная трава) - однорічна рослина з родини гречаних із простим або слабкогіллястим стеблом заввишки 30-60 см, зі здутими вузлами. Листки широколанцетні або лінійноланцетні, чергові, частіше сидячі, нижні на черешках, майже завжди з бурою плямою в середині. У траві містяться дубильні речовини, рутин, флобафени, кверцетин, сліди ефірної олії, слиз, цукри, аскорбінова кислота, галова, оцтова та олійні кислоти.

Оман високий (дикий соняшник, від лат. inula - сонце) - багаторічна трав'яниста рослина з родини складноцвітих, з жовто-бурою, короткою, м'ясистою, багатоголовою кореневласною рослиною, з численним товстим корінням до 50 см завдовжки. Використовують кореневища з корінням, які збирають восени (жовтень) і навесні (у квітні, травні). Запах оман високий має ароматичний: свіжі пахнуть камфорою, висушені - фіалкою, смак пряний, гіркий, а лікування оманом рекомендовано за багатьох недуг. Рослина має сечогінну, жовчогінну, відхаркувальну та протимікробну дію. Властивості оману бактерицидні та протиглисні. Завдяки протизапальній дії препарати оману є ефективним засобом для лікування травного тракту, бо сприяють зменшенню підвищеної моторної та секреторної функції його, поліпшують апетит.

Буркун лікарський (від грец. meli - мед, lotus-квітка) - дворічна трав'яниста рослина з родини бобових, заввишки до 1 м. Поширений буркун лікарський по всій Європейській частині колишнього СРСР (окрім Крайньої Півночі і північно-східних районів), на Кавказі, в Середній Азії, Західному Сибіру, в лісостеповій і степовій зонах. Використовують облиствені верхівки трави буркуну з квітками, зібрані в початковий період цвітіння. Запах буркун лікарський має приємний, смак солоно-гіркий. Експериментальними та цинічними дослідженнями встановлено, що лікування буркуном впливає на нервову систему. Кумарин пригнічує центральну нервову систему, має протисудомну та наркотичну дію. У хворих на лейкопенію на ґрунті променевої терапії кумарин спричиняє збільшення кількості лейкоцитів, головним чином за рахунок гранулоцитів, і меншою мірою лімфоцитів. У великих дозах лікування буркуном спричиняє негативні ефекти, а саме нудоту, блювання, головний біль, чинить паралізуючий вплив на гладку мускулатуру.

Дуб звичайний (черешчастий) - загальновідоме велике дерево з родини букових, досягає 40-50 м висоти зі стовбуром до 2 м у діаметрі. Медонос. Використовують молоду гладку кору дуба без коркового шару із зовнішнього боку і без залишків деревини з внутрішнього, яку збирають рано навесні в період сокоруху до розпускання листя. Властивості дуба широко застосовують у сучасній фітотерапії різних країн світу. Властивості дуба дають змогу зробити відвар із кори, який має в'яжучі, протизапальні та протигнильні властивості, засновані на здатності дубильних речовин ущільнювати тканинні мембрани. Застосовується в медицині в разі проносів, шлункових і кишкових кровотеч. Нетреба звичайна - однорічна трав'яниста рослина із родини складноцвітих. Стебло гіллясте, сірувато-зелене, короткошершавоволосисте, заввишки 20-80 см. У китайській медицині рослину застосовують всередину як засіб проти зоба, а також як потогінний, жарознижувальний і седативний засіб. Призначають лікування нетребою за ревматизму та застудних захворювань. Висушені подрібнені плоди та насіння входять до складу мазей для зовнішнього застосування за деяких уражень шкіри.

Материнка звичайна (від лат. oros-гора, ganus - прикраса, гірська прикраса) - багаторічна трав'яниста рослина з родини губоцвітих, заввишки 35-80 см, із сильним ароматним запахом. Використовують облиствені верхівки трави з квітками, зібрані в початковий період цвітіння. Запах материнка звичайна має ароматичний, смак гіркуватопряний, злегка терпкий, терпкий. Лікування материнкою у вигляді настою чинить заспокійливу дію на центральну нервову систему, має відхаркувальну дію, посилює апетит, поліпшує травлення за недостатності секреції шлункового соку, має жовчогінну, потогінну та інші властивості.Лікарські властивості материнки, що входять до лікувального настою з цієї трави, застосовують як засіб, що стимулює шлункове травлення, у разі атонії кишечнику, спазмів у ділянці шлунка, запалення печінки, жовтяниці, за гострих і хронічних бронхітів (як засіб, що посилює секрецію бронхіальних залоз).

Ожина - чагарник із сімейства розоцвітих, заввишки 1-3 м. Поширена ожина майже в усій Європейській частині колишнього СРСР, за винятком північно-західної, в Сибіру, Середній Азії, Криму та на Кавказі. Культивується переважно в Америці як харчова та декоративна рослина. Зростає ожина в дикому вигляді по берегах річок, вологих лісах, а свіжі ягоди вживають у їжу. Корисні властивості ожини, подібно до малини, мають дію, що втамовує спрагу, легко переносяться не тільки здоровими людьми, а й хворими з хронічними проносами. У сирому й сушеному вигляді ягоди ожини використовують для варіння варення, начинки для пирогів, сиропів, приготування настоянок, прохолодних напоїв, желе, пастили та компотів. Облистяні верхівки ожини, зібрані в початковий період цвітіння, ми використовуємо як в'яжучий засіб у разі харчових токсикоінфекцій, дизентерії та інколи, за показаннями, у разі виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки.

Женьшень звичайний (корінь - людина) - багаторічна трав'яниста рослина, невисока (30-70 см), що досягає великого віку (до 100 років), із сімейства аралієвих. У дикому вигляді женьшень звичайний росте в Приморському краї, Кореї, Китаї, культивується в Кореї, Китаї, Японії, СРСР (у Китаї та Кореї культивується понад 100 років). використовують коріння культивованого женьшеню, зібране восени на 5-6-му році життя. Запах специфічний, смак солодкий, пекучий, потім гіркуватий. Препарати женьшеню мають велику широту терапевтичної дії, нетоксичні. Застосування женьшеню може бути тривалим. Встановлено, що цей корінь є найсильнішим збудником центральної нервової системи, що перевершує за дією суміш нрозерину з фенаміном; на відміну від останнього, не має фазності дії та негативних наслідків, не порушує сну, підвищує працездатність в умовах нічного неспання.

Горлянка волохата - багаторічна трав'яниста рослина із сімейства губоцвітих. У науковій медицині живучку волохату не використовують. У вітчизняній народній медицині рослину використовують як в'яжучий, сечогінний, кровоспинний, протизапальний і ранозагоювальний засіб. Застосовують як пом'якшувальний засіб у разі захворювань легень, бронхіту, як відхаркувальний засіб, у разі болю в грудях. Жостер проносний (жостер проносний) - чагарник або дерево до 8 м заввишки, із сімейства жостерових із червонувато-сірою (або бурою), блискучою у молодих гілок корою. Жостер проносний використовують у фітотерапії. Відвар, настій плодів мають м'якодіючі проносні та антибактеріальні властивості. Звіробій звичайний - багаторічна трав'яниста рослина із сімейства звіробійних, заввишки 30-60 см. Діючі речовини звіробою мають виражену в'яжучу та протимікробну, кровоспинну, протизапальну та стимулювальну властивості. Згідно з експериментами на тваринах, настій і екстракт із рослини малотоксичні.