:рис1:
Поширена вероніка лікарська в Європейській частині СРСР, у Криму, на Кавказі. Зростає в лісах, на узліссях, по всій Європі та в США.
Використовують облиствені верхівки рослини, які збирають на початку цвітіння. У свіжому вигляді мають слабкий запах, що зникає під час сушіння, смак гіркуватий.
Хімічний склад і властивості вероніки
Властивості вероніки лікарської мало вивчені. Містить дубильні, гіркі речовини, глюкозид аукубін (Hoppe, 1958), ефірну олію (Mosig, 1961), сліди алкалоїдів, глюкозид вероніцин, вітаміни, сапоніни (С. Я. Золотницкая, 1958).
Трава офіційна в медицині Західної Європи. Властивості вероніки використовують для фіторецептів.
Дія та лікування веронікою
Лікування веронікою в науковій медицині колишнього СРСР не вживалася.
У Болгарії властивості вероніки застосовували в разі захворювань дихальних органів, кашлю. У болгарській народній медицині відвар трави використовують також у разі кашлю, бронхіальної астми, ревматизму, подагри, за сечокам'яної хвороби, як діуретичний засіб, у разі ангіни, захворювань шкіри, фурункулів. Лікування веронікою, настояною на рослинній олії, вважається гарним засобом для кращого загоєння гнійних ран і в разі сонячного опіку шкіри.
У НДР вероніка лікарська використовувалася у вигляді чаю в разі захворювань дихальних шляхів. Вміст гіркоти і дубильних речовин зумовлює застосування при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, особливо при проносах. Лікування веронікою також застосовується у вигляді полоскань. У середні віки цій рослині приписували унікальне лікувальне значення, чому й дано цю назву. Використовували за найрізноманітніших захворювань: у разі запаморочення, втрати пам'яті, за захворювань шлунка, печінки, селезінки, нирок, сечового міхура, за гінекологічних захворювань і як потогінний засіб. У 1960 р. було опубліковано книгу, присвячену цій рослині (Frank).
У Франції доктор Leclerc, описуючи властивості вероніки лікарської, вказує, що найкраще діє її гарячий відвар. Gamier рекомендує її за атонії, кольок у шлунку і для поліпшення травлення, але найбільшу ефективність її він відзначає за відсутності апетиту, а також за бронхіту.
Листя вероніки - 60 г, листя бальзаміну - 15 г, листя касії - 15 г, корінь лакриці - 10 г; 5-6 г подрібненої сировини заварюють 250 мл окропу, настоюють 20 хвилин і приймають у несолодкому вигляді за 5 хвилин до їди.
В Австрії лікування веронікою використовують під час її цвітіння у вигляді відвару, соку в разі катарів верхніх дихальних шляхів, хронічних захворювань шкіри, а також у разі свербіння статевих органів, особливо в жінок похилого віку, яке є провісником або симптомом діабету й раку. Сік трави рекомендується за подагри у великих дозах, натщесерце.
У вітчизняній народній медицині властивості вероніки застосовують у разі туберкульозу легень, кашлю, кровотеч, у разі виснаження, проносів, виразки шлунка, головного болю, клімаксу, як жовчогінний засіб, у разі захворювань сечового міхура, за застудних захворювань і зовнішньо для лікування ран. Входить вероніка лікарська до складу грудного чаю..
