Дуб звичайний
Дуб звичайний (черешчастий) - загальновідоме велике дерево з родини букових, досягає 40-50 м висоти зі стовбуром до 2 м у діаметрі. Медонос. Цвіте дуб звичайний одночасно з розпусканням листя у квітні - травні починаючи з 40-60-річного віку. Батьківщина - Північна Африка, Південна Європа, Сирія, Палестина.
Поширений дуб звичайний також у середній і південній смугах Європейської частини колишнього СРСР. Зростає в зоні мішаних лісів, долинами річок, у степовій зоні ярами та балками. Культивується дуб звичайний як декоративна та озеленювальна рослина.
Використовують молоду гладку кору дуба без коркового шару із зовнішнього боку і без залишків деревини з внутрішнього, яку збирають ранньою весною в період сокоруху до розпускання листя. Кору віддирають з молодих гілок товщиною до 6 мм і тонких стовбурів до 10 см у діаметрі. Запах дуб звичайний має слабкий, смак сильно терпкий.
Хімічний склад і властивості дуба
Властивості дуба широко застосовують у сучасній фітотерапії різних країн світу. У корі дуба знайдено дубильні речовини - до 20% (що молодша кора, то більше дубильних речовин), флавоноїди, галова й елагова кислоти, пентазони (13-14%), пектини (6%), цукри, слиз, крохмаль, білкові речовини, кверцетин, левулін, флобафен. Жолуді містять: крохмаль (до 40%), дубильні речовини (5-8%), білкові речовини, цукри, жирну олію (до 5%). У листі знайдено кверцитрин, кверцетин, дубильні речовини, пентозани.
Дія та застосування
Властивості дуба дають змогу зробити відвар із кори, який має в'яжучі, протизапальні та протигнильні властивості, засновані на здатності дубильних речовин ущільнювати тканинні мембрани. Застосовується в медицині в разі проносів, шлункових і кишкових кровотеч. У вигляді полоскань за хронічних тонзилітів, стоматитів, фарингітів, за неприємного запаху з рота, гінгівітів, шкірних захворювань, що супроводжуються рясною ексудацією, лікуванні опіків і геморою з кровотечами, надмірної пітливості долонь рук та ніг у вигляді ванн, а за запальних захворювань урогенітальної сфери - у вигляді спринцювань відваром кори.
Порошок з кори дуба застосовують як присипку.
Завдяки корисним властивостям дуба його кора увійшла до Державної фармакопеї СРСР у 1968 р.
У Польщі кору дуба застосовують як в'яжучий засіб, у разі запалення нирок і сечового міхура, у разі кровотеч маткових, гемороїдальних і як гарний ранозагоювальний засіб.
У Болгарії кору дуба використовують як протизапальний і протигнильний засіб у вигляді настою всередину в разі катару шлунка і кишечника, дизентерії. Особливо властивостям дуба надають перевагу як зовнішньому застосуванню у вигляді відвару при шкірних захворюваннях, ранах, геморої, який кровоточить, у разі білявок, відмороження і для полоскання порожнини рота в разі ангіни і поганого запаху з рота.
У Болгарській народній медицині відвар кори дуба і настій на червоному вині також використовують у разі кровотеч, діареї та дизентерії, у разі рясних менструацій, запалення сечового міхура, у вигляді промивань із відвару в разі білявок у жінок, у разі гонореї, у разі ран - у вигляді компресів.
У вітчизняній народній медицині використовують відвар із кори за кривавих проносів, за холери, за кровотеч зі шлунково-кишкового тракту та рогової порожнини, за рясних місячних, за цинги, рахіту, за отруєння грибами, солями міді та свинцю, за захворювань печінки та селезінки, за пролежнів.
Властивості дуба дають змогу його застосовувати і в харчовій індустрії: листя використовують для соління огірків. Жолуді йдуть для приготування кави.
Кору дуба з молодих дерев ми використовуємо як в'яжучий, протизапальний, протигнильний і кровоспинний засіб у разі виразкових колітів, ентероколітів, дизентерії в суміші з іншими рослинами у вигляді настою, а в разі трихомонадного кольпіту - у вигляді спринцювань.
Дурнишник звичайний
Нетреба звичайна - однорічна трав'яниста рослина із родини складноцвітих. Стебло гіллясте, сірувато-зелене, короткошерстке, висотою 20-80 см. Листки серцеподібні при основі, спереду трилопатеві, надрізанозубчасті. Квіти утворюють однодомні й одностатеві голівки, скупчені в кутах листків колосками. Чоловічі головки багатоквіткові, жіночі двоколірні. Цвіте нетреба звичайна з червня до серпня (рис. 18).
:рис1:
Поширений нетреба звичайна в Європейській частині СРСР, на Кавказі, в Середній Азії, Південному Сибіру. Зростає на бур'янистих місцях, на городах, біля житла і доріг, іноді серед поливних посівів.
Використовують облиствені верхівки квітучої рослини в період цвітіння.
Хімічний склад
Усі частини рослини багаті на йод і пігменти. Листя містить 31,8 мг% аскорбінової кислоти та алкалоїд. У насінні знайдено 38-41% жирної олії, що висихає, маловивчений аморфний глікозид ксантострумарин, алкалоїди, смоли. Лікування нетреби часто використовують фітотерапевти.
Дія та лікування нетребою
У науковій медицині колишнього СРСР лікування нетреби не застосовують.
У китайській медицині рослину застосовують всередину як засіб проти зоба, а також як потогінний, жарознижувальний і седативний засіб. Призначають лікування нетребою за ревматизму та застудних захворювань. Висушені подрібнені плоди і насіння входять до складу мазей для зовнішнього застосування при деяких ураженнях шкіри. Плоди і насіння призначають у разі екземи та сверблячих дерматозів, у разі укусів комах і корости (Ф. Ибрагимов, 1960). У Китаї ця рослина увійшла до фармакопеї. Плоди і листя використовують ще для лікування паралічів, а густий екстракт, отриманий шляхом поступового упарювання водного відвару листя, застосовують для лікування хворих на проказу.
У вітчизняній народній медицині лікування нетребою застосовували у вигляді відвару з насіння і коріння за дизентерії, золотухи, за захворювань сечового міхура. Усю рослину заварюють і п'ють, як чай, у разі раку.
Сік свіжої трави використовують під час лікування ангіни, зоба, золотухи, лишаїв, а також злоякісних пухлин.
У народній медицині Середньої Азії лікування нетребою призначали у вигляді соку зі свіжого листя за астми, геморою, спазмів у горлі; насіння курять за туберкульозу горла.
Облистяні верхівки нетреби звичайної нами використовуються за тиреотоксикозу в суміші з іншими рослинами..
