Медунка лікарська (легеневиця) (від лат. pulmo - легені) - багаторічна трав'яниста рослина із родини бурачникових. Поширена медунка лікарська на заході Європейської частини колишнього СРСР, у Сибіру та на Кавказі. Зростає в змішаних і березових лісах, на лісових узліссях і лісових луках. Застосування медунки рекомендовано за різних недуг. Медунка лікарська має протизапальну і в'яжучу властивість завдяки наявності в ній дубильних речовин, пом'якшувальну властивість завдяки наявності слизових речовин, сечогінну (завдяки окису кремнію), а також кровоспинну і ранозагоювальну властивості. Мікроелементи, що містяться в ній, і насамперед марганець, впливають на процеси кровотворення. Марганець також стимулює ріст, активує вітамін Ві і регулює діяльність деяких залоз внутрішньої секреції.

У Донбасі росте 9 видів деревію, зокрема: паннонський (А. pannonica Schule) і дрібноквітковий (А. micrantha Willd). Деревій паннонський росте повсюдно в багатьох районах, а другий - у долині Сіверського Дінця. У деревію паннонського листя темно-зелене і дрібніше, ніж у деревію звичайного. Н. А. Калошина встановила, що ці два види є перспективними за біологічно активними флавоноїдами і підлягають заготівлі.

Фіалка польова має відхаркувальну, протизапальну, протиревматичну, протизолотушну, тонізувальну, сечогінну, пом'якшувальну, потогінну, кровоочисну, дезінфікуючу дію, а також сприяє скороченню матки в післяпологовий період і нормалізує обмін речовин.

Ялівець звичайний - вічнозелений хвойний чагарник або деревце, від 3 до 12 м заввишки, із сімейства кипарисових. Цвіте ялівець звичайний у травні, плоди дозрівають на другий рік восени (жовтень-листопад), використовуються зрілі, чорні плоди (ягоди). Смак солодкуватопряний. Запах ялівець звичайний має своєрідний, ароматний. Ефірна олія, що входить до властивостей ялівцю, у травному тракті, подразнюючи слизові оболонки, спричиняє посилення перистальтики, водночас посилюється секреція бронхіальних залоз; розріджується мокротиння, що сприяє його кращому відділенню. Ефірна олія виділяється переважно через нирки, помірно подразнюючи їх, збільшує діурез. У великих дозах ефірна олія викликає подразнення нирок і зменшує секрецію бронхіальних залоз. Крім того, діє протимікробно.

Застосовують у народній медицині в разі запалення дихальних шляхів (кашлю) і шлунково-кишкового тракту (пронос), а також у разі застуди, ломоти, головного болю, виразкової хвороби шлунка та жіночих захворювань; зовнішньо листя прикладають у разі лишаю, роблять припарки в разі наривів, болю в суглобах та інших захворюваннях; дехто з порошку листя робить мазь, у співвідношенні 1 частини сировини до 1 частини жиру, якою натираються від застуди.

Хміль звичайний застосовується в народній медицині, крім того, в разі безсоння, нервової перевтоми і виснаження, істерії, серцебиття, водянки, жовтяниці, глистів, дитячої анемії, захворювань нирок, печінки і жовчного міхура, жовчно-кам'яної хвороби, цисталгії, простатиту, хронічних шлунково-кишкових захворюваннях, болісних менструаціях, нічних полюціях і надмірній статевій збудливості, головному болю, закрепах, серцевій слабкості, невралгії, радикуліті, фурункульозі, порушеннях загального обміну речовин, загальній слабкості, коріння хмелю - у разі жовтяниці та мігрені.

Мордовник звичайний - багаторічна трав'яниста рослина із сімейства складноцвітих, до 80 см висоти. Ехінопсин відносно малотоксичний, у малих дозах чинить збудливу дію на тварин, у великих - спричиняє судоми з подальшим загальним пригніченням; має антагоністичну дію щодо медіналу; пригнічує холінестеразу, полегшує проведення збудження у нервово-м'язових синапсах та чинить лікувальну дію в разі експериментальних паралічів, спричинених травмою нерва.М'ята перцева - багаторічна кущиста, трав'яниста рослина із сімейства губоцвітих, виведена в Англії в XVII столітті шляхом гібридизації диких видів. Ментол, що міститься в листі м'яти, має місцевознеболювальну, спазмолітичну та антисептичну властивості, спричиняє рефлекторне розширення коронарних судин. Застосування м'яти всередину рекомендовано в разі стенокардії, болю в ділянці шлунка і кишечника. Зовнішньо - у разі невралгічного болю, зубного болю, як антисептичний і болезаспокійливий засіб у разі запальних захворювань верхніх дихальних шляхів, у разі бронхіту і бронхоектазів.

Кульбаба лікарська - загальновідома багаторічна трав'яниста рослина з родини складноцвітих. Використовують коріння, яке викопують восени в період зів'янення листя і навесні до цвітіння, і надземну частину, яку збирають у початковий період цвітіння. Кульбаба лікарська у висушеному вигляді запаху не має, смак гіркуватий з відчуттям слизовості. Надземна частина кульбаби, зібрана в період бутонізації, і коріння застосовуються нами як засіб, що посилює секрецію жовчі, знижує холестерин крові, поліпшує її склад. Рекомендується нами в разі захворювань печінки й атеросклерозу. Кульбаба лікарська має харчові властивості. Підсмажене коріння використовують як сурогат кави, молоде листя, як уже зазначено вище, - для салатів. Коріння йде для приготування пігулок. У російській народній медицині кульбабі надається велике значення, здавна її вважали "життєвим еліксиром". Застосування кульбаби рекомендували як засіб, що поліпшує травлення, жовчовиділення, заспокійливий засіб, корисний у разі жовтяниці, безсоння та інших захворювань.

Осока піщана (сarex - спочатку стародавні римляни називали цим словом колючий чагарник, а потім цю назву перенесли на осоку піщану, arenaria - від лат. - (той, що живе на піску) - багаторічна трав'яниста рослина з родини осокових з довгим (до 10 м завдовжки та 3 мм завтовшки), шнуровидним, повзучим кореневищем. За старих часів лікарі прописували цю рослину в разі сифілісу. Властивості осоки діють на організм антибактеріально. У минулому кореневища осоки піщаної заготовлялися в Росії у великій кількості для заміни цінного кореня південноамериканської рослини сарсапарилли, який застосовували в разі сифілісу, подагри, ревматизму та шкірних захворювань. пармелія (лишайник) - багаторічна рослина з родини пармелієвих, являє собою симбіоз двох організмів, один з яких належить до групи грибів, інший - до зелених водоростей. Пармелія степова здавна вживалася уральським козацтвом як "порізна" трава - один зі швидкодіючих кровоспинних і бактерицидних засобів для обробки ран. У роки війни лікар військового госпіталю в м. Уральську Г. Свиридов застосовував пасту з порошком пармелії для лікування поранених і одержав досить успішні результати.

Паслін чорний (пізніка) - однорічна рослина із родини пасльонових. Паслін чорний використовують у медичних рецептах тільки в стиглому вигляді. Зелені плоди шкідливі для здоров'я. Властивості пасльону застосовують для виготовлення лікарських препаратів, здатних вилікувати недуги. Трава офіційна в Англії, Франції, Португалії, Туреччині, Венесуелі та інших країнах. Застосовується також у китайській медицині. В індійській медицині застосування пасльону призначали в разі лихоманки, проносу і захворювань очей. Сік з рослини - при хронічних захворюваннях печінки, туберкульозі, дизентерії та геморої, а настоянку з листя застосовують як сечогінний і проносний засіб (Chopra etall., 1956). У народній медицині Узбекистану свіже листя вживають як ранозагоювальний засіб і за головного болю. Сік свіжого листя вводять у ніс за його поранення, хронічного нежитю і болю у вухах; зрілі плоди рекомендують за ангіни та дифтерії у дітей.

Грицики звичайні - однорічна трав'яниста рослина з родини хрестоцвітих із прямим круглим або гіллястим стеблом заввишки від 20 до 40 см. Використовується надземна частина рослини з прикореневим листям, яку збирають під час цвітіння. Висушена грицики звичайні має слабкий запах, смак гіркуватий з відчуттям слизовості. Трава грициків має кровоспинну властивість і викликає скорочення мускулатури матки. Згідно з останніми даними, водний і спиртовий екстракти мають гіпотензивну дію. Листя свіжої рослини грициків вживають у їжу, з нього готують салати, супи; насіння може замінювати гірчицю.

Пижмо звичайне (дика горобинка) - багаторічна трав'яниста рослина із сімейства складноцвітих, висотою 80-120 см. Використовують квіткові кошики пижма, зібрані на початку цвітіння без квітконіжок. Запах висушених квіток під час розтирання камфорний, смак пряний, гіркий. За експериментального гепатиту пижмо звичайне посилює секрецію і знижує вміст слизу в жовчі. Поряд із цим тонізує мускулатуру шлунково-кишкового тракту і посилює його секрецію. Судячи з експериментів на тваринах, настій із суцвіть пижма збільшує амплітуду серцевих скорочень, уповільнює ритм серця, підвищує артеріальний тиск, збільшує жовчовиділення. Ефірна олія чинить виражену протиглистну й антимікробну дію, але вельми токсична. Пижмо звичайне (облиствені верхівки із суцвіттями) нами застосовують у малих дозах як протизапальний, протиглистний засіб, який посилює секрецію жовчі, протиглистний засіб, а також у разі гастритів зі зниженою кислотністю, захворювань печінки, жовчного міхура й жовчних проток.

Подорожник великий (від лат. planta - сходинка, підошва ноги, яку нагадує форма листя) - добре відома багаторічна трав'яниста рослина з родини подорожникових, з квітконосним стеблом до 20-30 см висоти. Використовують листя подорожника, зібране під час цвітіння, з невеликим залишком черешка. Запах відсутній, смак гіркуватий, злегка терпкий. Нами використовують подорожник великий для лікування гастритів, виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, як засіб, що регулює секрецію шлункового вмісту, а також у разі виразкового коліту, ентероколіту, дизентерії, захворюваннях нирок, гіпертонічної хвороби та атеросклерозу.У вітчизняній народній медицині подорожник великий здавна застосовували за ракових пухлин (у вигляді вологих компресів), а всередину - за раку легень і шлунка, для чого суміш тонко подрібненого свіжого листя з рівною кількістю цукрового піску настоюють у теплому місці протягом 2 тижнів. Отриману рідину вживають 3-4 рази на день по 1 столовій ложці за 20 хвилин до їди.

Соняшник однорічний - загальновідома однорічна культурна рослина з родини складноцвітих, з яскраво-жовтими квітками, зібраними у великі кошики. Цвіте в липні - серпні, плоди дозрівають у серпні - жовтні. Крайові квітки соняшнику однорічного використовуються нами як протигарячковий засіб у разі малярії, грипу та катару верхніх дихальних шляхів. Полин гіркий - багаторічна трав'яниста рослина сріблястого кольору із сильним ароматним запахом, із сімейства складноцвітих, заввишки 50-125 см. Стебло прямостояче, у верхній частині гіллясте. Листя шовковисте сіроїлочне, чергове, черешкове, двічі пір'ясто-розсічене. Надземну квітучу частину полину гіркого, без грубих стебел, ми використовуємо як ароматичну гіркоту, як засіб, що регулює секрецію і збуджує центри секреторних нервів шлунка, як засіб, що зменшує метеоризм, має протизапальний ефект, стимулює жовчовиділення. Трава полину за малярії, грипу, катару верхніх дихальних шляхів та інших захворювань.

Полин звичайний (чорнобиль) (artemys - здоровий, свіжий) - багаторічна трав'яниста рослина із сімейства складноцвітих, висотою 100-150 см. Трава полину має жарознижувальні, антисептичні та загальнозміцнювальні властивості.Полин звичайний - старий народний засіб. Абу Алі Ібн-Сіна широко рекомендував надземну частину рослини за сечокам'яної хвороби, за ерозій матки і як абортивний засіб у вигляді ванн; відвар трави - від нежиті та головного болю (у вигляді лікарської пов'язки). полин польовий (боже дерево) - багаторічна трав'яниста рослина із сімейства складноцвітих, заввишки до 100 см. Стебло розгалужене, піднесений, червонуватий. У народній медицині застосовують полин польовий як ранозагоювальний засіб; відвар квітучих гілок п'ють за маткових кровотеч, за запалення сечового міхура; настій - за болю в шлунку, жіночих хвороб, за зубного болю у вигляді полоскань.

Собача кропива собача п'ятилопатева (кропива собача волохата, кропива собача волосиста) - багаторічна трав'яниста рослина із сімейства губоцвітих, заввишки 50-150 см. Використовують облиствені квітучі верхівки довжиною 30-40 см, зібрані в період цвітіння, без товстих стебел. Запах трава собачої кропиви має слабкий, смак гіркий, експериментально встановлено, що рослина собача кропива не токсична, а препарати її мають заспокійливу дію на центральну нервову систему, сповільнюють ритм серця, збільшують силу серцевих скорочень і знижують артеріальний тиск, мають гіпотензивні, седативні властивості, а також препарати собачої кропиви широко застосовуються як засіб, що регулює функціональний стан центральної нервової системи.

Ревінь тангутський - багаторічна трав'яниста рослина з родини гречаних, з коротким багатоголовим, темно-бурим кореневищем, з соковитими великими коренями. Використовують коріння з кореневищами трьох-чотирирічного віку, що викопують у серпні - вересні. Висушене коріння буро-жовтого кольору, з приємним своєрідним запахом. Смак трава ревеню має гіркуватий, терпкий. У китайській медицині препарати ревеню відомі понад 5000 років, їх застосовують всередину і як зовнішній засіб. Всередину - як засіб, що збуджує апетит, і як жовчогінний, за жовтяниці (малі дози), за хронічного запору як проносне (великі дози), за атонії кишківника та метеоризму.

Ріп'яшок звичайний - багаторічна трав'яниста рослина із родини розоцвітих. Використовується надземна частина рослини, зібрана до плодоношення. Смак реп'яшок звичайний має гіркуватий, терпкий, терпкий, запах слабкий, пряний, а у вітчизняній народній медицині застосовували як гіркоту при захворюваннях шлунка та кишківника, особливо за проносу, за захворюваннях печінки, жовтяниці, за ревматизму, захворюваннях легень, за кровотеч, геморою, як терпкий і сечогінний засіб.Застосовують траву реп'яха в НДР майже винятково у вигляді чаю за захворювань шлунково-кишкового тракту, жовчного міхура, у вигляді настоянки або полоскання - за захворювань порожнини рота. У разі ран на шкірі - у вигляді компресу з відвару трави.

Троянда кримська (троянда французька) - загальновідомий багаторічний чагарник заввишки 60-100 см, із сімейства трояндовоцвітих, з дуже запашними квітами. Використовують пелюстки квіток, зібрані рано вранці під час цвітіння (при зборі в середині дня знижується вміст ефірної олії).У російській народній медицині препарати з пелюсток троянди відносяться до числа слизових, злегка терпких засобів і застосовуються за проносу, болю в животі, захворювань легень, катарів верхніх дихальних шляхів та запалень слизових оболонок травного тракту, за жовтяниці й навіть за холери; за грипу, ангіни та різних захворювань ротової порожнини у вигляді полоскань і промивань; дрібно потовченим порошком рожевих пелюсток посипають виразки й накладають на місця, уражені бешиховим запаленням.

Ромашка аптечна (ромашка лікарська) - однорічна трав'яниста рослина із родини складноцвітих. Використовують квіткові кошики ромашки (без стебел, з довжиною залишків квітконіжок не більше 3 см), зібрані на початку цвітіння, коли крайові язичкові квітки в кошиках розташовані горизонтально. Запах сильний, ароматний, особливо при розтиранні. Смак гіркуватий, пряний. Квіткові кошики ромашки ідеально підходять для приготування лікарського настою. Він чинить протизапальну, кровоспинну, антисептичну, слабку в'яжучу, болезаспокійливу, седативну, протисудомну, потогінну, жовчогінну дію. Болгарські вчені відзначають особливу цінність трави ромашки як цілющого засобу, підтверджену фармакологічним і клінічним вивченням її. Квіткові кошики ромашки аптечної ми широко застосовуємо як протизапальний, антисептичний, пом'якшувальний, болезаспокійливий, протизапальний, такий, що стимулює жовчоутворення та жовчовиділення, заспокійливий та ароматичний засіб.