Розділ 3

За науково обґрунтованого планування, організованого проведення заготівель і раціонального використання природних багатств запаси сировини дикорослих лікарських рослин тривалий час можуть залишатися майже незмінними (Д. С. Івашин). Проте з інтенсифікацією землеробства, випасанням рослин худобою та внаслідок безконтрольного збирання лікарських рослин населенням для особистих потреб і продажу відмічається значне збідніння природних запасів і майже повне зникнення окремих видів. Багато з них занесено до Червоних книг країни та республіки, до Червоної книги Донбасу.

Насіння солодки і вовчуга підлягає скарифікації - протиранню з піском або механічному видаленню зовнішньої оболонки, щоб пошкодити епідерміс. Насіння наперстянки червоної і базиліка камфорного висівали в оранжереї, а потім розсаду в середині травня (після припинення заморозків) висаджували в ґрунт і періодично поливали. Посіви всіх рослин давали дружні сходи і гарний урожай, особливо в дощові роки. Агротехніка вказана також при описі деяких рослин. Таким чином, лікарські рослини, занесені до Червоної книги, можна успішно вирощувати в умовах Донбасу.

Ми готували також 20 % олійні настоянки із сирої рослинної сировини (звіробій, деревій, шавлія лікарська, шавлія мускатна, гісоп, м'ята, нагідки, подорожник великий) на рослинній олії, настоювали I місяць (сухі рослини можна настоювати в рослинній олії кілька годин на водяній бані), потім проціджували, відтискали. Олійну настоянку звіробою, а деякі хворі й настоянку нагідок, застосовували всередину, про що буде зазначено під час опису рослин. Ці настоянки ми також застосовували у 250 хворих на проктосигмоїдит у мікроклізмах. Ці препарати можна застосовувати також зовнішньо в разі трофічних виразок, ран, ерозій шийки матки тощо.

Дедалі більша популярність фітотерапії пояснюється багатьма причинами. Фітотерапевтичні препарати зазвичай діють слабше і повільніше, ніж синтетичні, у них менше побічних і алергічних реакцій. Вони мають широкий діапазон лікувальних властивостей (чинять болезаспокійливу, седативну, тонізуючу та іншу дію). Універсальність застосування залежить від вмісту в рослинах комплексу кількох лікарських речовин, що діють по-різному. Лікарськими рослинами за потреби можна користуватися довго (роками) без побоювання завдати шкоди хворому, змінюючи прописи або роблячи через кожні 1-2 місяці перерви на 2-3 тижні.

Авран лікарський застосовується в народній медицині в невеликих дозах усередину як серцевий, сечогінний, жовчогінний, глистогінний (у разі інвазії аскаридами та карликовим ціп'яком) і сильний проносний засіб, а також у разі хвороб печінки, селезінки, атонії кишківника та хронічних захворювань шкіри (всередину і зовнішньо) - запеклого свербіння шкіри, корости, трофічних виразок, екземи, сверблячки, застарілих виразок, лишаїв, стійких висипів на шкірі та подагри. У Болгарії рекомендують порошок трави по 0,14-0,3 г 3 рази на день або настій із 2 ч. л. у склянці окропу - добова доза. Гарячий настій трави вважається сильнодіючим проносним засобом. Авран лікарський вивчений експериментально на тваринах.

Зовнішньо відвар кореневища використовують для полоскання, примочок, ванн і у вигляді порошку. Сік кореневища лепехи вживають для посилення зору, слуху, поліпшення пам'яті та від куріння. Відваром із суміші кореневища лепехи, кореня лопуха (по одній жмені) і шишок хмелю (дві жмені) на 3-4 л води миють голову двічі на тиждень у разі випадіння волосся та лупи (В. В. Кархут). У разі захворювання сечостатевих органів роблять сидячі ванни у відварі 30 г кореневища на 1 л води. Тривале жування кореневища посилює блювотний рефлекс, що використовують для позбавлення від куріння.

Дуже популярний у народній фітотерапії солодкуватий смолистий березовий сік. Це не тільки приємний освіжаючий дієтичний полівітамінний дієтичний напій, а й напій, що бадьорить і лікувальний. Свіжий або консервований сік берези застосовують як загальнозміцнювальний, протицинговий, сечогінний, такий, що тамує спрагу і нормалізує обмін речовин, засіб всередину і зовнішньо. Застосовують його в разі туберкульозу легень та інших захворювань бронхів і легень, анемії, загальної слабкості, подагри, ревматизму, артрозу, сечокислого діатезу, хронічного пієлонефриту, шкірних захворювань (екземи, вугрів, фурункульозу, висипань, лищяїв), ранок, виразок та інших захворювань, особливо корисний сік для ослаблених дітей. За хронічного нежитю п'ють щоранку 1 склянку соку. Березовий сік також популярний у косметиці - для виведення пігментних плям на обличчі. Ним також миють голову в разі лупи та випадіння волосся.

Кмин застосовують у медицині в разі гострих і хронічних захворювань печінки, жовчного міхура і жовчних шляхів (холецистит, гепатити, дискінезії жовчних шляхів, жовчнокам'яна хвороба, холангіт), а також у разі захворювань травно-кишкового тракту (гастрит, коліт, панкреатит, атонічні та спастичні закрепи). Препарати з трави цмину збуджують секрецію жовчі, шлункового і панкреатичного соку, збільшують діурез і мають слабку заспокійливу, сечогінну, спазмолітичну, вітрогінну, кровоспинну дію, підвищують тонус жовчного міхура, а також покращують обмін речовин і метаболічну функцію печінки.

Настій квіток бузини чорної має потогінну, дезінфікуючу, сечогінну, протизапальну, протипроносну, проносну, жовчогінну, відхаркувальну, в'яжучу, болезаспокійливу, жарознижувальну, заспокійливу, кровоочисну, спазмолітичну, пом'якшувальну і ранозагоювальну властивість. Застосовують у медицині за застудних захворювань, грипу, бронхітів, ларингіту, захворювань нирок і сечового міхура, а також за невралгій. Професор А. Д. Турова рекомендує настій квіток бузини чорної для інгаляцій, полоскань у разі захворювань дихальних шляхів, ангіни, грипу та бронхоектазів.

Культивована валеріана дає великий урожай і сировину кращої якості, ніж дикоросла. Однак корінь квітучих екземплярів стає дерев'янистим і підгнилим. На ділянці другого року життя під час вирощування її на сировину необхідно проводити вершкування (пасинкування), тобто зрізати квітконосні стебла на початку їхнього росту, що сприяє значному підвищенню врожаю коренів. Заготовляють сировину ранньою весною або восени. Сушіння та зберігання валеріани побігоносної мають здійснюватися в приміщеннях, не доступних для кішок, які залюбки гризуть і розтягують коріння валеріана.