:рис1:
Поширений паслін чорний майже по всьому СРСР. Росте берегами річок, полями, городами, біля житла, біля доріг.
Паслін чорний використовують у медичних рецептах тільки в стиглому вигляді. Зелені плоди шкідливі для здоров'я.
Хімічний склад і властивості пасльону
Властивості пасльону були вивчені фітотерапевтами. У плодах знайдено аскорбінову кислоту (353,2 мг%), глікоалкалоїд соланін, який має отруйні властивості. При повному дозріванні плодів соланін майже зникає.
У листі містяться аскорбінова кислота (815,5 мг%), стероїдні сапоніни, каротин, лимонна кислота (до 4,95%).
Властивості пасльону застосовують для виготовлення лікарських препаратів, здатних вилікувати недуги.
Дія та застосування пасльону
У науковій медицині СРСР застосування пасльону не використовується.
У болгарській народній медицині використовують молоді пагони з листям пасльону чорного в разі неврозів, головного болю, спазмів сечового міхура, за болю в ділянці шлунка й кишечнику, подагри й ревматизму, спазматичного кашлю, бронхіальної астми, порушення менструального циклу. Властивості пасльону допомагають полегшити болісні симптоми цих захворювань. Застосовується у вигляді відвару: 3 г подрібненої на порошок сировини варити зі 150 мл води протягом 10 хвилин, пити по 2 чайні ложки на день. Відвар прописують і для полоскання проти гнійників на яснах.
В австрійській медицині з лікувальною метою застосування пасльону (зрілі плоди) рекомендували як болезаспокійливий засіб, нині через побічні дії його залишили.
У Франції паслін чорний застосовується здавна. Гіппократ використовував його для запобігання нічним полюціям, а Діоскорид - у разі опіків стравоходу і шлунка. Інші стародавні лікарі вважали властивості пасльону хорошим заспокійливим засобом. Рослина має болезаспокійливу властивість і в стародавні часи слугувала наркотичним засобом перед операцією. Вживання незрілих плодів може спричинити отруєння.
Трава офіційна в Англії, Франції, Португалії, Туреччині, Венесуелі та інших країнах. Застосовується також у китайській медицині. В індійській медицині застосування пасльону призначали в разі лихоманки, проносу і захворювань очей. Сік з рослини - при хронічних захворюваннях печінки, туберкульозі, дизентерії та геморої, а настоянку з листя застосовують як сечогінний і проносний засіб (Chopra etall., 1956). У народній медицині Узбекистану свіже листя вживають як ранозагоювальний засіб і за головного болю. Сік свіжого листя вводять у ніс у разі його поранення, хронічного нежитю і болю у вухах; зрілі плоди рекомендують у разі ангіни та дифтерії у дітей.
Абу Алі Ібн-Сіна широко використовував паслін чорний для лікування різних захворювань: товчену свіжу рослину (у вигляді лікарської пов'язки) рекомендував у разі головного болю, для розсмоктування пухлини біля основи вуха і в разі захворювань мозку; сік свіжої рослини - у разі кон'юнктивітів, як снодійний і для полоскання у разі захворювань горла; плоди застосовував як сечогінний і кровоспинний засіб, у разі маткових кровотеч, хвороб нирок і сечового міхура. Абу Алі Ібн-Сіна вказував, що паслін чорний, мабуть, має місцеву анестезуючу властивість.
За даними деяких зарубіжних авторів (S. A. Mukherjee, Р. К. Dey, S. Paul), застосування пасльону у вигляді водного екстракту плодів має виражену холінергічну і гіпотензивну дію.
Зрілі плоди пасльону чорного рекомендують для вживання в їжу хворим на гіпертонічну хворобу й атеросклероз по 5-6 г на добу під контролем лікаря..
