При вишукуванні нових видів лікарських препаратів одним з основних джерел отримання їх є народна медицина. Справжня народна медицина (яку не слід порівнювати зі знахарством) була, є і буде невичерпним джерелом поповнення арсеналу лікувальних засобів. Як вказував проф, С. А. Томіліне, ми маємо бути безмірно вдячні нашому народу за те, що він зберіг для нас досвід віддалених поколінь. Нам завжди буде необхідний багатющий практичний досвід народних цілителів, треба перейняти його, доки не пізно, доки він зберігся в живій пам'яті, реалізувати його сьогодні і передати нащадкам.
У Дніпропетровському НДІ гастроентерології за допомогою знавця трав Д. Н. Зубицького впроваджуються засоби з багатющої скарбниці народної фітотерапії. Таким чином, співпраця сучасної та народної медицини становить новий етап розвитку медичної науки і практики.
Н. И. Соломченко з 1942 р. займається вивченням лікарських рослин і народної медицини. Це знайшло відображення в його 55 наукових роботах.
В останні десятиліття великого розвитку набула фітотерапія - наука про лікування і профілактику захворювань за допомогою лікарських рослин, яка все наполегливіше заявляє про себе. На кафедрі 1-ї терапії Ленінградського інституту удосконалення лікарів з 1984 р.а в Київському інституті удосконалення лікарів з 1989 р. проводиться підготовка лікарів із фітотерапії. В Іркутську створено центр фітотерапії, у Томську - НДІ фармакології з клінікою.
Нещодавно колегія Міністерства охорони здоров'я розглянула питання про використання методів традиційної медицини, зокрема й фітотерапії, у лікуванні та реабілітації. У програму підготовки студентів і лікарів будуть введені питання традиційної медицини. При республіканських, обласних, крайових центрах або великих багатопрофільних лікарнях створюють кабінети з традиційних методів лікування (фітотерапія, рефлексотерапія і мануальна терапія).
Дедалі більша популярність фітотерапії пояснюється багатьма причинами. Фітотерапевтичні препарати зазвичай діють слабше і повільніше, ніж синтетичні, у них менше побічних і алергічних реакцій. Вони володіють широким діапазоном лікувальних властивостей (чинять болезаспокійливу, седативну, тонізувальну та іншу дію). Універсальність застосування залежить від вмісту в рослинах комплексу кількох лікарських речовин, що діють по-різному. Лікарськими рослинами за потреби можна користуватися довго (роками) без побоювання завдати шкоди хворому, змінюючи прописи або роблячи через кожні 1-2 місяці перерви на 2-3 тижні.
Необхідно зазначити, що в деяких хворих спостерігаються явища передозування, що настають у разі невиправдано тривалого застосування одного й того самого рослинного засобу. Прояви можуть бути різними - від алергічних до так званих парадоксальних, коли засіб викликає ефект, протилежний очікуваному. Це відзначено навіть за найпопулярніших засобів, які вважаються абсолютно нешкідливими, таких як шипшина, ромашка, валеріана.
У літературі також вказується про появу реакції загострення захворювання через 3-5-7 днів після лікування фітотерапевтичними засобами (К. Кант, С. В. Лінькова). Н. Г. Ковальова також вважає допустимим загострення захворювання при виразковій хворобі в перші 2 тижні фітотерапії. Багато хто вважає, що лікування - завжди мистецтво. Для того, щоб лікувати лікарськими травами, треба володіти великими знаннями, досвідом та інтуїцією, вміти ставити точний діагноз захворювання. Треба вірити в цілющу силу трав, вірити лікарю. Людина не повинна втрачати надію на одужання, бо надія активізує всі сили організму на боротьбу із захворюванням, і без цієї активації будь-які чудодійні засоби безсилі. Лікування без небезпеки може забезпечити лише доброчинний союз: ліки - хворий - лікар.
Для раціонального застосування фітотерапії лікарю необхідно знати елементи ботаніки, способи культивування та заготівлі рослин, приготування препаратів, фармакологічні властивості рослин, правила складання лікувальних зборів, тривалість курсу лікування, враховувати показання та протипоказання під час застосування тієї чи іншої рослини. Лікування травами не може бути достатньо ефективним без дотримання правил режиму праці, харчування, відмови від тютюнопаління, вживання алкогольних напоїв, міцної кави, чаю, а також без регулярних прогулянок на свіжому повітрі та фізичних вправ.
Фітотерапія не всемогутня і не панацея, вона не завжди ефективна, особливо в разі гострих інфекційних захворювань, туберкульозу легенів, злоякісних пухлин, захворювань системи крові, колагенозів тощо.
Фітотерапія має бути професійно обґрунтованою, індивідуальною, комплексною, спрямованою на весь організм із включенням різних лікарських засобів і методів лікування (психотерапії, голкорефлексотерапії, фізіотерапії, дієтотерапії, ЛФК, масажу, гомеопатії та ін.).). Немає різкої межі між їжею і ліками. Безумовно, одна будь-яка рослина чи натуральний харчовий продукт не є панацеєю, тільки одночасна дія кількох природних продуктів може мати оздоровчу дію. Одні й ті самі лікарські речовини можуть використовуватися як для лікування хвороб, так і для профілактики здоровими людьми.
Професор І. И. Брехман понад 10 років тому ввів у науку поняття фармакосанація - тобто лікування здорової людини. Під фармакосанацією він розуміє розділ фармакології про дію біологічно активних речовин, що надходять в організм із їжею або у вигляді лікарських препаратів, призначених для підвищення стійкості до несприятливих впливів, для профілактики, приміром, захворювань на атеросклероз, грип, збереження здорової старості та подовження життя. Найважливішими чинниками фармакосанації є чай, цукор із його домішками та замінниками, безалкогольні напої, соки, фрукти, овочі, салатні рослини, прянощі, приправи, вітаміни, фітонциди, адаптогени (елеутрокок та ін.).). Фітотерапію раціональніше використовувати при різних хронічних захворюваннях з функціональними порушеннями, факторах ризику, у період реабілітації, коли людина не хвора, але ще й не здорова, а також при проведенні протирецидивного лікування.
Фітотерапію, безсумнівно, слід проводити під контролем лікаря. Вона має ширше застосовуватися, але для цього необхідно навчити лікарів і збільшити асортимент фітотерапевтичних засобів в аптеках. Не можна віддавати цей ефективний засіб лікування на відкуп людям, далеким від медицини..
