Таблиця дає змогу орієнтуватися у складі харчових продуктів і складати спільні поєднання продуктів у нашому харчуванні. Пояснення: 1. Крохмалі та білки в одному прийомі їжі несумісні (хліб - сир, хліб - ковбаса, макарони - м'ясо, крупи - м'ясо, пироги з м'ясною начинкою). 2. Крохмалі та вуглеводи в одному прийомі їжі несумісні (солодкі каші, солодкі випічки, випічки з фруктовою начинкою тощо) 3. Вуглеводи і білки в одному прийомі їжі несумісні (солодкі випічки з яйцями, молоко з медом або цукром, горіхи з родзинками або медом, сир із цукром тощо).

На додаток до коктейлів я вживаю салати, крекери з льону, фрукти та, іноді, насіння або горіхи. Щоб завжди мати можливість робити свіжий коктейль із зелені, я купила додатковий блендер для офісу. Щоразу, коли друзі або клієнти заходять до мене, вони бачать поруч із комп'ютером великий глечик із яскраво-зеленою рідиною. Я завжди пропоную спробувати чудовий коктейль. На моє задоволення, зелений коктейль подобається всім без винятку, незважаючи на те, що харчуються всі по-різному, несподівано для мене у деяких друзів і співробітників здоров'я покращилося після чашки зеленого коктейлю в моєму офісі!

Розуміння основ харчування шимпанзе допоможе нам краще зрозуміти потреби людей. Подивіться на діаграму (мал. 1), на якій показано типовий раціон шимпанзе в диких джунглях (я створила її, ґрунтуючись на даних із книжки Джейн Гудолл "Шимпанзе з долини Гомбе"). Як бачите, дві головні групи раціону шимпанзе - фрукти та зелень. Будь ласка, не плутайте зелень із кореневими овочами, такими як морква, буряк або картопля. Також не плутайте зелень з огірками, помідорами, кабачками та перцем. Шимпанзе їдять кореневі овочі вкрай рідко, тільки в разі посухи або голоду. Згідно з Джейн Гудолл, час, коли шимпанзе харчуються зеленню, варіюється від 25 до 50% залежно від сезону.

Зуменко Олександр Григорович

53 роки, зріст 1,66 м. З 1991 року завантаженість на роботі призвела до того, що я почав працювати по 11-13 годин на добу, працював у такому самому режимі і у вихідні дні, харчувався нерегулярно і як доведеться. Відносно їжі у мене не було ніяких комплексів, і їв усе (від оселедця до солодощів), навіть кашу їв із хлібом, любив закінчити їжу солодким чаєм або іншим напоєм. Дуже багато курив. Не відмовлявся від вживання спиртних напоїв. З 1992 року практично не ходив у відпустку, перестав ходити у двотижневі походи. А до цього з 1969 року захоплювався ними регулярно: перейшов через Головний Кавказький хребет до Чорного моря від Домбая до Абінська, піднімався 1988 року на "Притулок одинадцяти" на Ельбрусі. У вихідні дні перестав виїжджати в район Гарячого Ключа, що до 1991 року робив не рідше 1-2 разів на місяць.

Галина Іванівна Русенко

У неповні 50 років я звернулася до Марви Вагаршаківни з приводу жовчнокам'яної хвороби. Мене переслідували сильні болі в правому боці. Після дослідження і лікування в діагностичному центрі "СКАЛ" мені рекомендували операцію з видалення жовчного міхура, набитого камінням, після механічного очищення проток печінки в умовах стаціонару. Я відмовилася, написавши розписку. Мені видали карту з діагнозом і сказали, щоб я завжди її носила із собою і в разі нападу лікарі знали - де треба різати. Я зверталася в Краснодарі в медичні центри, що діяли на той час, скрізь обіцяли допомогти, підлікувати, але не гарантували позбавлення від операції з видалення жовчного міхура.

Ось і настала осінь на Кубані. Дощі, прохолода, золотяться дерева, пожухли, почорніли трави. Немає цвітіння амброзії та полину. Відцвіли соняшники. Повітря стало чистішим. Зовсім нещодавно - у розпал цвітіння амброзії - дуже багато людей страждало від нападів алергії - хвороби, що виснажує людину і фізично, і морально. Мій товариш по роботі, у якого була алергія, взяв трудову відпустку, додавши до неї відпустку без утримання. Усі свої заощадження і всі відпускні він віддав на те, щоб пережити ці два місяці подалі від цвітіння амброзії, виїхавши хіба що не в Арктику. І так він змушений чинити щороку. На вулицях міста і за містом у цей період можна зустріти і молодих, і літніх людей, які носять марлеву маску. Вони знаходять у цьому маленький, хоча й не зовсім надійний, порятунок.

На відміну від методики класичного голодування нами розроблено методику голодування так званого умовного або фізіологічного голодування, адаптовану до сучасних урбанізованих умов промислових міст, оскільки основний контингент тих, хто лікується, живе, хворіє та лікується саме в містах. У великих крайових, обласних і столичних клініках, як відомо, часто лікуються пацієнти, яких не вилікували в дільничній або в районній лікарні в місті. Через брак у місті збереженого екологічного середовища, в якому має відбуватися лікування, тобто екологічна реабілітація пацієнта, ми пропонуємо методику природного лікування, що максимально екологізує внутрішнє середовище організму, наскільки це можливо в міських умовах.

І звідки тільки з'являються ці отруйні "букети"? Чому років до шістдесяти, а можливо, і до сорока, майже кожен із нас набуває цей "скарб" і живе з ним усі роки, що залишилися, в постійній боротьбі, "підтримуючи" себе ліками і вважаючи це нормальним станом, тому що "не один я такий"? Відбувається все це через порушення законів природи людьми. Адже "люди підкоряються природі навіть коли суперечать їй", як сказав великий поет і філософ В. Гете. Тож, дорогі читачі, давайте не дивуватися і не впадати у відчай, коли б не наздогнала нас хвороба - у дитячому, молодому чи старечому віці. З'ясувавши причину такого ненормального нашого стану, ми в змозі ліквідувати її, тобто позбутися хвороби. І, будь ласка, забудьте про те, що діабет, астма, гіпертонія та алергія не лікуються. Так стверджують лікарі. І про це я чую буквально щодня, і скажу так: ці хвороби не лікуються й не можуть бути вилікувані ліками, бо ліки забруднюють внутрішнє середовище організму та ще більше втручаються у вже порушену рівновагу, тобто своєчасну саморегуляцію внутрішнього середовища.

Нейрохірург професор В. Лебедєв зазначає, що епілепсія поділяється на симптоматичну і так звану генуїнну, тобто іншими словами епілепсію, яка виникла "незрозуміло від чого". За науковим медичним терміном ховається елементарне незнання причин захворювання. Чи можна вилікувати те, причини чого невідомі? Тобто ліквідувати хворобу, не ліквідуючи її причин? Однак за діагнозу "генуїнна епілепсія", за словами професора В. Лебедєва (нейрохірурга), "хворому дають пігулки: транквілізатори, снодійні препарати, комбіновані, такі, що гнітять ЦНС, усі хімічно дуже сильнодіючі речовини. Таке лікування позначається на психіці хворого, його інтелекті, призводить до деградації особистості". Що ж пропонує нейрохірург? Хірургічне лікування, тобто видалення пухлини мозку або аневризми артерії, які спричиняють симптоматичну епілепсію. Ясно, що без видалення патологічного субстрату не можна вилікувати захворювання.

Те що музика впливає на людину відомо давно. Найдавніший лікар Асклепій, як згадують літописи, успішно застосовував для лікування багатьох хвороб музику і спів. Д. Азаров наводить такі факти: "Ще в минулому столітті російський дослідник Догель написав наукову працю "Вплив музики і кольорів спектра на нервову систему людини і тварин". Автор переконливо доводить, що у людини і тварин під впливом музики змінюється кров'яний тиск, частота серцевих скорочень і дихання аж до повної зупинки. "Класична" музика благотворно впливає на здоров'я. Так, знімає головний біль і невроз прослуховування полонезу М. Огінського. Нормалізує кров'яний тиск і серцеву діяльність "Весільний марш" Мендельсона.

Представницька медична газета "Наш доктор" у статті "Альтернативою по мігрені" зачіпає вельми актуальну на сьогодні тему. Але в статті робиться сумний висновок - мігрень невиліковна. Хоча існує безліч методів лікування такого явища як, мігрень, крім традиційних, тобто знеболювальних і протизапальних. Радять гомеопатію, але вона, як зазначає "Наш доктор", часто дає важкі загострення, які пацієнт не витримує, кидаючи лікування. Голкорефлексотерапія і психотерапія - дорогі й малоефективні методи, до того ж не цілком безпечні (голкорефлексотерапія). Мануальна терапія і масаж при захворюванні - мігрень, неефективні. Однак на самому початку статті оголошується, що "сучасна медицина інтенсивно розвивалася в напрямку лікування такого явища, як мігрень".

Скільки людей у світі страждає на таке явище як головний біль! Тривалого, наполегливого або, навпаки, періодичного, але не менш болісного. Головний біль може бути від застуди, після грипу, від підвищеного тиску крові, від того, що людина перенервувала, втомилася. Болить цілком або тільки в лобовій частині, в потиличній. Іноді болить половина голови: ліва або права, і це називається мігренню, причому такий біль особливо болісний.

Наркоманія й алкоголізм - важкі вади суспільства. Нині вони досягли загрозливих масштабів і за подальшого їхнього поширення загрожують зруйнувати всю соціальну структуру суспільства і порушити генофонд нації, набувши характеру національного лиха. Безсумнівно, що в ситуації, яка склалася на початку XXI століття в Росії, такі заходи вкрай необхідні. Якщо не продаж, то, принаймні, нестримну й агресивну рекламу спиртного має бути заборонено. Та й державний продаж спиртного необхідно обмежити, а приватний продаж - переслідувати, як продаж наркотиків. До речі, антиалкогольна компанія Горбачова, хоч і була проведена вельми невміло і знищила багато гектарів виноградників, врятувала дуже багато сімей від руйнування, а людей від загибелі. Але оскільки наша держава подібних заходів не проводить і, мабуть, проводити не має наміру, поговоримо про дієве лікування таких патологій, як наркоманія та алкоголізм.

Наведено дані про катастрофічне наростання цього психічного стану пригніченості й туги - депресія, коли життя стає не милим для безлічі людей в усьому світі та, зокрема, на Кубані, де щорічно реєструють 12-14 тисяч людей, які страждають від такого явища, як депресія. Цифра, звичайно, страхітлива. Чесно наводяться і причини, що викликали цю гнітючу ситуацію. Цитую: "Які ж причини такої підступної хвороби як депресія, на якому ґрунті росте цей злісний бур'ян? Ось вони: мізерні зарплати і пенсії, дорожнеча товарів і продуктів, невпевненість у завтрашньому дні, прискорений ритм життя, зростаюча інтенсивність роботи, нервове напруження. Становище погіршують хронічні хвороби, втрата близьких, сімейні катастрофи, нерозуміння друзів, відчуття почуття непотрібності".

Згідно з опублікованими дієтологічними викладками, тільки одна категорія їжі - зелень рослин - містила всі поживні речовини, необхідні людині. Гірка правда полягала в тому, що ми не вживали достатньо зелені. Ба більше, ми не дуже-то її й любили. Ми були впевнені, що зелень - це важлива складова раціону, але ніколи не знали точно, в якій кількості вона необхідна. Ми чули лише туманну рекомендацію: їсти зелених овочів якомога більше. Щоб розібратися в тому, скільки зелені необхідно вживати, я вирішила вивчити раціон приматів, зокрема, шимпанзе, оскільки вони є найближчими "родичами" людей.

Коли я почала збирати матеріали для книги про зелень, то одразу безнадійно потонула в океані інформації. У цій критичній ситуації я мала "знайти істину або померти". Я відчувала відповідальність не лише за свого чоловіка та дітей, які слідом за мною сіли на сиру дієту, а й за всіх слухачів моїх лекцій та читачів моїх книжок, які перейшли на сироїдіння. Зрештою, я вирішила відкласти на кілька місяців усі справи, сісти й прочитати всі доступні першоджерела, присвячені дослідженням у сфері харчування. Я вирішила відкинути всі готові думки і сконцентруватися тільки на наукових даних, тому що чужі, здавалося б, бездоганні, логічні міркування дуже часто приводять читача до помилкових висновків із руйнівними наслідками. (Пізніше в цій книжці я наведу приклади таких помилок, жертвою яких стала і я сама).

Дієтологи ніколи не виокремлювали зелень в окрему групу продуктів, тому що більшість людей не сприймає її як реальну їжу. Незважаючи на те, що харчова цінність вершків моркви в кілька разів перевищує поживність коріння, існує глибоко вкорінена думка, що зелень є їжею для кроликів, овець і корів. Ця думка не дозволяє нам додавати морквяне бадилля до салатів. У результаті ми викидаємо найпоживнішу частину моркви та багатьох інших рослин.

Існує ще одна глибока помилка, що випливає з помилкового зарахування зелені до категорії овочів. На жаль, багато дієтологів і дослідників переконані, що зелень не багата на білок. З наступного розділу ви дізнаєтеся, що, всупереч цій популярній теорії, зелень - чудове джерело білка. Проте, у мене вистачає даних, щоб зробити такий важливий висновок: зелень є головною харчовою групою, яка найповніше відповідає потребам людини в поживних речовинах.