У процесі дослідження я помітила, що шимпанзе дуже люблять зелень. Я згадую, як, спостерігаючи за цими тваринами в зоопарку, бачила їхнє хвилювання в ту мить, коли їм приносили свіжі гілки акації, молоде ніжне листя пальми чи шпинат. Дивлячись на шимпанзе, я так "заразилася", що пішла до сусідніх чагарників і сама спробувала їсти листя акації. Чесно кажучи, ця зелень була не зовсім приємна на смак, що становило суттєву проблему.
Споживання зелені завжди здавалося мені обов'язком. Найчастіше я просто змушувала себе з'їдати норму. Іноді купувала сік із зелені, швидко ковтала його і розслаблялася після цього на кілька днів, заспокоюючи себе: моя норма виконана. В інших випадках я робила смачний салатний соус і густо поливала ним зелень. Для мене це був один із небагатьох шляхів насолоди зеленню. Але я ніколи не могла уявити себе такою, що просто сидить і жує шпинат, кінзу або мангольд.
У той час як я лише, м'яко кажучи, не любила зелень, мій чоловік Ігор просто не виносив її. Коли він ріс, його завжди переконували, що потрібно їсти переважно м'ясо і хліб, як і личить "справжньому чоловікові". Живучи в Росії, ми майже ніколи не бачили зелені в магазинах.
Тільки влітку люди могли купити на базарі кріп, петрушку і зелену цибулю. Іноді, як правило, навесні, я бачила на базарі латук (салатне листя) і вважала його рідкісною екзотичною рослиною.
Що більше я читала про поживні властивості зелені, то сильніше міцніло моє переконання в тому, що зелень є найважливішою їжею для людей.
Якби я тільки могла знайти спосіб зробити споживання зелені приємним! Тоді можна було б їсти це корисне листя в кількості, необхідній для відновлення здоров'я.
Я багаторазово змушувала себе їсти більше зелені й лише переконалася, що фізично не в змозі це зробити. Після вживання приблизно двох чашок нашаткованого листя в мене з'являлися печія або нудота.
Одного разу, читаючи книжку з біології, я була заінтригована дивовижно міцною будовою рослин. Виявляється, целюлоза, головний будівельний елемент рослин, має одну з найсильніших молекулярних структур на планеті. Зелене листя, що містить величезну кількість цінних поживних речовин, надійно упаковує всі ці вітаміни та мінерали у своїх клітинах. Створені з жорсткого матеріалу, ці клітини, ймовірно, служать засобом захисту рослини, ускладнюючи поїдання її тваринами. Щоб отримати цінні поживні речовини з рослинних клітин, потрібно розірвати їхні стінки. А розірвати їх нелегко. Саме тому вживання зелені без достатнього пережовування не може задовольнити наші потреби в поживних речовинах. Попросту кажучи, щоб отримати користь, ми маємо жувати зелень до кашкоподібної консистенції.
Крім того, щоб засвоїти мінерали і вітаміни, що містяться в листі, наш шлунковий сік повинен містити достатню концентрацію соляної кислоти (тобто фактор кислотності (pH) має бути 1,6-2,0).
Ці умови, подрібнення їжі та адекватна кислотність шлункового соку, абсолютно необхідні для засвоєння поживних речовин із зелені. Очевидно, коли я їла зелень, я не пережовувала її досить добре і, до того ж, у мене, можливо, була занадто низька кислотність шлункового соку. У результаті після вживання зелені я відчувала неприємні відчуття, які свідчать про розлад шлунка, тож згодом у мене сформувалася неприязнь до зелені загалом.
Через вживання протягом багатьох десятиліть переважно переробленої їжі люди майже повністю втратили здатність до правильного пережовування.
З кожним поколінням щелепи стають дедалі вужчими. У результаті нашим дітям доводиться носити брекети навіть після видалення зубів мудрості. Щелепні м'язи стали занадто слабкими для прожовування грубого волокна. Я часто чую від свого дантиста рекомендації дбайливо ставитися до зубів, не кусати тверді фрукти, а терти їх на тертці. Крім того, пломби та зубні протези також перешкоджають доведенню зелені до необхідної консистенції.
І ось одного разу, в серпні 2004 року, я вирішила спробувати "пожувати" мою зелень у блендері. Я заштовхала в нього один пучок шпинату, залила його водою і подумала: "Зараз перемелю, заплющу очі, затисну ніс і вип'ю це". Але щойно я зняла кришку, то швидко закрила її знову, бо відчула нудоту, що підступала, від густого запаху, що нагадував аромат скошеної трави. Ця темно-зелена, майже чорна, суміш була абсолютно неїстівною на вигляд. Подумавши деякий час, я почистила кілька бананів, додала їх до суміші й перемолола знову.
У цей момент і почалося диво. Повільно і з деяким хвилюванням я зняла кришку блендера і обережно втягнула повітря. На мій превеликий подив, ця яскраво-зелена суміш пахла дуже приємно. Я обережно спробувала і здивувалася: суміш була навіть кращою, ніж просто смачна! Не надто солодко, не надто гірко. Це був найнезвичайніший на смак напій з усього, що я коли-небудь куштувала. Його можна було описати одним словом - "свіжість".
Протягом 4 годин я випила все, що намішала у свій коктейль, а точніше: пучок шпинату, 4 банани і літр води. Почуваючись чудово, я вирішила повторити. Я тріумфувала, розуміючи, що нарешті я, вперше в житті, за один день спожила два великих пучки зелені, до того ж без додавання олії та солі!
Пити зелений коктейль було приємно. Я почувалася чудово і не відчувала жодних неприємних відчуттів, які зазвичай супроводжували поїдання зелені. Я була щаслива, що досягла своєї мети.
Розв'язання моєї проблеми виявилося несподівано простим, а споживання зелені цим способом займало дуже мало часу. Я із захопленням продовжувала експериментувати зі змішуванням зелені та фруктів щодня.
Мушу визнати, що ідея про приготування коктейлів із зелені була не нова для мене. Одинадцять років тому, коли двоє наших дітей, мій чоловік і я навчалися в Інституті творчого здоров'я (ІТЗ) у Мічигані, нам читали лекції про екстраординарні цілющі властивості так званого енергетичного супу зі змішаних у блендері проростків різних насінин із додаванням невеликої кількості авокадо та яблук.
Цей суп був винайдений доктором Енн Вітмор, яка розробила концепцію "живої їжі". Попри неодноразові запевнення дієтологів та інших співробітників ІТЗ про виняткову корисність енергетичного супу, більшість учнів були не в змозі з'їсти і двох його ложок просто тому, що він був несмачним.
Водночас я була вражена свідченнями про дивовижні цілющі властивості енергетичного супу. Повернувшись додому, я почала відчайдушно експериментувати з його рецептом, намагаючись створити прийнятний смак - я дуже хотіла, щоб моя сім'я випробувала на собі його корисність. Але одного чудового дня я змушена була припинити свої спроби - я раптом почула, як Валя кричала Сергію на подвір'ї: "Біжимо! Мама знову робить це зелене місиво!".
Попри численні свідчення про цілющі властивості енергетичного супу, я чула багато історій про людей, які потребували оздоровлення і відчайдушно намагалися їсти цей зелений суп, але, на жаль, не змогли змусити себе вживати його регулярно.
Мені здається вражаючим, що через 11 років після того, як я вперше дізналася про цей суп, я прийшла до аналогічної ідеї подрібнення зелені в блендері. Коли я почала пити коктейлі із зелені, я нікому про це не говорила (окрім членів своєї сім'ї) і, не маючи серйозних проблем зі здоров'ям, ніяких серйозних результатів не очікувала. Усе, на що я сподівалася, це спробувати сповільнити процес старіння.
Однак приблизно через місяць доволі безладного вживання зелених коктейлів я помітила, що моя шкіра помітно помолодшала і навіть почали зникати родимки, що свідчило про посилення імунітету. Я також почувалася енергійнішою, ніж будь-коли раніше, і стала легко прокидатися зі сходом сонця. Тоді я почала ділитися своїм досвідом із друзями.
Несподівано я помітила, що повністю зникла непереборна тяга до важчої їжі, такої як горіхи чи крекери, яка виникала іноді, особливо вечорами.
Я помітила, що на обличчі зникло багато зморшок. Помітили це й інші, і я стала чути компліменти на свою адресу. Стали міцними і блискучими нігті, зір загострився, а в роті з'явився приємний смак, що зберігається навіть після пробудження вранці (задоволення, якого я не відчувала з юнацьких років).
Нарешті я споживала велику кількість зелені щодня, відчуваючи при цьому легкість і приплив енергії. Мої смаки почали змінюватися. Я виявила, що мій організм настільки скучив за зеленню, що впродовж кількох тижнів я жила майже винятково на одних зелених коктейлях. Звичайні фрукти й овочі стали більш бажаними для мене, при цьому значно зменшився потяг до жирної їжі, я легко припинила споживання солі.
Якось ми з чоловіком йшли пішки стежкою, зарослою густою травою, і раптом у мене раптово почалося сильне слиновиділення від вигляду темно-зелених хрустких гілок бур'янів - мальви і подорожника, які росли вдосталь на нашому шляху. Я з подивом зловила себе на бажанні зірвати їх і почати жувати. Поділилася цими думками з Ігорем. Він вислухав уважно, але мого захоплення не розділив.
Ігор уже тоді помітив, що останнім часом я стала їсти по-іншому. Замість того, щоб робити собі величезний салат, який складався з різноманітних дрібно нарізаних овочів, великого авокадо, морської солі та великої кількості цибулі й маслинової олії, я тепер нарізала великий пучок зеленого шпинату з помідорами, скроплювала цю страву лимонним соком і надзвичайно смакувала нею, муркочучи від задоволення й закочуючи очі.
Я досі не сумую за колишньою їжею і відчуваю повне задоволення від їжі. Тепер я знаю, що будь-яка людина може навчитися любити зелень!
Я помітила ще одну зміну, яка здивувала мене. Раніше, коли я втомлювалася, у мене з'являлося бажання з'їсти якусь важку, нездорову їжу. Наприклад, під час поїздок, після ночі в літаку або автомобілі, або після цілого дня напруженої лекційної роботи, я починала думати про важкі сирі продукти або навіть про справді російську їжу з дитинства, яку я не куштувала вже протягом багатьох років. Ці бажання дратували мене, бо мені було важко переключити свою увагу на важливіші справи. У таких випадках я зазвичай готувала для себе більш ґрунтовну сиру їжу, як-от сир із соняшнику з крекерами, або просто наїдалася горіхами. Я чула від багатьох сироїдів, що вони відчували аналогічні напади непереборного бажання скуштувати важкої їжі.
Коли я почала пити зелені коктейлі, то відразу ж помітила, що подібні бажання зникли. Ці зміни в моїй поведінці помітив і чоловік. Увечері, після важкого робочого дня, йому все ще хотілося чогось поїсти, тоді як я була абсолютно байдужою до їжі та відпочивала, читаючи книжку або спілкуючись із сім'єю. Тоді Ігор приєднався до мене і став просити чашку "цієї зеленки" щоразу, коли я робила її для себе.
Я хочу повторити, що на той час ні Ігор, ні я не мали жодних захворювань, і тому спочатку нам було важко визначити, чи справді ми почуваємося краще, чи це нам здається. Але незабаром ми обидва могли вже точно сказати, що почуваємося краще і маємо набагато молодший вигляд. Минуло два місяці споживання коктейлів із зелені - і сиві вуса та борода Ігоря помітно потемніли, що зробило його схожим на того Ігоря, якого я колись зустріла.
Ігор настільки надихнувся, що став чемпіоном нашої сім'ї з вживання зелених коктейлів. Щоранку він прокидається рано і робить дві або три великі банки коктейлю: одну для мене, одну для себе і одну для Сергія і Валі.
Наші діти теж раділи додаванню цього смачного зеленого напою в щоденний раціон. Навіть за їхнього, здавалося б, відмінного здоров'я вони все ж таки помітили суттєві позитивні зрушення, як-от бажання менше спати, збільшення енергії та бадьорий настрій, а також поліпшення стану зубів і ясен.
Одним із моїх побоювань було те, що одного разу я втомлюся від зелених коктейлів і просто більше не захочу їх вживати. Однак минали місяці, а ми продовжували з насолодою регулярно їх пити. Тепер мені важко уявити своє життя без зелених коктейлів, оскільки вони стали складати 80% мого раціону.
На додаток до коктейлів я вживаю салати, крекери з льону, фрукти і, іноді, насіння або горіхи. Щоб завжди мати можливість робити свіжий коктейль із зелені, я купила додатковий блендер для офісу. Щоразу, коли друзі або клієнти заходять до мене, вони бачать поруч із комп'ютером великий глечик із яскраво-зеленою рідиною. Я завжди пропоную спробувати чудовий коктейль. На моє задоволення, зелений коктейль подобається всім без винятку, незважаючи на те, що харчуються всі по-різному.
Несподівано для мене в деяких друзів і співробітників здоров'я покращилося після чашки зеленого коктейлю в моєму офісі!
Так, у творця мого вебсайту з'явилася тяга до сирої їжі вже після кількох коктейлів, і за кілька місяців він втратив 7 кілограмів. Жінка із сусіднього офісу позбулася екземи, заходячи на чашку зеленого коктейлю майже щодня. Навіть мій листоноша спробував і полюбив ці коктейлі.
Натхненна позитивними результатами, я написала статтю "Ода зеленому коктейлю" і надіслала її електронною поштою всім адресатам. Майже одразу я почала отримувати захоплені відгуки і безліч докладних описів чудових результатів вживання коктейлів від моїх друзів, студентів і читачів. У той час як я готувалася продовжити свої дослідження на серйознішому рівні, численні цілющі властивості зелених коктейлів стали очевидними для кожного, хто їх скуштував: кількість людей, які вживають коктейлі, перетворилася на "зелену хвилю", яка наростає з кожним днем.
