Дубильні речовини, або таніди, містяться майже у всіх рослинах у тій чи іншій кількості і являють собою безазотисті ароматичні сполуки, похідні багатоатомних фенолів. Накопичуються дубильні речовини в різних органах рослин, головним чином у корі та деревині дерев і чагарників, а також у підземних частинах трав'янистих багаторічників; зелені частини більшості рослин бідніші на таніди. Дубильні речовини і рослини, що містять їх, застосовують зовнішньо як в'яжучий і бактерицидний засіб, у разі запалень у порожнині рота і глотки, за альвеолярної піореї, опіків і кровотеч, а всередину - як протизапальний і протипроносний засіб. Пігменти - фарбувальні органічні речовини рослин, складні органічні сполуки; багато з них хімічно мало вивчені. Пігменти містяться головним чином у коренях, квітках, листках рослин, а також у кірках плодів. Рослини, що містять фарбувальні органічні речовини, здавна використовувала народна медицина в разі різних захворювань, особливо як дезінфікуючі та ранозагоювальні засоби.

Амінокислоти - органічні сполуки, що входять як основний елемент до складу всіх білкових речовин тварин і рослинних організмів. Амінокислоти входять також до складу антибіотиків, вітамінів та інших важливих для організму сполук. Нині виділено приблизно 20 різних амінокислот. Органічні смоли - речовини рослинного походження, складного хімічного складу, близькі до ефірних олій, зазвичай нерозчинні у воді, але розчинні в органічних розчинниках (спирті, ефірі, бензині тощо). Хімічний склад смол вивчений ще недостатньо. Органічні смоли не згіркають, не загнивають, не псуються, легко запалюються. Жирні олії - органічні сполуки, які являють собою складні ефіри гліцерину і вищих жирних кислот. До складу жирів входять граничні та ненасичені кислоти. Жирні олії часто у своєму складі мають жирні кислоти. Це пальмітинова, стеаринова, міристилова, лауринова та інші кислоти.

Рутка Шлейхера - застосовується тільки в народній медицині в разі гастритів зі зниженою кислотністю, виразки шлунка, спастичного коліту, хронічного запору, геморою, метеоризму, атонії кишківника, захворювань печінки й жовчного міхура, жовчно-кам'яної хвороби, печінкової кольки, жовтяниці, бронхіту, бронхоектазії, туберкульозу легень і т.д. У разі запалення ясен і стоматиту використовують у вигляді полоскання з 30-50 крапель соку в 1/2 склянки теплої води. Свіжим соком змащують шкіру і роблять примочки, місцеві ванни з відвару сухої трави рутки або концентрованого настою, або мазь - у разі шкірних висипань, прищів, золотухи, лишаїв, корости, екземи, алергії, рани, пітниці та інших захворювань.

У розділі наведено основні факти про користь натуральних рослинних інгредієнтів - лікарські рослини. Близько 108 видів, які ми застосовуємо в лікарській практиці та які мають, на нашу думку, актуальне значення для фітотерапії. Усі лікарські рослини мають ботанічний опис (за виключенням загальновідомих), час цвітіння й дозрівання плодів, розповсюдження й місця зростання, частини рослини, які використовуються, час, коли відбувається збирання лікарських рослин, запах та смак рослинної сировини, перелік виявлених у рослині хімічних речовин. під час висвітлення досвіду народної медицини використали вітчизняну літературу, яку ми маємо у розпорядженні автора, а саме: вітчизняні ліки.

Лепеха - багаторічна трав'яниста, болотна або берегова рослина із сімейства ароїдних, заввишки 60-70 см. Кореневище товсте, всередині біле, губчасте, розгалужене, повзуче, обсаджене знизу численним корінням. Поширений аїр майже по всій Європейській частині СРСР, на Кавказі, в Сибіру, в Середній Азії. Зростає по берегах річок, струмків, водних басейнів з мулистим ґрунтом і на заболочених місцях. Іноді утворює зарості. використовують кореневища (ірний корінь), які викопують восени або на початку зими, коли рівень води знижується. Запах ароматний, смак пряногоркуватий. Лікувальні властивості лепехи зумовлені тим, що в ній міститься великий відсоток корисних речовин. Застосування лепехи в медицині досить широке. Акорин підвищує збудливість до смакового подразнення і посилює рефлекторне відділення шлункового соку.

Алое деревоподібне (столітник) - вічнозелена сукулентна рослина з родини лілійних, з м'ясистим і сидячим листям завдовжки 30-40 см, що охоплює широкою основою стебло. Краї листя шипоподібні, нижній бік опуклий, верхній плоский, на зрізі виділяється жовтуватий сік. Цвіте через 5-6 років, а в кімнатних умовах ще пізніше. Квітки оранжево-жовті, зібрані в досить щільну кисть на кінці квітконоса. Використовують сік, з якого отримують сабур (випарений, згущений і затверділий сік листя алое), що дає під час розтирання жовто-зелений порошок зі своєрідним запахом і гірким смаком. Корисні властивості алое часто застосовують для лікування різних недуг. Сік алое містить похідні антрацену у вигляді глікозидів і вільних агліконів (алое - емадин), смолисті речовини, сліди ефірної олії. Сік зі свіжого листя багатий ферментами, вітамінами і має бактерицидну дію.

Алтей лікарський (від грец. "альцеа" - зцілювальний) - багаторічна трав'яниста рослина з родини мальвових. Стебло одне або кілька, прямостояче, сірувато-зелене, повстяно-волокнисте, внизу дерев'янисте, до 1,5 м висоти. Листки трьох-п'ятилопатеві, чергові, довгочерешкові. Квітки блідо-рожеві, п'ятипелюсткові, розташовані в пазухах верхнього листя на верхівці стебел, утворюючи колосовидні суцвіття. Кореневище товсте, коротке, багатоголове, з потужним стрижнем, у верхній частині здерев'янілим корінням, що досягає 50 см довжини; коріння м'ясисте, білувате. Цвіте алтей лікарський з червня по серпень. Медонос. Лікувальні властивості алтеї допомагають вилікувати недуги завдяки активним корисним елементам. Лікувальні властивості алтеї сприятливо впливають на організм людини. Квітки містять ефірну олію, в якій містяться кислоти із запахом, що нагадує валеріановий корінь. У листі виявлено слиз, каротин, аскорбінову кислоту, сліди ефірної олії.

Аніс звичайний - однорічна трав'яниста рослина з родини зонтичних заввишки 30-60 см. Стебло пряме округле, зверху гіллясте. Листки нижні суцільні, надрізано-зубчасті або лопатеві, середні довгочерешкові, трійчасті, з клиноподібними, часто дволопатевими бічними сегментами і трилопатевим кінцевим сегментом, верхні сидячі й розсічені на вузькі частки. Квітки дрібні, білі, зібрані в складні парасольки.Кавун - загальновідома трав'яниста однорічна рослина родом з Південної Африки. Цвіте з травня до серпня. Плід - ягоди (найбільші). Культивується кавун у південних і середніх районах Європейської частини СРСР, у Криму, на Кавказі та в Середній Азії.

На Кавказі лікуються відваром коріння за застуди та геморою (п'ють і роблять ванни), листя жують, а відваром коріння полощуть рот за хвороб ясен. Л. О. Павленко рекомендує за нервового перенапруження щодня вживати чай із сухого листя ожини. А. 3. Риковцев (м. Київ) повідомив про використання ним трав'яного чаю замість звичайного чаю, який складається з листя ожини, чорної смородини, суниць, м'яти, меліси, трав материнки, чебрецю та квіток липи - порівну кожного; 4-5 ст. ложок суміші запарити в 1 л окропу, настояти в теплі 1 годину, вживати по 1 склянці тричі на день як приємний тонізувальний напій.

Застосовуваний досить широко в народі, білокопитник гібридний останнім часом викликає все більший інтерес у науковій медицині. Вивчення кореневищ показало, що в них є сапоніни (близько 8 %), дубильні речовини (приблизно 5 %), ефірна олія, флавоноїди, смоли, алкалоїди. З кореневищ білокопитнику гібридного було виділено сесквітерпенові вуглеводні, що мають сильну спазмолітичну дію. Міститься в них також інулін, але немає крохмалю. Встановлено і наявність у рослині білокопитника гібридного марганцю (особливо в листі). В експериментах було показано, що екстракти з кореневищ білокопитнику гібридного мають гіпотензивну, спазмолітичну та антикоагулювальну дію. Тож, можливо, слава білокопитника гібридного ще попереду. Нині листя білокопитника гібридного входить до складу різних чаїв, що застосовуються для лікування гастритів і виразки шлунка, а також деяких злоякісних пухлин.

Як лікарська рослина бузина чорна відома дуже давно. Але останнім часом популярність її поступово падає, хоча вона, як і раніше, застосовується. Настої квітів бузини чорної - потогінний, протизапальний (у разі застудних захворювань, бронхіту) і сечогінний засіб. Основна дія ягід бузини чорної - легке проносне і потогінне. Кора бузини чорної використовується як сечогінний. Настоєм квітів часто полощуть горло, застосовують його і для лікування опіків та ран. Відварами всіх частин бузини чорної лікують ревматизм, запалення суглобів, подагру, невралгії, міозити. Іноді для лікування рекомендують молоде листя бузини чорної; його обварюють молоком і прикладають на місця опіків і рани. Препаратами бузини чорної у вигляді інгаляції лікують застуду.

Спектр застосування вербозілля звичайного в народній медицині досить широкий. Лікарською сировиною є стебло, листя та квіти. Дослідження хімічного складу вербозілля звичайного виявили в ньому флавоноїди, фенолкарбонові кислоти, антоціан, вуглеводи, вітамін С, а в кореневищах - сапоніни. Водні та винні настоянки вербозілля звичайного рекомендують у разі розладів шлунково-кишкового тракту, закрепів, дизентерії, за кровохаркання та ревматизму. Свіжий сік рослини вербозілля звичайного вживають у разі цинги та як зовнішній засіб (за ударів, пухлин, кон'юнктивітів і як ранозагоювальний). Відомі й інші напрямки використання вербозілля звичайного: за жовтяниці, захворювань печінки, судом. Вербозілля звичайне входить до складу зборів, які застосовують у разі циститів.

Базилік м'ятолистий (базилік камфорний) - багаторічний напівчагарник із сімейства губоцвітих заввишки 50-80 см. Стебло прямостояче, гіллясте. Листки супротивні, короткочерешкові. Суцвіття - проста китиця завдовжки 7-20 см, віночок білий, рідше рожевий. Уся рослина опушена і має сильний специфічний запах. Цвіте базилік м'ятолистий з липня до пізньої осені. Базилік м'ятолистий має здатність збуджувати центральну нервову систему, особливо центр довгастого мозку, і посилювати діяльність серця, малотоксичний, у великих дозах викликає судоми клонічного характеру. Лікування базиліком місцево чинить подразнювальну та антисептичну дію.

Барбарис звичайний - багаторічний гіллястий чагарник із сімейства барбарисових, до 2-3 м висоти. Гілки забезпечені трироздільними колючками, молоді жовтуваті, на другий рік - сірі. Листки чергові, оберненояйцеподібні, по краях дрібноколючезубчасті з мережею жилок на нижній поверхні, звужені в черешок. Квітки світло-жовті в простих багатобарвних пониклих китицях. Плід - довгаста, циліндрична, червона кисла ягода з 2-3 насінинами. Цвіте барбарис звичайний у травні - липні. Плоди дозрівають у вересні - жовтні. Лікування барбарисом проводиться комплексно і в зборі з кількох видів рослин. Настоянка з листя барбарису звичайного, як і барбарису амурського, має кровоспинну, таку, що підвищує згортання крові та жовчогінну дію. Найактивніші властивості барбарису - це алкалоїди берберин, що має антибактеріальну активність.

Береза біла - дерево заввишки до 20 м із родини березових, з білою, гладкою, пергаментоподібною корою, з характерними темними лініями. Зростає береза біла в дикому вигляді і культивується як декоративна та озеленювальна рослина. Усього налічується до 120 видів беріз, в СРСР росте близько 65 видів, що відрізняються один від одного деякими ознаками; в медицині їх використовують однаково. Лікування березою практикується вже безліч століть. Настій і відвар бруньок мають сечогінну, антисептичну, жовчогінну властивості. Деякі клініцисти спостерігали значне збільшення сечовиділення під впливом цього відвару і різке зменшення набряків навіть у тих випадках, коли інші серцеві та сечогінні засоби не допомагали.

Звіробій звичайний - багаторічник. Стебла прямостоячі, нагорі гіллясті, висотою від 30 до 100 см і більше. Квітки золотисто-жовті, численні, в суцвіттях на верхівці стебел з гілок. Цвіте в червні - серпні. При розгляді листка на світлі він поцяткований численними просвічувальними крапками. Зростає повсюдно на пагорбах, галявинах і узліссях, але особливо в місцях, куди не заходить худоба (в сухих і світлих лісах, на узбіччях, між чагарниками і в лісосмугах). Добре росте в культурі при підзимовому посіві.

Безсмертник піщаний (цмин) - багаторічна трав'яниста рослина заввишки 15-40 см, з білувато-повстяним стеблом і листям, із сімейства складноцвітих. Квіткові кошики лимонно-жовтого кольору або помаранчеві зібрані в густе щиткоподібне суцвіття. Цвіте безсмертник піщаний у червні-серпні. Властивості безсмертника відомі багатьом фітотерапевтам і широко використовуються в народній і традиційній медицині. У суцвіттях знайдено флавоноїди у вигляді глікозидів і вільних агліконів, вітамін С, каротин, ефірну олію, органічні кислоти, стерини, фарбувальні речовини фенольного характеру, гіркі й дубильні речовини, смоли, жирні олії.

Золота різка - багаторічна рослина з родини айстрових з гіллястим угорі стеблом, висотою 40-90 см (табл. X). Листки прикореневі довгочерешкові, стеблові, ланцетні, по краю пилчасті. Квітки жовті в довгому волотистому суцвітті. Цвіте в липні - вересні. Зустрічається в північних районах Донецької та Луганської областей. Росте в сосняках, серед чагарників, на узліссях і лісових галявинах, на схилах пагорбів.

Глід кров'яно-червоний (назва crataegus означає твердість, жорсткість), глід колючий (oxyacantha від грецьк. oxys гострий, колючий, akantha - шип). Глід криваво-червоний - це чагарник або дерево до 4 м заввишки з пурпурово-коричневими блискучими пагонами, нечисленними прямими товстими колючками до 4 см завдовжки, із сімейства розоцвітих. Поширений глід криваво-червоний у лісостеповій зоні, в Європейській частині СРСР, у Західному Сибіру, у Східному Казахстані. Зростає в розріджених лісах, по лісових узліссях і берегах річок, у стінних ярах. Властивості глоду застосовують у традиційній і народній медицині. Є вказівки, що за хімічним складом глід колючий і кров'яно-червоний рівноцінні. Застосування глоду поширене у фармакології. Препарати глоду (настій плодів і квіток, рідкий екстракт із плодів, настоянка з квіток входить до складу кардіовалену) знижують збудливість центральної нервової системи, чинять тонізувальний вплив на серцевий м'яз.

Брусниця - багаторічний вічнозелений напівчагарник із сімейства брусничних, заввишки 10-30 см, з повзучим кореневищем і прямостоячими гіллястими стеблами. Застосування брусниці в медицині зумовлене корисними речовинами, що містяться в ній. Застосування брусниці рекомендують як настій. Ці ліки з листя мають сечогінні та в'яжучі властивості. Зрілі ягоди мають протигнильні та вітамінні властивості, сік - седативну властивість. Будра плющевидна - багаторічна трав'яниста рослина із сімейства губоцвітих. Властивості будри відомі багатьом фармакологам і фітотерапевтам. У траві знайдено ефірну олію (0,03-0,06%), в якій містяться альдегіди, дубильні та гіркі речовини, холін, сапоніни, смола. У листі знайдено 78,9 мг% аскорбінової кислоти. Однак властивості будри мало вивчені.