Розділ 2

Вуглеводи в рослинах становлять 70-80 %. Вони об'єднують моно-оліго- та полісахариди. Наприклад, глюкоза - моносахарид. Крохмаль, целюлоза та глікоген побудовані з глюкози. У зелених частинах рослин багато фруктози, яка входить до полісахаридів. Сахароза - вже олігосахарид. Вони є в листі, насінні, фруктах, ягодах, бульбах. Клітковина (целюлоза), з якої складаються всі оболонки рослин, - теж полісахарид. Так, у деревині її до 50 %. У міжклітинних просторах рослин містяться пектини, що належать до полісахаридів. Їх багато в ягодах, плодах. Завдяки пектинам желюються мармелади, варення. Потрапляючи в організм, пектини не перетравлюються, а адсорбують отруйні та шкідливі речовини й виводять їх. До пектинів близькі слизи та камеді.

Рослина аїру як лікарська рослина відома з глибокої давнини, особливо в Китаї та Індії. Про лікувальні властивості трави лепехи знали й лікарі Стародавнього Риму: Діоскорид і Гален. А в XVI ст. німецькі аптекарі продавали вже кілька центнерів кореня рослини рослини аїру. У багатьох країнах трави лепехи включено до офіційної фармакопеї. Вважається, що гірка ефірна олія та акорин підвищують апетит; при цьому посилюється виділення шлункового соку, поліпшується травлення, зменшуються шлункові болі. Застосовують трави лепехи і за виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки; рослина лепехи ефективна за шлункових захворювань, особливо зі зниженою кислотністю шлункового соку. Є відомості, що допомагає рослина лепехи за ниркових кольок; використовується як жовчогінний і сечогінний засіб. Маючи гіркий смак, рослина лепехи рефлекторно стимулює шлункову секрецію і підвищує апетит. Кореневище рослини лепехи входить до багатьох шлункових і апетитних чаїв.

У багна болотного вічнозелені вузьколанцетні листочки, схожі на широку хвою. У сирому лісі або на узліссі болота багно болотне виростає заввишки більш ніж на 1 м, а на сфагнових пасовищах верхового болота стовбури багна болотного піднімаються над поверхнею лише на 20-30 см. Коли потрапляєш у зарості багна болотного, особливо в період цвітіння, у перші миті запах рослини багна здається приємним. Але варто побути там якийсь час - і реакція не забариться: з'являються млявість, сонливість, серцебиття.

Лікарською сировиною корисної рослини є коріння та кореневища валеріани лікарської. Збирають коріння валеріани рано навесні, коли ще не розвинулася надземна частина рослини валеріани, або восени, після обсіменіння. Викопані кореневища рослини валеріани ретельно очищають від землі, миють у холодній воді та сушать. Кореневище рослини валеріани містить до 2 % корисної ефірної олії складного складу. У кореневищі рослини валеріани знайдені алкалоїди, сапоніни, органічні кислоти (зокрема валеріанова), глікозид, цукри, дубильні та смолисті речовини. Найсприятливіший вплив на організм людини чинять не окремі компоненти трави валеріани, а її діючі речовини в цілому. Крім того, висока ефективність лікування досягається за систематичного і тривалого застосування препаратів валеріани лікарської.

Береза пухнаста - дерево, що за сприятливих умов сягає 25 м, але на болотах береза часто утворює багатостовбурні кущі заввишки всього 3-5 м. Світлі білошкірі стовбури берези пухнастої роблять болота ніби ажурними, прозорими. Листочки берези пухнастої яйцеподібні, ромбічні й добре відрізняються від трикутного листя іншої широко поширеної берези - пониклої, яка не росте на болотах. Є й інші відмінні ознаки: у берези пухнастої гілочки стирчать догори, у берези пониклої - донизу; у першої вони пухнасті, у другої - з бородавочками.

Завдяки своїм кореневищам, які швидко ростуть, вахта трилиста виступає в числі передових загонів під час заростання водойм і утворення сплавин. Кореневища вахти трилистої ростуть у бік відкритої води і плавають поблизу її поверхні: потонути їм не дають повітроносні порожнини. Переплітаючись між собою, кореневища бобівника трилистого скріплюються корінням і рослинними рештками. І ось уже під ногами хиткий, але міцний живий килим, який витримує вагу людини. За відповідних умов вахта трилиста може просуватися в глиб озера на 0.5 м щорічно. У наступі на озеро рослину вахти трилистої супроводжують шабельник, білокрильник, осоки, хвощі.

Відвар і настій підземних частин рослини горця земноводного застосовують у разі хвороб шлунка, сечостатевої, нервової та ендокринної систем. Трава гірчака земноводного у вигляді сухого порошку використовується як гемостатичний засіб, настій гірчака земноводного використовується за шлункових захворювань і як діуретик. Настій листя горця має сечогінну властивість, він допомагає і в разі сечокам'яної хвороби. У Забайкаллі за допомогою трави рослини горця лікують діабет, на Алтаї - геморой, а в Австрії - носові поліпи та ракові пухлини.

Головне багатство ракових шийок горця зміїного - кореневище, заховане в землі. Зверху воно червонувато-коричневе, а на зламі - рожеве, темніє на повітрі. І все тому, що в ньому дуже багато дубильних речовин: до 36%. Тут же галова й елагова кислоти, катехін, кумарин, вітамін С, провітамін А, оксалат кальцію, фарбувальні речовини. Цілком готові ліки! Та до того ж ще й крохмалю до 30 %. Найбільше корисних речовин накопичується в кореневищах трави гірчака зміїного до осені, тому і збирають кореневища гірчака зміїного в цю пору року. У надземній частині горця теж багато вітаміну С (0.10-0.15%); є дубильні речовини, флавоноїди, кумарин, антоціан.

Лікарською сировиною рослини водяного перцю (горця перцевого) є вся надземна частина, яку збирають під час цвітіння, тобто майже все літо. Під час дослідження сировини рослини водяного перцю (гірчака перцевого) виявилося, що в ній є флавонові глікозиди (7 видів), трохи дубильних речовин (3-4%), органічні кислоти, ефірні олії, сапоніни, вітаміни К, РР і С, каротин. Лікувальні властивості цього гірчака визначаються наявністю глікозиду полігопі-перину та значної кількості вітаміну К, а також флавоноїдів, серед яких - рутинол, що зменшує

Крім декоративності рослина дербенник верболистий має масу корисних властивостей. Дослідження показали, що в листі та стеблах дербенника верболистого містяться танін, смоли, каротин, сліди ефірної олії, глікозид салікарин; у коренях дербенника верболистого дубильні речовини, сапоніни; у насінні - алкалоїди, глікозид літрарин; у квітках - флавоноїди. Дербенник верболистий високо цінується у народних лікарів. Лікарською сировиною дербенника верболистого вважаються трава і кореневища; першу збирають під час цвітіння, другі - восени.