Вугрі - запалення сальних залоз. Залежно від причин виникнення та особливостей клінічної картини розрізняють такі різновиди вугрів: звичайні, некротичні, келоїдні, медикаментозні та професійні. Найчастіше трапляються, причому насамперед у молодому віці, звичайні вугри, звані прищами. Зазвичай звичайні вугри виникають у період розвитку вторинних статевих ознак, як у дівчат, так і в юнаків. Паразитичні грибки - мікроорганізми, що належать до безхлорофільних нижчих рослин. Недуги, що ними спричиняються, називаються грибковими захворюваннями, або мікозами. Ці грибки можуть вражати як шкіру, так і волосся, нігті. Грибкові захворювання можуть протікати досить легко, не приносячи людині видимого дискомфорту, але можуть бути середньої або важкої форми, за яких нерідко вражаються внутрішні органи, зокрема й головний мозок.

У молодому листі гледичії міститься алкалоїд триакантин, у дорослому листі - вітамін С, у бобах - флавоноїди, сапоніни та інші речовини, у стулках (стручках) бобів - араглікозиди, дубильні речовини та сліди вітаміну К, у м'ясистих стінках бобів до 29 % цукру, у квітках - ефірна олія, що містить до 85 % евгенолу та використовується як антисептик на всі слизові оболонки. Триакантин чинить папавериноподібний ефект - розширює периферичні та коронарні артерії серця, знижує артеріальний тиск і знімає спазми гладкої мускулатури органів черевної порожнини.

Препарати оману мають багатосторонню дію: виражену відхаркувальну, сечогінну, протизапальну, антимікробну, бактерицидну, протигрибкову, спазмолітичну, кровоспинну, в'яжучу, протиалергійну, слабку потогінну та гіпотензивну, а також посилюють утворення жовчі та сприяють її виділенню, збуджують секрецію шлунка, кишківника та підшлункової залози, зменшують моторну функцію кишківника та покращують травлення, знижують проникність капілярів і покращують тромбопластичну функцію крові, стимулюють функцію яєчників і матки.

Лишай - зазвичай хронічно протікаючі захворювання шкіри, що характеризуються висипанням вузликів. Існує кілька різновидів лишаїв: червоний плоский, висівкоподібний, рожевий тощо. Діагноз лишай того чи іншого виду встановлює фахівець, він же і проводить лікування. Екзема - це хронічне рецидивуюче захворювання шкіри, зумовлене специфічним запаленням переважно сосочкового її шару. В основі розвитку захворювання лежить особлива схильність організму, яку пояснюють нейрогенними й алергійними механізмами. Екзема нерідко починається гостро і проявляється висипанням пухирців, які досить швидко розкриваються. На їхньому місці утворюються дрібні точкові ерозії з краплями на зразок роси.

Себорея - патологічний стан шкіри, зумовлений підвищенням виділення сальними залозами шкірного сала зміненого хімічного складу. Себорея має першу ознаку - це різке посилення саловідділення на шкірі обличчя, особливо в носощочних (носокрильних) складках, на шкірі волосистої частини голови, спини, грудей. Шкіра цих ділянок блищить від великої кількості шкірного сала. Волосся сальне, злипається в пасма. Псоріаз, або лускатий лишай, - поширене хронічне захворювання шкіри, що характеризується лущиться висипаннями, що лущаться. Псоріаз має 3 стадії розвитку висипань: прогресуючу, стаціонарну і регресуючу. Псоріаз характеризується такими ознаками: феномен стеаринової плями.

У разі хвороби шкіри народна медицина використовує такі лікарські препарати: Настоянки, відвари, настої та лікувальні мазі. Для цього використовують лікувальні трави, наприклад, лопух, вербу, бузок. Також лікарську дію чинять яблука і лимон, якими заліковуються тріщини та інші ураження епідермісу. Хвороби волосся також лікуються народними способами. Потрібно мити голову лікувальними відварами, які готуються за народними рецептами. Це допоможе позбутися лупи, зайвої жирності волосся і посічених кінчиків. Використовуються лікарські соки, наприклад, з лимона, шпинату і берези. Також корисна кропива, ялиця та лопух.

Нині кількість алергічних захворювань і кількість людей, які страждають на ці недуги, помітно зросла. Зупинимося на деяких із них. До таких належать багатьом відомі кропив'янка, набряк Квінке, алергічні ларингіти, риніти, трахеїти, бронхіти, ексудативний діатез тощо. Бронхіальна астма належить до тяжких алергічних недуг. Ті, хто страждає на цю інфекційно-алергічну патологію, добре знають, що проявом її є напади ядухи, зумовлені спазмом дрібних бронхів. Напади задухи можуть виникати під час вдихання повітря, забрудненого різними шкідливими частинками (димом, включно з тютюновим, бензином, парфумами тощо). Бронхіальна астма супроводжується нападами задухи. Найчастіше напад виникає раптово і зазвичай уночі. Бронхіальна астма лікується медикаментозно та народними рецептами.

Пролежні - патологічні зміни тканин дистрофічного або виразково-некротичного характеру, виникають у ослаблених хворих, що лежать, на місцях, які піддаються систематичному тиску. Спочатку, коли виникають пролежні, хворі рідко скаржаться на сильні болі, частіше вони відзначають слабку локальну болючість, відчуття оніміння. У разі розвитку ж процесу за типом вологого некрозу омертвілі тканини набувають виразного вигляду, з-під них відокремлюється смердюча каламутна рідина, у тканинах, що розпадаються, починають швидко розмножуватися патогенні мікроби. Фурункульоз, як відомо, - гостре гнійно-некротичне запалення волосяного фолікула і навколишньої сполучної тканини, зумовлене впровадженням патогенних мікроорганізмів. Фурункульоз має чинники виникнення: забруднення шкіри, особливо хімічними речовинами (мастила, охолоджувальні суміші тощо), пиловими частинками. Забої та рани можна залікувати за допомогою лікарських рослин.

Геморой - розширення кавернозних тілець (вен) нижнього відділу прямої кишки і заднього проходу, що супроводжується певними клінічними симптомами. У народі геморой називають ще почечуєм. Гострий геморой виникає раптово, зазвичай після різкого напруження, під час дефекації, великого фізичного зусилля, вживання алкоголю, під час пологів тощо. Геморой має першу ознаку: появу крові на фекальних масах. У нелікованих вчасно випадках геморой набуває хронічного перебігу. У разі опіків гарного ефекту можна досягти, застосовуючи такі ліки: відвари, мазь і припарки. У разі обмороження гарний результат отримують від таких народних засобів: відвари з лікарських рослин, настої, лікарські збори й мазі.

Дрок фарбувальний - багаторічний напівчагарник із сімейства бобових. Дрік фарбувальний цвіте в червні-липні. Плоди Дрока фарбувального - лінійні боби. Тваринами не поїдається. Зростає в північних районах Донецької та Луганської областей у соснових борах, на їхніх узліссях, на схилах пагорбів, переважно на вапняковому та піщаному ґрунті. Використовують верхівки рослини, які містять алкалоїди, флавоновий глікозид лютеолін, ефірну олію, сапоніни, органічні кислоти, смоли, дубильні та інші речовини.

Відвар трави зобника або свіжовичавлений сік із листя вживають зовнішньо під час лікування золотухи, ангіни, зоба, лишаїв, корости, раку шкіри, екземи, вугрів, висипів, дитячої кропив'янки та грибкових захворювань шкіри. Мазь із плодів, насіння і трави зобника застосовують у разі екземи, псоріазу, сверблячих дерматозів, золотухи, наривів, карбункулів і гнійничкових уражень шкіри. Свіжий сік застосовують місцево в разі пухлин гортані та трахеї (І. Л. Блінков).

Онкологічні захворювання (пухлини) поділяють на доброякісні та злоякісні (ракові). У цьому розділі ми розглянемо ракові захворювання, за яких застосовують препарати, виготовлені на основі тих чи інших цілющих дерев, зрозуміло, як доповнення до призначень спеціалістів-онкологів. Якщо є пухлина ротоносових органів, то корисно вживати такі ліки: шовковиця, тополя чорна, горіх волоський, чистотіл великий, болиголов великий. Якщо у хворого є пухлина органів травлення, то потрібно скористатися такими рецептами: лікарські збори, настої на цілющих травах і очисні клізми.

Лейкози належать до злоякісних захворювань крові. Вони поділяються на гострі та хронічні. Лейкози - пухлини, що виникають із кровотворних клітин, - обов'язково вражають кістковий мозок. Причини цієї ракової патології досі ще недостатньо вивчені: гострі лейкози належать до серйозних і важких захворювань. Які ж ознаки можуть викликати підозру на цю недугу? Лейкози можуть початися з високої температури. Одночасно з'являється і геморагічний синдром: носові кровотечі, крововиливи під шкіру, поява чорних випорожнень (через перетравлення крові в шлунково-кишковому тракті) або з домішками в них свіжої крові. При хронічних лейкозах насамперед збільшуються лімфатичні вузли, що видно під час огляду хворого. Прогресує недокрів'я.

Рак простати має аналогічні симптоми як у разі аденоми цього органу. За цього захворювання рекомендуються народні рецепти. Приготувати настій: 1 чайна ложка подрібненої кори (взятої з внутрішньої частини гілок) на 50 мл окропу, настоюють 1 годину, проціджують. Збір від раку простати (1 столову ложку подрібненої сировини) заливають 1 склянкою окропу і кип'ятять 1 хвилину, настоюють 30 хвилин. Приймають ліки від раку простати по 1/2 склянки 3 рази на день за 15-20 хвилин до їди. Збір від раку простати (1 столову ложку подрібненої сировини) заливають 1 склянкою окропу і кип'ятять 1 хвилину. Настоюють 30 хвилин. За тієї чи іншої злоякісної патології жіночої інтимної сфери народна медицина рекомендує такі рецепти. Нарізати кори з молодих дубових гілок, висушити, подрібнити. 1 столову ложку сировини заварити 1 склянкою окропу, закип'ятити 2 рази, парити 3 години в теплому місці, щільно укутавши. Приготувати склад: спирт 70%-вий - 0,5 л, мед - 0,5, розчин глюкози 40%-вий - 20 мл, подрібнені березові бруньки й корінь валеріани - по 50 г, перегородки волоського горіха - з 1 кг плодів.

Терапевтична ефективність рослин зумовлена вмістом у них великого комплексу різноманітних і складних за своїм хімічним складом і терапевтичним впливом активно діючих речовин. Алкалоїди - речовини, що виробляються рослинами і являють собою складні азотовмісні сполуки основного характеру. Хімічна структура їх вельми різноманітна, у різних видах рослин алкалоїди накопичуються нерівномірно, а в хвойних їх майже немає. Особливо багаті на алкалоїди рослини родини пасльонових і макових. Алкалоїди в одних і тих самих рослинах можуть коливатися за кількістю свого вмісту залежно від пори року та місця їхнього зростання.Кількість алкалоїдів у рослинах зазвичай невелика: від слідів до 2-3% на суху вагу рослини (у хінній корі їх буває до 16%).

Глікозидами називаються речовини, що виробляються рослинами, які складаються з двох компонентів - цукрової частини та нецукрової, або аглікону. Глікозиди широко поширені в рослинному світі й можуть міститися в усіх частинах рослин, легко розщеплюються на цукрову частину й аглікон у присутності води та ферментів (або ензимів). Серцеві глікозиди чинять дію на серцевий м'яз і мають найбільше застосування в медицині. Гіркі глікозиди, або гіркоти, - речовини рослинного походження. Вони мають гіркий смак і чинять на організм певну фізіологічну дію - посилюють секреторну діяльність травного тракту, сприяють збудженню апетиту та поліпшенню засвоєння їжі. Сапоніни (від лат. Sapo - мило) - глікозиди, що не містять у своєму складі азоту, трапляються в рослинах найчастіше. Сапоніни добре розчиняються у воді та в спирті.

Полісахариди - складні вуглеводи, численна і широко поширена група органічних сполук, поряд із білками і жирами необхідна для життєдіяльності тварин і рослинних організмів. Полісахариди є одним з основних джерел енергії, що утворюється в результаті обміну речовин організму. камеді (Gummi) - колоїдні напівпрозорі, в більшості своїй клейкі речовини різного хімічного складу. В основі камеді лежать полісахариди з кальцієвими, магнієвими і калієвими солями цукрокамедієвих кислот. Слизи, що містяться в рослинах, являють собою безазотисті речовини, різні за своїм хімічним складом, близькі до пектинів і целюлози. Пектини від грецької pektos, означає згорнутий, згущений. Пектини входять до складу міжклітинної, склеювальної речовини, вони близькі до камедів і слизу. Крохмаль - кінцевий продукт асиміляції вугільної кислоти рослинами, відкладається переважно в бульбах і плодах рослин. Клітковина, або целюлоза, - складний вуглевод, що належить до групи нецукроподібних полісахаридів.

Ефірні олії - це леткі, з сильним запахом речовини, що виробляються рослинами і являють собою найчастіше суміші різних хімічних сполук, які є похідними терпенів. У світі відомо 2500 ефіроолійних рослин. Ефірні олії на дотик жирні, але відрізняються від жирних олій летючістю, подібно до ефіру, звідки й походить їхня назва. Ефірні олії трапляються в різних частинах рослин - у квітках, листках, плодах, а іноді й у підземних частинах. Органічні кислоти - органічні сполуки з властивостями кислот, що утворюються в організмі внаслідок біохімічних процесів. Вони містяться розчиненими в клітинному соку багатьох рослин, трапляються у вигляді солей, а часто у вільному стані, скупчуючись у значних кількостях у насінні, плодах, ягодах, а також у корінні, листках і стеблах деяких рослин. Найпоширенішими органічними кислотами в рослинах є яблучна, лимонна, виннокам'яна, щавлева, саліцилова, мурашина, оцтова та інші кислоти.

Вітаміни (від лат. vita - життя і амін - сполука азоту) - біологічно активні органічні речовини, різноманітні за своєю хімічною природою та фізіологічною дією, потрібні для процесів засвоєння організмом усіх харчових речовин, для росту й відновлення клітин та тканин і для інших життєво важливих процесів. Загальновідомо, що за наявності захворювань, особливо інфекційних, за хвороб печінки, під час вагітності потреба у вітамінах зростає. Так, наприклад, у разі захворювань серцево-судинної системи потреба в аскорбіновій кислоті тим більша, чим важчий і активніший процес. Недостатність вітамінів порушує обмін речовин, знижує працездатність, спричиняє швидку стомлюваність, погіршує стан нервової системи та викликає інші хворобливі явища.

До складу кожного рослинного і тваринного організму входять усі відомі хімічні елементи та їхні ізотопи. Вони є невід'ємною частиною рідин, тканин і кісток організму людини. Застосування мікроелементів підвищує лікувальні властивості вітамінів і дає змогу зменшувати їхні дози. Хімічні елементи (9 видів) - вуглець, водень, кисень, фосфор, калій, кальцій, магній, срібло і залізо - становлять близько 99% живої ваги рослин, людини і тварин і називаються макроелементами. Для нормальної життєдіяльності організму та обміну речовин усі мікроелементи необхідні в дуже малих, так званих біотичних, дозах. Тканини й органи людини іноді накопичують мікроелементи у великих дозах: наприклад, кадмій накопичується в нирках, цинк, нікель - у підшлунковій залозі, літій, важкі метали переважно концентруються у формених елементах крові, тоді як алюміній і кремній перебувають головним чином у плазмі крові, у сироватці ж із білкових фракцій найбагатший на мікроелементи гамма-глобулін.