Розділ 3

Медунка темна - багаторічна рослина з родини бурачникових, заввишки 15-30 см, уся рослина шорстка (вкрита жорсткими волосками). Прикореневе листя яйцевидно-ланцетне, темне, подовжене. Квітки пониклі, спочатку цвітіння рожеві, пізніше синьо-фіолетові або сині. Медунка темна цвіте у квітні - травні. Зустрічається в тінистих широколистяних лісах північних районів Донецької та Луганської областей.

Кульбабу лікарську також застосовують усередину і зовнішньо в разі фурункульозу, екземи та шкірних висипів. Примочки з відвару трави кульбаби, сік або мазь також використовують у разі веснянок, пігментних плям на шкірі, кропив'янки, медикаментозних дерматитів, вугрів, опіків і укусу бджіл. Найкращу дію в разі опіків чинить олійна настоянка кореня кульбаби. Для видалення бородавок і мозолів багаторазово їх змащують молочним соком зі щойно зірваної рослини. За хвороб очей застосовують примочки з відвару трави. У деяких місцях за екземи застосовують мазь із порошку кореня та меду. Квітки кульбаби настоюють на спирті або одеколоні й застосовують для розтирання суглобів.

Встановлено, що препарати омели з верби в експерименті знижують збудливість центральної нервової системи, запобігають або послаблюють судоми, пригнічують серцево-судинний центр, чинять переважну дію на довгастий центр, безпосередньо розширюють судини нижніх кінцівок і печінки. Новіші дані свідчать про те, що препарати омели посилюють діяльність серця і сповільнюють ритм серцевих скорочень, а також чинять пригнічувальний ефект на поділ клітин і синтез ДНК (В. Петков). Токсичність свіжої омели в 100 разів вища за висушену (цит. за П. М. Лашкарьовим).

Відвари і настої сировини для компресів і ванн, а також мазь застосовують у разі лишаїв, ран, трофічних виразок, опіків, фурункульозу. Відваром кори полощуть рот у разі зубного болю. Соком із дерева змащують лишаї та бородавки. Запарене подрібнене молоде сире листя у вигляді припарок, а також мазь і спиртову настоянку застосовують за захворювань суглобів, м'язів і радикуліту. Розтерті бруньки й молоде подрібнене листя в марлевій сумочці опускають в окріп, віджимають і прикладають гарячим на суглоби, а теплим - за геморою. Мазь із золи деревини, а також смолянисту рідину з деревини, отриману шляхом сухої перегонки, застосовують зовнішньо за екземи. Однак ця рідина викликає сильне печіння, а тому наносити її на великі ділянки шкіри не слід.

Професор С. А. Томілін рекомендував очиток їдкий за гіпертонічної хвороби. У Болгарії його застосовують у разі виразки шлунка, печії, випадання прямої кишки, як болезаспокійливий засіб за геморою, за подразнення і сильного свербіння в ділянці анального отвору. Зовнішньо - настоєм трави очитка промивають рани і виразки, товчену свіжу траву прикладають до струпів на голові, мозолів і ракових пухлин. Припарки з відвареної в пиві трави очитка прикладають на хворі суглоби. Сік і мазь зі свіжої та сухої трави на свинячому жирі - в разі мозолів, бородавок, гнійних ран і виразок, пігментних плям, ластовиння, лишаїв, дерматозів, що сверблять, екземи, перелому кісток, висипів і гнійних кірок на голові. Таку мазь із додаванням камфори застосовують у разі набряків і захворювань суглобів.

Переступень білий - багаторічна ліана з родини гарбузових. Стебла тонкі, дуже довгі (до 4 м), кучеряве, з вусиками. Листя шорстке, широке, нагадує листя огірка. Квітки жовто-зелені. Цвіте в червні - липні. Плід - соковита, зелена, а потім чорна ягода. Корінь білий, товстий, вагою до 3 кг і більше, з неприємним запахом і гірким смаком. Переступень білий - зустрічається на Донбасі в лісах, серед чагарників, біля парканів. Запаси його обмежені, рослина підлягає охороні. Добре росте в культурі за підзимового посіву.

У домашніх умовах за низки захворювань вживають 10 % настоянку квіток пижма на білому вині - по 15 мл кожні 2 години. Зовнішньо настоянку з листя пижма і квіток використовують для полоскання в разі стоматитів, для спринцювання в разі білявок, для миття волосся, в разі лупи, для втирань, компресів і ванн - у разі подагри, ревматизму, артрозів, болю в суглобах, стопах, судом ніг, вивихів і ударів. Запарені квітки у вигляді компресу прикладають до фурункулів і набряклих місць. Сік рослини, або 10 % спиртова настоянка, або порошок для присипки, або 5-50 % мазі - у разі гнійних ран і виразок, саден, укусу бджіл, корости та інших захворювань шкіри.

У медицині застосовують препарат плантаглюцид і сік подорожників (суміш рівних об'ємів соків обох подорожників, консервованих спиртом) у разі гіпоацидних гастритів, хронічних колітів (із закрепами), виразкової хвороби без підвищення кислотності (у період загострення і для профілактики рецидивів), хронічного холециститу, токсикозу вагітності. Настій листя подорожника - за захворювань органів дихання.

Настій трави полину - для полоскання рота в разі неприємного запаху та зубного болю, компресів і примочок у разі очних хвороб, рани, виразки, забитих місць, що важко гояться й кровоточать, забитих місць і укусів комах, корости, мозолів. При цьому використовують також свіжий сік полину або товчене листя. Лікар А. І. Павленко (м. Артемівськ) лікував хворих на псоріаз 30-50 % маззю з порошку квіток полину. М. А. Гарбарець рекомендує мазь з 1 частини соку і 4 частин жиру.

Використовують траву прострілу з квітками або зібрану без квіток з 15 травня до 15 червня. У свіжій рослині містяться: ефірна олія, протоанемонін, фітонциди, алкалоїди, сапоніни, вітаміни, у сухій траві прострілу: дубильні речовини, глюкозидоподібні, алкалоїдоподібні та смолисті речовини, понад 20 різноманітних макро- і мікроелементів, протоанемоніну не виявлено.