Подорожник великий (Plantago major L.)
Попутник, укр.: порізник, ранник, бабка.
Подорожник великий - загальновідома багаторічна рослина з родини подорожникових. Цвіте з травня до вересня. Подорожник великий росте як бур'ян біля доріг, на луках, полях, городах, пустирях, засмічених місцях, на узліссях лісу, берегах річок і у дворах. У Донбасі понад 10 видів подорожників. Для медичних цілей заготовляють подорожники великий і блошний (культивований).
Заготовляють листя подорожника під час цвітіння, коли воно повністю розпуститься, але найчастіше в травні-червні, поки воно ще не вкрилося білими плямами (ураження грибком). Зрізають тільки крайове листя подорожника. Не можна зрізати всю розетку і виривати з коренем. У побуті використовують також траву і насіння подорожника.
У листі подорожника містяться: слиз (до 10%), глікозид аукубін, вітаміни С, К, каротин, фітонциди, флавоноїди, органічні кислоти, гіркота, пектини, сліди алкалоїдів, фактор Т, що сприяє зупинці кровотечі; у насінні багато слизу (до 44%), жирної олії, сапонінів та інших речовин.
У медицині застосовують препарат плантаглюцид і сік подорожників (суміш рівних об'ємів соків обох подорожників, консервованих спиртом) у разі гіпоацидних гастритів, хронічних колітів (із закрепами), виразкової хвороби без підвищення кислотності (у період загострення і для профілактики рецидивів), хронічного холециститу, токсикозу вагітності. Настій листя подорожника - при захворюваннях органів дихання.
Подорожник великий
Н. П. Ковальова та Є. А. Ладиніна рекомендують подорожник великий також у разі виразкового коліту, ентероколіту, гіпертонічної хвороби й атеросклерозу, захворювань нирок, а настій подорожника з кропивою в рівних частинах як вельми ефективний засіб у разі кровотеч - носових, маткових і гемороїдальних.
Під час заварювання насіння подорожника отримують слиз, який застосовують у разі запалення всіх слизових, крім сечових шляхів (И. Л. Блинков), а також у разі закрепів. Насіння подорожника входить до проносного препарату ангіолакс.
Вивчали дію соку подорожників у лікарнях м. Києва. Краматорська у 25 хворих на хронічні гіпоацидні гастрити й у більшості з них відзначили позитивний ефект після 1-2-місячного курсу лікування.
Н. И. Соломченко застосував 20 % олійну настоянку сирого листя подорожника великого в мікроклізмах у 30 хворих із хронічним проктосигмоїдитом і в 24 із них відзначив добру протизапальну та ранозагоювальну дію препарату.
У народній медицині подорожник великий популярний у разі кашлюку, бронхіальної астми, туберкульозу легенів, проносу, іноперабельного раку внутрішніх органів, лихоманки, спастичного коліту, кропив'янки.
У разі іноперабельного раку шлунка та легень вживають суміш подрібненого свіжого листя подорожника з рівною кількістю цукру, настоюють у теплому місці 2 тижні - по 15 мл 3-4 рази на день за 20 хв до їди (Н. Г. Ковальова). Інші приймають при цьому відвар листя подорожника без особливої норми. Відвар суцвіть подорожника вживають у разі болю в животі.
У Болгарії насіння подорожника застосовують у разі метеоризму, виразок шлунка і кишечника, каменів нирок і жовчного міхура, дитячих проносів. У разі туберкульозу використовують відвар кореня - 4 ст. л. ложки його відварюють 20 хв у 800 г води, потім додають 4 ст. ложки. ложки листя і ще кип'ятять 5 хв, після охолодження проціджують і додають 0,5 кг меду - приймають по 50 г тричі на день після їди (Д. Памуков). Інші рекомендують відвар кореня подорожника при захворюванні кишківника і сечового міхура. Відвар насіння приймають у разі кровохаркання, виразкового коліту, сік листя подорожників - у разі бронхіальної астми.
Свіжий сік листя подорожників змішують із рівною кількістю меду або листя пересипають цукром, подібно до листя мати-й-мачухи, приймають по 15 мл 3 рази на день.
Як тонізувальний засіб вживають настій із 15 г листя подорожника в 1,5 склянки окропу - по 25 мл 3 рази на день за 15 хв до їди. Насіння подорожника вживають також у разі дизентерії та хронічного проносу - 2 ст. л. ложки їх збовтують у 100 мл окропу 10 хв і випивають разом із насінням за один прийом.
Деякі лікарі за хронічної ахілії рекомендують 2 ст. л. ложки насіння збовтати в 250 мл гарячої води, вживати після охолодження по 30 мл тричі на день. Насіння подорожника використовують у разі закрепів, оскільки в кишечнику воно збільшується в 4-9 разів, подразнює слизову і чинить проносну дію. Їх вживають у цілому вигляді по 2-3 ч. л. ложки на ніч із киселем або чаєм. Листя (свіже або сухе), насіння і сік широко використовують як зовнішній засіб у разі тріщин сосків, ран свіжих і гнійних, висипів, виразок, золотухи, трофічних виразок, попрілості ніг, дерматиту. Прикладають свіже листя подорожника або кашку з нього, або зварену кашку з розім'ятого листя до ран, наривів, фурункулів, опіків, свищів, мокнучої екземи та лишаїв, у разі набряку, спричиненого укусами бджіл та інших комах, іноді поверх листя накладають теплий компрес. 25 % відвар (настій) листя корисний для обмивання гнійних ран і виразок, для примочок і компресів у разі запалення повік і шкіри, для полоскання рота в разі стоматиту, гінгівіту та інших захворювань, а також для клізм і спринцювання. Зовнішньо використовують також порошок листя, мазь і спиртову настоянку в разі розпушення і кровоточивості ясен, зубного болю.
Способи застосування:
1. 5 % настій листя подорожника - по 1/3-1/2 склянки 3-4 рази на день.
2. Сік подорожника (аптечний або консервований 40 % спиртом 1:1) - по 15-30 мл тричі на день в 1-3 склянки води за 30 хв до їди протягом 2 місяців у разі виразкової хвороби, гастриту, коліту та для зовнішнього застосування.
3. Плантаглюцид - по 1 /2- 1 ч. л. ложці в 1 /4 склянки теплої води за 20-40 хв до їди 2-3 рази на день 3-4 тижні; для протирецидивного лікування в разі виразкової хвороби по 1 ч. л. ложці 1-2 рази на день протягом 1-2 місяців.
4. 20 % настоянка листя подорожника (аптечна або домашня) - по 5-10 мл 3 рази на день і зовнішньо.
5. Порошок насіння подорожника - по 1 г 4 рази на день за 20-40 хв до їди в разі проносу; або 15 г насіння на прийом у 200 мл води в разі закрепів.
6. 1 ст. ложку насіння відварюють 5 хв у 250 мл води, після охолодження проціджують - по 15 мл тричі на день протягом 1-2 місяців у разі жіночого безпліддя на ґрунті гормональної недостатності та в разі цукрового діабету (Е. Т. Михайленко).
7. 20 % настоянка листя подорожника на рослинній олії - по 15 мл 3 рази на день у разі виразки шлунка і кишечнику, а також для мікроклізм.
8. 10 % мазь із сухого листя або настоянки (зовнішньо).
9. Настій із листя подорожника і кропиви по 2 ст. л. ложки кожного в 0,5 л окропу - денна доза при кровотечах.
10. Настій листя подорожника і шавлії по 1 ст. л. ложці кожного в 0,5 л окропу - у перші 10 днів - по 1/3 склянки, а потім по 1/2 склянки 3 рази на день до їди протягом 1-2 місяців у разі виразкової хвороби.
11. 25 % відвар листя подорожника - для примочок у разі кон'юнктивітів, дерматитів, для полоскання рота (С. А. Томілін).
Подорожник ланцетолистий
У степу, на луках і трав'янистих місцях росте подорожник ланцетолистий (P. lanceolata L.), що відрізняється від першого вузьким ланцетним листям і яйцевидними суцвіттями. Він близький за дією до першого і має в народній медицині те саме застосування. Протимікробна активність його щодо мікробів ранових інфекцій, на гемолітичний стрептокок і стафілокок, кишкову паличку та інші вища, ніж у подорожника великого (Д. Г. Гоголадзе). У разі геморою вживають настій із 3 рослин подорожника ланцетного в 1 л окропу - по 100 мл 3 рази на день до їди..
