На грип хворіють не тому, що заражаються вірусом. До речі про вірус: він уже вразив Європу і рухається до нас. Це інший різновид вірусу "Сідней", який спричинив 2010 року епідемію і забрав 150 тисяч життів. Що очікувати від незнайомця, невідомо. Вакцин і препаратів від нього придумати не встигли. У цій ситуації у населення виникає паніка, і люди кидаються купувати будь-який рекламований засіб, аби не захворіти. Прагнення похвальне, але щоб воно здійснилося, треба зрозуміти таке: вірус грипу є тільки приводом, а не причиною захворювання. Справжньою причиною захворювання на грип є шлаки й токсини, які в достатку забивають наші клітини, тканини й органи.

Що ж робить хрін? Завдяки вмісту в ньому активних ферментів, що руйнують і розчиняють хворі, мертві клітини (протеаз), він проникає в найтонші капілярні бронхи, які розташовані у вигляді густої мережі гілок у нижній третині легень, і розчиняє гній, що закупорює їх. Розчинений рідкий гній, подразнюючи слизову бронхів, викликає кашель. Те ж саме робить застуда. Ми кашляємо і виділяємо гнійне мокротиння. Але це відбувається не відразу, а поступово. Протягом 2-3 місяців систематичного вживання кашки з хрону можна ґрунтовно почистити бронхи й легені від слизу та дихати повноцінно, а отже, повноцінно постачати кисень до всіх тканин організму й уникнути гіпоксії (нестачі кисню), яка є ще однією причиною інсульту, інфаркту, ІХС, а також ХОЗЛ та інших грізних станів.

Будь-яка вакцина має низку негативних якостей, які роблять її застосування не завжди безпечним. Вакцину не можна вводити хворому як із гострим, так і хронічним захворюванням. Не можна вакцинувати людей, які страждають на алергічні захворювання, а, за свідченням головного алерголога краю, кожен четвертий у Краснодарському краї - алергік. Небезпека полягає в тому, що, коли вакцина вводиться, то в людини з великою ймовірністю може настати загострення аж до алергічного набряку Квінке. Якщо зачеплені гортань і голосові зв'язки, настає небезпека задухи, особливо в дітей. При виснаженому ж імунітеті вакцина може спровокувати той самий свинячий грип, від якого людину мають намір вберегти, вводячи ослаблений вірус.

Рецепти для волосся і ванночки для ніг на основі глоду, що доглядають. Листя подорожника, глоду і кропиви подрібніть і залийте окропом. Настоюйте протягом 1 год, потім настій процідіть через марлю. Додайте м'якоть чорного хліба і перемішайте до отримання кашки. Спосіб застосування. Помийте голову шампунем, волосся злегка підсушіть. У шкіру голови втирайте отриману кашку, голову замотайте рушником. Через 2 год змийте теплою водою. Ця суміш зміцнює волосся і сприяє його росту. Настій глоду й ромашки змішайте з хвоєю, занурте в каструлю або таз, залийте окропом і накрийте кришкою. Залиште на 15 хв настоятися. Спосіб застосування. У трохи остиглу воду опустіть ноги на 10 хв. Ця ножна ванночка очистить шкіру ніг, поліпшить кровообіг і зніме втому.

Плоди і квітки глоду в побуті широко вживаються в їжу. З м'якоті готують пастилу (особливо гарна вона в суміші з іншими рослинами, зокрема з обліпихою). Підсмажені та перемелені плоди глоду є замінником кави, потрібно тільки остерігатися прийому великої кількості плодів, що може призвести до порушення серцевої діяльності. Із сушених плодів, перемелених у борошно, розмішаних із медом, отримують корисну і смачну начинку для пирогів. Ягоди і листя можна використовувати для заварки замість чаю. Використання глоду в їжу дає змогу вживати його як лікувальний засіб для профілактики різних захворювань і як корисний продукт, що містить необхідні вітаміни і речовини. З плодів і квіток глоду можна заготовити безліч страв і приправ на зиму.

Різні види глоду (плоди, квітки та листя) традиційно вживають як заварку. Глід може використовуватися як сам по собі, так і входити до складу заварки з інших трав. Такі чаї є заспокійливими для центральної нервової системи. Особливу роль відіграє глід у профілактиці серцево-судинної системи, де чільне місце належить фітопрофілактиці атеросклерозу та гіпертонічної хвороби, бо в разі склеротичних змін у судинах основними є засоби, які розширюють судини, знижують спазми та зміцнюють стінки судин.

Лікувальні чаї та наливки на основі глоду. 50 г плодів криваво-червоного глоду, 10 г трави гірчака пташиного, 10 г трави хвоща польового, 10 г листя собачої кропиви серцевої, 10 г листя анісу звичайного, 1 л горілки, 200 г цукру. Спосіб приготування. Помийте плоди та подрібніть трави. Заповніть збором скляну пляшку, залийте її спиртом або горілкою, закрийте кришкою. Витримуйте в темному прохолодному місці протягом 10-15 днів. Після того як наливка настоїться, процідіть її через кілька шарів марлі, віджавши соки з усіх рослин. Приймати невеликими дозами (1-2 маленьких чарочки) після їди.

Ревматизм вражає людей у будь-якому віці, але частіше - в дитячому та юнацькому, а потім уже супроводжує все життя. Пусковим моментом у його розвитку зазвичай є переохолодження. Проявляється ревматизм у вигляді ревматичного поліартриту (ураження суглобів, що супроводжується болем, набряканням і запаленням із підвищенням температури тіла), ревматичного міокардиту, запаленням серцевої сумки - перикарда з випотом серозної рідини в порожнину перикарда. Обидва ці захворювання серця є важкою патологією і нерідко призводять до інвалідності.

У всьому світі лікарі лікують ювенальний ревматоїдний артрит, причина якого невідома! Зате відомо, що присутні біль, набрякання багатьох суглобових тканин, дедалі прогресуюча скутість рухів. Відомо також, що ревматоїдний артрит - аутоімунне захворювання. Стаття свідчить, що це - "не імунодефіцит, а, навпаки, за ревматоїдного артриту імунна система працює надто сильно, але неправильно". Як може імунна система організму, в якому все доцільно і являє собою досконалу саморегульовану систему, працювати неправильно? Чому?

Періодична хвороба - це захворювання досить поширене у Вірменії та Єревані, в народі його навіть називають "єреванською хворобою". Медицина кваліфікує його, як колагеноз, і відносить до низки таких аутоімунних захворювань, як ревматизм, системний червоний вовчак і склеродермія. Спільним для них проявом є системно уражена сполучна тканина організму. Тканини, що виконує опорну функцію і з'єднує всі органи людського тіла в єдине ціле. До цих тканин належать кістки, хрящі, судини, кров, лімфа, міжклітинна рідина, слизові оболонки, шкіра з підшкірною клітковиною, волосся, нігті, а також строма всіх внутрішніх органів, тобто їхній каркас. Як бачимо, ця сполучна сполучна тканина в організмі присутня скрізь. Вона пронизує тіло людини з голови до ніг і навіть "до мозку кісток."

Гіпертонічна хвороба нині - найпоширеніший на планеті патологічний стан. Якщо раніше її вважали хворобою похилого віку, то тепер дедалі частіше в молодих людей виникають так звані злоякісні форми гіпертонічної хвороби, що призводять за 5-10 років до ниркової недостатності - склерозування нирок або "первинно-зморщеної нирки". Існує безліч чинників ризику, що привертають до виникнення гіпертонії: спадковість, паління, переїдання, ожиріння, тривалі фізичні та нервові перевантаження.

В організмі людей, які мають ожиріння, надзвичайно зростає можливість пухлинного росту, тому що створюються всі умови для харчування ненормальних, агресивних ракових клітин: багато жиру і мало кисню, тому що при ожирінні порушуються тканинні окислювально-відновні процеси! Годі вже й казати про те, що зайві кілограми жиру змушують страждати серце, провокуючи задишку, болі й деформації в суглобах і хребті, здуття в кишківнику й печінці. Запалення жовчного міхура і відкладення в ньому всілякого роду кристалізованих покидьків обміну, званих "камінням", - звичайний супутник при ожирінні.

Стенокардія, або ішемічна хвороба серця (ІХС), - вираз, на жаль, відомий усім. Настільки поширена ця патологія серед населення, і не тільки в нашій країні, а й у всьому світі. За статистикою ВООЗ, серцево-судинні хвороби (стенокардія та інфаркт міокарда) посідають перше місце серед причин смертності населення всіх країн і тому називаються "вбивцею № 1". Біда в тому, що незалежно від рівня життєзабезпечення населення, калорійності харчування тощо, захворюваність ця неухильно зростає, причому в розвинених країнах навіть швидше, ніж в інших. Давно стало очевидним, що до серцевої патології ведуть напружений ритм життя, велика кількість стресів, паління і підвищений рівень холестерину в крові.

Йде людина життям і тягне із собою з кожним роком вантаж токсинів, що збільшується, які надходять до тканин унаслідок порушеного обміну речовин (зсередини) і з зовнішнього середовища з повітрям, їжею, водою. Час від часу на цьому шляху він "спотикається", тобто хворіє на застуди, хвороби шлунка, печінки, кишківника, шкірні захворювання тощо. А потім раптово трапляється ІХС, інфаркт міокарда. Стадії цього життєвого етапу виглядають гнітюче: невідкладна допомога, кардіологічне відділення, кардіохірургія. Людину з хворим серцем лікує кардіолог, фахівець із хвороб серця, і він лікує серце, а не легені, печінку, нирки, кишечник.

Мозковий інсульт, тобто крововилив у якійсь ділянці мозку, або тривалий судинний спазм, або рідше тромбоз мозкових артерій, виникають у склеротично змінених судинах. Це - факт, з яким не посперечаєшся. Але чому виникає склероз судин мозку? Цей зловісний діагноз, який стає причиною не лише інсульту, а й старечого недоумства, хвороби Альцгеймера, паркінсонізму тощо? Від надлишку холестерину в крові? Безумовно. Від куріння, підвищеного артеріального тиску? Так, частково. Від надлишку кухонної солі в їжі, нестачі морепродуктів у харчуванні? Так, якоюсь мірою. Усе перераховане - негативні чинники, що сприяють розвитку склерозу мозкових судин, і їх необхідно уникати.

Описаним методом за 45 днів було вилікувано виразку дванадцятипалої кишки, що кровоточить, у чоловіка у віці п'ятдесяти чотирьох років. Лікування виразки підтверджено гастроскопією. Троє молодих людей зі станиці Новокорсунської і двоє з Краснодара вилікували виразку в стадії загострення, що також підтверджено гастроскопією. Ерозивний гастрит зустрічається буквально в кожного третього пацієнта (зокрема в дітей), виліковується попутно з основним захворюванням за 1,5-2 місяці. Така сила природи, а не ліків.

Журавлина - вічнозелений сланкий чагарник з тонкими пагонами-гілочками. Листя шкірясте, дрібне, довгастої або яйцеподібної форми, загострене до кінця, зверху забарвлене в темнозелений колір, знизу - в блідо-зелений, білуватий. Квітки розташовані на кінцях пагонів на довгих квітконіжках. Ягоди яскраво-червоні, грушоподібні або кулясті, від 8 до 12 мм у діаметрі. Рослина цвіте в червні, до вересня дозрівають ягоди журавлини. Якщо ягоди залишаються на кущі, то вони добре зберігаються під снігом до самої весни.Журавлина була відома ще в Стародавньому світі, зокрема в Римі, як "ягода, заряджена життєвою енергією". На Русі про користь журавлини теж знали давно. Про цю ягоду та її властивості згадується ще в Домострої, датованому XVI століттям. Соком журавлини користувалися як "особливими ліками" від кашлю і як першим засобом від цинги. Лікували соком журавлини мокнучі рани та виразки, що довго не гояться. Рослину журавлину цінували за тонізуючу, жарознижувальну та спрагдовтамовувальну дії. Морсом із журавлини відпоювали в разі лихоманки, його ж давали в разі одужання після застуди та інфекційних захворювань.

Через унікальний вміст мінеральних солей та інших біологічно активних речовин журавлина вважається однією з найкорисніших ягід, що зустрічаються в природі. До складу плодів входять кальцій, калій, йод, залізо, магній, срібло, мідь, свинець, барій, марганець, а також вітаміни Bl, В2, К, С, PP. Крім того, ягоди журавлини містять офлавоноїди, глікозид вакцин, тритерпенові кислоти - олеанолову та урсолову, а також органічні кислоти - бензойну, лимонну, хінну та оксаглутарову. Крім цього, в плодах журавлини містяться глюкоза, фруктоза, пектинові, дубильні, азотисті та фарбувальні речовини і фітонциди. Зокрема, велика кількість бензойної кислоти дає змогу зберігати журавлину впродовж усієї зими без термічної обробки та додавання консервантів.

Журавлину можна збирати 2 рази на рік - восени та навесні. Найбагатші біологічно активними речовинами весняні ягоди. Однак у них менший відсоток вітаміну С. У разі надто ранньої заготівлі, наприклад на початку осені, плоди виявляться бідними на цукри та інші корисні речовини. Крім того, такі ягоди журавлини нерідко псуються під час зберігання, а в офіційній і народній французькій медицині чорниці застосовують для лікування та профілактики новоутворень на різних внутрішніх органах. Крім того, чорниці славляться і як протимікробний засіб, оскільки вони здатні зупинити розмноження дизентерійної палички і навіть збудника черевного тифу.

Серед інших ягідних і плодових рослин чорниці виділяються високим вмістом нікотинової кислоти (2,1 мг на 100 г). Ягоди чорниці також багаті на флавоноїди, зокрема на рутин, кверцетин, гіперин, ізокверцетин та астралгін. З фенолокислот у чорниці знайдено хінну, кавову та хлорогенову кислоти. Ягоди чорниці знаходять застосування як лікарський засіб ще з Середніх віків. Так, у довіднику, датованому 1098-1179 роками, чорниця описується як зілля для врегулювання менструального циклу. А в XVI столітті її вже рекомендували і як ліки, що допомагають позбутися каменів у нирках і нормалізують роботу печінки. Крім того, сироп чорниці використовували за різних легеневих захворювань і кашлю.