Сосна звичайна (Pinus silvestris L.)
Укр.: сосна звичайна.
З лікувальною метою використовують бруньки та однорічну хвою сосни, у побуті - живицю (смола) і продукти її переробки (скипидар, каніфоль, дьоготь) та молоді шишки. У бруньках містяться ефірна олія, смоли, вітаміни С, К, дубильні та гіркі речовини, мінеральні солі. Зимова хвоя сосни багата на вітаміни С, К, Е, каротин, а також містить терпени, алкалоїди, фітонциди; у живиці до 35 % ефірної олії та смоляні кислоти.
Сосна звичайна має відхаркувальну, дезінфекційну, жовчогінну, сечогінну, кровоочисну, потогінну, болезаспокійливу, дезодорувальну, загальнозміцнювальну та протизапальну дію.
Бруньки сосни застосовують у медицині за хронічних бронхітів, бронхіальної астми, кашлюку, а також у вигляді інгаляції за захворювань верхніх дихальних шляхів, хвою - за гіпо- та авітамінозу С.
Для приготування вітамінного настою беруть 30 г свіжих голок сосни, промитих у холодній воді, і відварюють 20 хв у 0,5 л води в емальованому посуді зі щільно закритою кришкою. Після охолодження відвар проціджують, додають цукор за смаком і приймають протягом дня.
Хвойний екстракт (рідкий або сухий), бруньки сосни використовують для лікувальних ванн під час лікування неврозів, безсоння, захворювань серцево-судинної системи і суглобів. Для ванн вживають також відвар 0,5-1 кг молодих пагонів сосни в 3 л води, гарячі ванни - у разі біляшів.
Скипидар очищений використовують для інгаляцій у разі захворювання органів дихання, як протимікробний і дезодорувальний засіб, що усуває неприємний запах мокротиння в разі гнійних захворювань легень. Зовнішньо його використовують як подразнювальний і відволікаючий засіб у разі ревматизму, невралгії, подагри, радикуліту і міозиту.
Скипидар у вигляді емульсії додають у ванни під час лікування за методом Залманова - у разі захворювань суглобів, радикуліту і невралгій (за призначенням лікаря).
Н. И. Соломченко застосовував 20 % спиртову настоянку соснових бруньок у 56 хворих на хронічний бронхіт, хронічну пневмонію і туберкульоз легень, у 26 із них відзначив хорошу, а у 19 хворих задовільну відхаркувальну дію. .
Бруньки сосни застосовують у народній медицині в разі кашлю, гнійного мокротиння, емфіземи легень, бронхоектазів, хронічної пневмонії, туберкульозу легень, кашлюку, плевриту, грипу, захворювань серця, гіпертонічної хвороби, водянки, ревматизму, артритів, холециститу, холангіту, пієлонефриту й циститу, хронічних висипань.
Настоянку молодих зелених шишок сосни застосовують також у разі гіперацидного гастриту, виразкової хвороби та захворювань органів дихання (100 г шишок сосни порізати, залити 0,5 л 40 % спирту, настояти 2 тижні, вживати по 15 мл тричі на день із водою до їди протягом 1 місяця). Застосовують 20 % настоянку порізаних висушених шишок сосни; або 1 ст. ст. ложку їх відварюють у 0,5 л води в закритому емальованому посуді 15 хв, приймають протягом дня. Дехто готує варення з молодих шишок сосни і вживає в разі кашлю. Н. И. Соломченко у 46 хворих переконався в ефективності 20 % настоянки сирих і відвару сухих шишок за хронічних бронхітів.
Деякі лісники 30 г молодих пагонів сосни відварюють в 1 л молока, приймають по 250-300 мл тричі на день.
У Криму та інших місцях навесні збирають квітучі жовті шишки сосни, сушать їх на сонці, з них потім висипають пилок. Приймають її на кінці ножа (по 1 г) 2-3 рази на день до їди. За твердженням гомеопатів, це гарний засіб, що оберігає організм від передчасного старіння і подовжує життя (М. Жадан).
Інші рекомендують пилок як загальнозміцнювальний засіб у разі різних захворювань або 1 ч. л. ложку пилку змішують зі склянкою меду і приймають по 1-2 ч. л. ложки 3-4 рази на день до їди.
У побуті живицю сосни тримають у роті і слину весь час ковтають (у разі гастриту та виразкової хвороби). Живицею змащують хронічні гнійні виразки, а теплу застосовують у разі мокнучої екземи, тріщин шкіри. Живицю хвойних дерев накладають на мозоль, заклеюють лейкопластиром, міняють її через добу і так 2-3 рази. Попередньо мозоль слід добре напарити в гарячій воді. Живицю розтоплюють, намазують на полотно і прикладають до фурункулів, щоб швидше дозрівали.
Всередину приймають живицю до 5-6 г на день, у Китаї - в разовій дозі 0,5-2 г.
Скипидар застосовують у разі геморою по 20 крапель у 50-60 мл води (денна доза) протягом 2 тижнів, через 6 місяців курс лікування можна повторити.
Скипидар із сосни або ялини - по 5 крапель на цукрі тричі на день за 15 хвилин до їди в разі гострого й хронічного бронхіту та каменів сечового міхура.
В ефективності пінена (очищений скипидар для розведення фарб) Н. И. Соломченко неодноразово переконувався у хворих із постгрипозним трахеобронхітом із завзятим кашлем. Скипидар для інгаляції рекомендують по 10-15 крапель на 250 мл або 1/2-1 ч. л. ложку на 1 літр окропу протягом 5-10 хв (якщо немає алергії до нього). У разі абсцесу легені інгаляції роблять за допомогою кишенькового інгалятора. Маззю з 1 частини скипидару і 2 частин вазеліну або з 30 мл рицинової олії та 15 мл скипидару (теплою) розтирають хворі місця в разі невралгій, а також розтирають на ніч груди в разі бронхіту і тепло вкривають хворого. У разі радикуліту з житнього борошна на скипидарі замішують тісто, з якого розгортають коржі та прикладають до хворого місця, покривають зверху пергаментним або вощаним папером. Скипидар із сосни використовують також як протиотруту в разі отруєння фосфором (по 20-50 крапель на молоці або цукрі), у разі водянки, жовчних каменів і солітера.
Під час лікування скипидаром потрібна обережність, оскільки у великих дозах він отруйний. Під час лікування необхідно робити аналізи сечі. Тому лікування має проводитися під наглядом лікаря.
У разі артрозів кору сосни й берези - по 1 кг і дуба - 100 г, відварюють 1 год у 3 л води - по 100 г тричі на день до їди.
У разі анемії 2 ст. ложки свіжих голок сосни розтирають у 250 мл теплої води, настоюють 2-3 год у темному місці, додають мед - по 15 мл через 2-3 години.
У Болгарії 100 г соснових бруньок відварюють у 2 л води доти, доки залишиться 0.5 л; проціджують, змішують гарячим із 250 г цукру, а після охолодження - з 250 г меду і сюди додають 10 г кориці, 5 г гвоздики та 1 подрібнений мускатний горіх - по 15 мл перед їжею за ангіни, бронхіту, ревматизму, застуди, ішіасу тощо. (Д. Памуков, В. Пет-ков та ін.).
Дьоготь у складі мазей - при лікуванні шкірних захворювань, нирки входив і до складу грудного чаю.
Способи застосування:
1. 1 ст. ложку бруньок сосни настоюють ніч у 0,5 л окропу, приймають протягом дня за 20-40 хв до їди в теплому вигляді (Е. А. Ладиніна); або настій 10 г бруньок у 250 мл окропу - по 15 мл через кожні 2 год у разі захворювань органів дихання.
2. 15-20 г бруньок сосни кип'ятити 10-15 хв у 300 мл води на малому вогні, настояти - по 15 мл 3 рази на день, а відвар 1 ч. л. ложки бруньок у 250 мл води - для інгаляції.
3. 20 % настоянка бруньок сосни на 40 % спирті - по 1/2-1 ч. л. ложці 3 рази на день у разі бронхіту, туберкульозу легенів.
4. Терпінгідрат 0,25 г - по 1-2 табл. 2-3 рази на день.
5. Пінабін - по 5 крапель 3 рази на день на цукрі за 20 хв до їди в разі нирково-кам'яної хвороби, курс 4-5 тижнів, у разі кольки - по 20 крапель одноразово.
6. Лінімент скипидарний складний - зовнішньо для розтирання при невралгіях, міозитах, ревматизмі.
8. 10 г бруньок сосни кип'ятять 2 хв у 250 мл води, проціджують, застосовують для спринцювань і ванночок у разі трихомонадного і старечого кольпіту (Е. Т. Михайленко).
Препарати сосни не рекомендують у разі гломерулонефриту, гепатиту та вагітності..
