Липа дрібнолиста широко використовується в народній медицині. Її цвіт здавна застосовують як потогінний засіб. Настій із квіток рекомендується для полоскання порожнини рота, зіву в разі запальних процесів. Магнолія великоквіткова зумовлює тривале й стійке зниження артеріального тиску, розширює кровоносні судини, зменшує серцебиття й болі в ділянці серця, покращує загальний стан хворих, має сечогінний ефект. Мандарин японський, а саме його відвар із сухої шкірки, сприяє підвищенню апетиту, поліпшенню травлення, чинить відхаркувальну дію. Сік мандарина рекомендується втирати в ділянки шкіри, уражені грибками.

Олеандр звичайний у своєму складі містить глікозиди, що чинять виражену дію на серцевий м'яз. Настоянку, приготовану з листя олеандра, рекомендують ухвалювати в разі нервового виснаження, слабкої пам'яті, головного болю, безсоння, безсоння, блювоти, метеоризму, мокрої екземи, лишаїв, а також у разі серцевої недостатності. Вільха сіра, а саме шишки, кора та супліддя, містить дубильні речовини. У листі є глікозиди, різні кислоти. Крім того, в корі є смоли.Вільха сіра використовується в народній медицині як антисептичний засіб. Настоянку застосовують у разі застудних захворювань, ревматизму. Подрібнене молоде листя прикладають до ран і наривів. Препарати з шишок, листя і кори, крім того, знайшли застосування для лікування подагри. Ще Авіценна рекомендував вживати товчений горіх волоський з медом для лікування туберкульозу легенів. Відвар із листя волоського горіха застосовують для ванн у разі лікування ревматизму, подагри, рахіту, вугрового висипу, гнійників, екземи та для полоскань порожнини рота в разі ангіни й запалення ясен. З цією ж метою використовують і настій.

Осика, а саме її бруньки, мають потогінну, сечогінну, в'яжучу, відхаркувальну, протизапальну, знеболювальну та ранозагоювальну дію. Настоянку з листя осики застосовують у разі шлункових захворювань, хронічного запалення сечового міхура, болісного сечовипускання, геморою, фурункульозу, подагри, ревматизму. Осика дуже корисна як настоянка. Персик звичайний має широке застосування в народній медицині і зцілює багато недуг. Плоди містять цукри, клітковину, ефірну олію, білки, органічні кислоти (яблучну, винну, лимонну, хінну), групу вітамінів В, А, С, Е, мікроелементи (калій, кальцій, магній, кремній, сірку, йод, фтор, фосфор, залізо, нікель, цинк). ялиця сибірська здатна вилікувати багато хронічних і набутих недуг. Настій з подрібненої хвої використовують як сечогінний і протицинготний засіб. Мазь, приготовлену на основі камфори, застосовують у разі ревматизму, міозитів, невралгій.

Лікарською сировиною горобини є плоди, які збирають у жовтні та висушують у печах або на сонці. Плоди вельми багаті вітамінами В2, Р, РР, Е, К, А, а вітаміну С в них більше, ніж у лимоні. Крім того, горобина звичайна багата на такі мікроелементи, як калій, залізо, мідь, йод, цинк, магній. Бузок звичайний містить ефірну олію (найбільша її кількість міститься у квітках), феноглікозид, а листя - аскорбінову кислоту, гіркий глікозид. У народній медицині бузок звичайний застосовують як настій зі свіжих або висушених квіток за кашлюку, від каменів у нирках, а в суміші із квітками липи - як потогінний і протималярійний засіб. Чай із квіток бузку використовують у разі епілепсії. Слива домашня у свіжому вигляді багата на цукри, органічні кислоти, пектинові речовини, таніни, мінерали (калій, кальцій, магній, залізо, фосфор), вітаміни С, Bu В2, Р і РР, каротин. Насіння сливи містить жирну олію.

Сосна звичайна має протизастудні властивості. Застосовують соснові бруньки у вигляді відвару, настою та настоянки, для інгаляцій, як відхаркувальний, дезінфекційний при захворюваннях дихальних шляхів і як сечогінний засіб. Тополя чорна (її бруньки, як листові, так і чоловічих сережок) має бактерицидну, протизапальну, пом'якшувальну, відхаркувальну, сечогінну, жарознижувальну і седативну дію. Відвар із бруньок тополі застосовують для сидячих ванн у разі геморою, для промивань і примочок у разі ревматизму, подагри і як засіб для росту волосся. Черемху звичайну вважають справжнім джерелом корисних речовин. Плоди черемхи містять дубильні речовини та інші органічні кислоти (яблучну, лимонну), а також ефірну олію гіркого мигдалю та глікозид. Багато в плодах і фітонцидів, вітаміну С та каротину.

Шовковиця чорна і справді цілюща: її суцвіття можуть бути з успіхом використані як профілактичний засіб у разі недокрів'я, гіпертонії. Листя і кору дерева з давніх часів у народній медицині застосовують у разі серцево-судинних захворювань, як сечогінний засіб. Кашка, приготована з них, прискорює загоєння ран. Евкаліпт часто застосовується для лікування ушкоджень шкірного покриву. Настій і відвар із листя використовують зовнішньо для лікування інфікованих ран, флегмон, абсцесів, а також у разі плевритів, гнійних маститів, відкритих переломів, гінекологічних та інших захворювань. яблуня домашня чинить лікувальну дію на органи травлення. Яблука в сирому, печеному або вареному вигляді приймають натщесерце в разі ослабленого травлення і різного роду шлунково-кишкових розладів. Вони чинять легку проносну дію, особливо в разі тривалих закрепів; діють як сечогінний засіб. Корисні яблука за атеросклерозу, подагри, нападів нирковокам'яної хвороби.

То чи грип це чи просто застуда? Такі питання нерідко постають перед тими, хто захворів. Насамперед тому, що заходи профілактики та лікування тієї чи іншої інфекції (вірусної або бактеріальної) бувають нерідко істотно різними. До того ж є і низка клінічних відмінностей грипу від подібних до нього ГРЗ. Хвороба тут зазвичай починається із запальних змін у носоглотці без загальних виражених симптомів (температурної реакції, помітного нездужання, ознобу та ін.), тоді як вірусні інфекції, і передусім грип, проявляють себе, як правило, ознобом, ломотою в тілі, підвищенням температури (нерідко до 38 °С і вище) у день захворювання. Бронхіт - запалення бронхів. Буває гострим і хронічним. У разі гострого бронхіту хворі скаржаться на нездужання, відчуття стиснення в грудях, відчуття лоскотання по ходу бронхів. Температура може підвищитися до 37-38 °С. З'являється сухий болісний кашель. Бронхіт має неприємний і постійний симптом - нежить.

Початок гострої пневмонії як у дорослих, так і в дітей характеризується підвищенням температури до 38-39 °С, появою сильного ознобу, лихоманкою, кашлем, спочатку сухим, потім із виділенням мокротиння, яке іноді має іржавий колір через домішки крові. Можуть бути болі в боці, що посилюються під час вдиху. Дихання зазвичай поверхневе, прискорене і супроводжується відчуттям нестачі повітря. Пневмонію (гостру) потрібно лікувати своєчасно, інакше вона переходить у хронічну. Плеврит - запалення легеневої оболонки (плеври). Хвороба буває "сухою" і "вологою" (випітною). Остання, як правило, характерна для туберкульозу легень. Сухий плеврит починається гостро і супроводжується підвищенням температури до 39 °С, появою в боці різкого болю колючого характеру, кашлю і задишки. Через біль дихання стає вимушено поверхневим. Може виникати болісний кашель.

Бронхоектатична хвороба - захворювання, що характеризується розширенням і деформацією бронхів, які супроводжуються порушенням їхньої дренажної функції, затримкою секрету (мокротиння) з подальшим розвитком гнійно-запального процесу. Бронхи все більше і більше розширюються. Ці розширення, "кишені", і називаються (в перекладі з грецької) бронхоектазами. Емфізема легень (від грецького - розширення) - захворювання легень, зумовлене розширенням легеневих пухирців - альвеол. Суть цієї хвороби полягає в підвищеному, порівняно з оптимальною нормою, вмісті повітря в легенях, що заважає нормальній вентиляції повітря в органах дихання. Туберкульоз має кілька форм. Розрізняють гостропротікаючі, підгострі та хронічні форми туберкульозу легень. У разі потрапляння в легені туберкульозних бактерій (паличок Коха) виникає вогнище запалення з сирнистим некрозом, що поєднується із запаленням бронхіального лімфатичного вузла, а пізніше до процесу залучаються і внутрішньогрудні лімфатичні вузли.

Ревматизм - інфекційно-алергійне захворювання, за якого уражаються не стільки суглоби, скільки серце. Якщо ревматизм своєчасно не вилікувати, то це здебільшого призводить до розвитку тієї чи іншої вади серця.Ревматизм супроводжується болями симетричного характеру. Але вони також ще бувають і "летючими" в плані відчуттів. Крім цього, у хворих температура тіла підвищена (зазвичай до 37,5-37,8 °С). Атеросклероз найпоширеніше захворювання у людей середнього та похилого віку. Надлишок холестерину в крові призводить до відкладення "вапна" на стінках кровоносних судин, що загрожує таким серйозним ускладненням, як інфаркт міокарда, інсульт. У хворих на атеросклероз нерідко розвивається хронічна ішемічна хвороба серця (ІХС). Стенокардія характеризується звуженням кровоносних судин серця. Вона характеризується стискаючими болями в ділянці серця, що іррадіюють найчастіше в ліву руку, ліву лопатку. Це ішемічна хвороба серця, яка, якщо її своєчасно не лікувати, може ускладнитися інфарктом міокарда.

Ішемічна хвороба серця - це найпоширеніша серцева недуга. Поняття "ішемічна хвороба серця" включає як гострі форми захворювань (стенокардія, інфаркт міокарда), так і хронічні (вогнищевий, або дифузний, кардіосклероз, тобто ураження м'язової тканини серця). В основі хвороби - коронарна недостатність, коли м'яз серця гірше забезпечується кров'ю, найчастіше через атеросклероз. У більшості випадків ішемічна хвороба серця розвивається поволі, хоча можлива й "гостра розрядка" інфаркту міокарда. Майже завжди хвороба проявляє себе симптомами стенокардії того чи іншого ступеня вираженості. Власне кажучи, серцева недостатність - це не самостійне захворювання. Вона як симптом діагностується за багатьох серцево-судинних захворювань, коли серце "втомлюється" і не може впоратися зі своїми обов'язками, що пояснюється насамперед слабкістю серцевого м'яза. Серцева недостатність має основні симптоми - це задишка, підвищена втомлюваність, особливо під час підйому на будь-яку височину.

Гіпертонічна хвороба - це одне з найпоширеніших захворювань людей як похилого, так і молодого віку. Ця хвороба - хронічна серцево-судинна патологія, що характеризується постійним або майже постійним підвищенням артеріального тиску (АТ). Гіпертонічна хвороба супроводжується найчастішими скаргами на головні болі, запаморочення, нервозність, підвищену стомлюваність, що поступово прогресує. Терміном варикозне розширення вен називають зміни вен, що характеризуються нерівномірним збільшенням їхнього просвіту з утворенням випинання в зоні стоншеної венозної стінки. При цьому спостерігається вузлоподібна звивистість вен і функціональна недостатність клапанів зі спотворенням кровотоку. Варикозне розширення вен має найбільш ранні ознаки - це поява помірно розширених вен на стегні або гомілці. Хвороба поступово прогресує.

Гастрит (запалення шлунка) буває гострим і хронічним. Найчастіше хвороба виникає через нераціональне харчування або через отруєння, найчастіше недоброякісною продукцією. гострий гастрит супроводжується скаргами на болі в ділянці шлунка, неприємні відчуття в надчеревній ділянці, відчуття печіння у верхній половині живота, нудоту, нерідко блювоту. хронічний гастрит може перебігати з нормальною, підвищеною або зниженою кислотністю шлункового соку. виразкова хвороба - це недуга, як правило, молодих людей. Характер скарг дає змогу судити про локалізацію виразкового процесу в шлунку або дванадцятипалій кишці. Основна і найчастіша скарга пацієнтів, коли прогресує виразкова хвороба, - біль у надчеревній ділянці.

Лікарською сировиною у синюхи блакитної вважають кореневище, коротке і щільно оточене корінням. Але цілющими є й усі інші частини рослини синюхи блакитної. Збирати сировину синюхи блакитної в природних заростях дуже важко, тому вона давно введена в культуру. Особливо значні її плантації в Білорусії. Збирають сировину синюхи блакитної під час утворення квітконосних стебел. У підземних частинах синюхи блакитної знайдено смоли, органічні кислоти, сапоніни (до 30%). Є також жирні та ефірні олії, алкалоїди, глікозиди, дубильні речовини. Настій, відвар і екстракт коріння синюхи блакитної застосовують як відхаркувальний засіб у разі бронхітів, катарів верхніх дихальних шляхів, туберкульозу легенів.

Лікарські переваги сфагнових мохів визначаються їхніми антисептичними властивостями і високою гігроскопічністю, що перевищує поглинальну здатність вати в кілька разів. Антисептиком є, ймовірно, фенолоподібна речовина сфагнол. У сфагнових мохах багато клітковини, є білкові речовини, мінеральні солі. Експериментальні дослідження показали безперечну бактерицидну дію екстрактів зі сфагнових мохів на деякі хвороботворні мікроби (стрептококи, стафілококи) та мікрофлору гнійних ран. Уже не менше 1000 років люди знайомі зі сфагновими мохами рельєфу: Це почалося приблизно 2000 років тому і триває до теперішнього часу. Роль сфагнових мохів у цьому процесі була чималою, хоча й неабсолютною. Умови життя для сфагнових мохів стали ще більш придатними: поруч були більш-менш зволожені місця.

Так що ж міститься в траві череди трироздільної? У ній є щонайменше 10 флавоноїдів, кумарини, слиз, гіркота, дубильні речовини, вітамін С (до 0.07 %), каротин (до 0.05 %), трохи ефірної олії. Висока бактерицидна активність череди трироздільної визначається поліфенолами, що входять до групи дубильних речовин, і марганцем. Відомо, що іони марганцю сприяють згортанню крові, впливають на діяльність залоз внутрішньої секреції, мають відношення до процесів кровотворення. Основне призначення череди трироздільної - лікувати золотуху або ексудативний діатез. Про це знали давно. "Чередою користується для лікування золотухи не тільки простий народ, але до неї вдаються дуже багато хто з вищого стану, з'єднуючи її нерідко для більшої дії з травами іван-да-мерзлотою, матір'ю-і-мачухою, корінням лопуховим і сарсапарельним..." - так написано в "Самовчителі сільського лікаря" 1866 р.

Коліт - запально-дистрофічне ураження товстої кишки. Невилікуваний своєчасно гострий коліт переходить з часом у хронічний. Найчастіше хронічний коліт буває не тільки наслідком гострого, а й наслідком ослабленого імунітету, впровадження в організм хвороботворних мікробів. Нерідко причиною захворювання є і глистова інвазія. Крім того, хронічний коліт (так званий вторинний) може виникнути в разі запальних захворювань печінки, підшлункової залози, дванадцятипалої кишки.Холецистит - хвороба жовчного міхура. Буває гострим і хронічним.Холецистит супроводжується болем, що виникає раптово, часто буває нестерпним. Він часто віддає в праві плече або лопатку. На 2-3-й день після виникнення больового нападу часто відзначають жовтушність шкірних покривів і склер, - виражену різною мірою; при цьому сеча набуває забарвлення темного пива.

Жовчнокам'яна хвороба характеризується утворенням каменів у жовчному міхурі або жовчовивідних протоках. Жовчнокам'яна хвороба трапляється в людей середнього та похилого віку, причому в жінок ця патологія діагностується в 4-6 разів частіше, ніж у чоловіків. Жовчнокам'яна хвороба, як і багато інших, розвивається поступово, часто поволі. Поступово хворий починає відчувати розпирання і здуття живота. Періодично з'являється нудота, іноді - блювота. А болі в ділянці жовчного міхура стають дедалі тривалішими. Тривалий час не минає відчуття гіркоти в роті. Цироз печінки - хронічне прогресуюче захворювання, що характеризується ушкодженням і загибеллю печінкових клітин з їхнім поступовим заміщенням сполучною (неробочою) тканиною, що розростається. При цьому порушується функція печінки - цієї головної біохімічної "лабораторії" організму. Причинами цирозу печінки нерідко є хвороба Боткіна, хронічний алкоголізм. Цироз печінки має свої симптоми. Хворі зазвичай скаржаться на загальну слабкість, відсутність апетиту, здуття живота і відчуття тиску в його верхній половині.

Пієлонефрит - запальне захворювання нирок і ниркових канальців. Нерідко при цьому уражаються і ниркові миски. Хвороба може протікати як гостро, так і хронічно, внаслідок впровадження патогенних мікроорганізмів у ниркову тканину. У гострому періоді хвороби (пієлонефрит) відзначається сильний озноб, температура може підвищуватися до 40 °С. Хворі скаржаться на виражену пітливість, головний біль, різку загальну слабкість. Болі в ділянці попереку можуть бути як односторонніми, так і двосторонніми.Цистит - запалення стінки сечового міхура. Він може протікати як гостро, так і хронічно. Гострий цистит виникає зазвичай раптово (як правило, після застуди). Основними його симптомами є: часте болюче сечовипускання, болі внизу живота. Хронічний цистит протікає тривало. Симптоматика його така сама, як і за гострого циститу, але виражена помітно слабше. Хвороба може періодично загострюватися.

Нирковокам'яна хвороба має свою клінічну картину і відрізняється своєю варіабельністю. Багато що залежить від того, в якому саме відділі сечовивідних шляхів знаходиться камінь. Нирковокам'яна хвороба може протікати протягом кількох років приховано. Камінь у нирковій мисці або сечоводі дає про себе знати нерідко тоді, коли він перегороджує відтік сечі з ниркової миски. У таких випадках болі проявляють себе нирковою колькою. Уретрит характеризується запальним процесом у стінці сечовипускального каналу. Хвороба виникає внаслідок проникнення в уретру патогенних мікробів, нерідко гнійних (наприклад, за гонореї), гострий уретрит характеризується печінням або болем на початку сечовипускання та наявністю виділень із сечовипускального каналу. Хронічний уретрит супроводжується різноманітними скаргами хворих і нерідко вони слабко виражені.