Шовковиця чорна (тута)
Розрізняють два види шовковиці - чорну та білу. Перша - прекрасне дерево з густою кулястою кроною, що височіє на 15-20 м, стовбур вкритий темно-бурою корою з поздовжніми тріщинами. Гілки червонувато-бурі, несуть яйцеподібне листя завдовжки 6-10 см, рослина цвіте у квітні, утворюючи суцвіття - сережки. Супліддя дозрівають із червня. Вони кисло-солодкі, ароматні, соковиті. Ягоди мають вишневе або чорне забарвлення.
Біла шовковиця зростом нижче, гілки її сіро-бурі, а супліддя-ягоди менші за розмірами, зеленувато-білого, кремового або рожевого кольору, на смак нудотно-солодкі, дозрівають днів на 20-30 раніше, ніж у шовковиці чорної.
Шовковиця чорна - однодомне дерево заввишки 5-10 м (у середньому). Її плоди містять цукри, кислоти (лимонну і яблучну), жир, вітаміни, насамперед С. Вони багаті на залізо, дубильні речовини. Заготовляють супліддя (плоди) в липні-серпні, кору гілок - навесні, кору коренів - восени. У листі шовковиди міститься цілий букет стероїдних сполук. Багаті поживними речовинами та іншими біологічно активними сполуками, листя і ягоди шовковиці з давніх часів цінувалися як високо цілющі продукти (рис. 22).
:рис1:
Так, жителі Кавказу вірять, що ягоди тути (шовковиця чорна) продовжують життя людини. А в ісфаханській народній казці стверджується, що листя шовковиці здатне повертати зір сліпим.
Шовковиця чорна і справді цілюща: її суцвіття можуть бути з успіхом використані як профілактичний засіб у разі недокрів'я, гіпертонії. В Японії з шовковиці виготовляють косметичний крем для видалення різних плям на обличчі. Листя і кору дерева з давніх часів у народній медицині застосовують у разі серцево-судинних захворювань, як сечогінний засіб. Кашка, приготована з них, прискорює загоєння ран.
Шовковиця чорна має антибактерицидні та противірусні властивості. Плоди шовковиці сприяють кровотворенню, поліпшують порушений у зв'язку зі шкірними захворюваннями обмін речовин (маючи кровоочисні властивості). Вони посилюють виділення поту і сечі, мають відхаркувальну і протизапальну дію. Шовковицю чорну використовують як лікарський настій. Цю рідину з подрібнених плодів використовують для полоскання порожнини рота і горла за їхніх захворювань. Мазь, приготовану з подрібненої кори шовковиці, змішану з рослинною олією, застосовують за забитих місць і ран.
Евкаліпт
Евкаліпт культивується на чорноморському узбережжі Кавказу. Виростає на заболочених ґрунтах. Дерев налічується 11 видів. Вони досягають висоти 80-100 м, кору свою вони можуть скидати і не скидати.
Листя майже у всіх дерев гетероморфне. Квітки досить дрібні (7-8 мм), у простих парасольках або голівках. Плід - коробочка, що зростається з чашковою трубкою, дерев'яниста, що відкривається стулками (мал. 23).
:рис2:
Евкаліпт використовують як лікарську сировину. Використовують листя рослини, що збирають протягом усього літнього періоду. Однак найкращим вважається за якістю і багатшим на ефірну олію листя, зібране восени. Сушку їх проводять на відкритому повітрі.
Висушене листя евкаліпта містить ефірну олію, яка і є основним діючим початком рослини, а також дубильні речовини, гіркоту, смоли.
Евкаліпт часто застосовується для лікування ушкоджень шкірного покриву. Настій і відвар з листя використовують зовнішньо для лікування інфікованих ран, флегмон, абсцесів, а також у разі плевритів, гнійних маститів, відкритих переломів, гінекологічних та інших захворювань.
Настоянку евкаліпта призначають всередину в разі бронхіту, грипу, що протікають із сильним кашлем. Евкаліпт чинить і заспокійливу дію. Ефірну олію, яка за своїми дезінфекційними властивостями перевершує в 3 рази карболову кислоту, приймають всередину як відхаркувальний і протимікробний засіб у разі захворювань верхніх дихальних шляхів. Зовнішньо евкаліпт використовують як олію. Його застосовують як болезаспокійливий і відволікаючий засіб у разі невралгій, ревматизму, люмбаго і як засіб, що відлякує комарів, москітів, мурах та інших комах.
Яблуня домашня (садова)
Яблуня домашня росте повсюдно в наших садах, висотою від 3 до 12 м. Листя її яйцеподібне, загострене, голе або знизу пухнасте. Квітки яблуні запашні, біло-рожеві. Плоди - яблука різноманітного забарвлення, соковиті (рис. 24). Цвіте яблуня домашня у квітні-травні. Плоди заготовляють восени.
Лікарською сировиною є свіжі плоди, листя. Плоди містять різні цукри, органічні кислоти (яблучну, лимонну, винну та інші), дубильні, пектинові речовини, мінеральні солі (залізо, фосфор), вітаміни С, В і провітамін А (каротин), ефірну олію.
Яблуня домашня чинить лікувальну дію на органи травлення. Яблука в сирому, печеному або вареному вигляді приймають натщесерце в разі ослабленого травлення і різного роду шлунково-кишкових розладів. Вони чинять легку проносну дію, особливо в разі тривалих закрепів; діють як сечогінний засіб. Корисні яблука за атеросклерозу, подагри, нападів нирковокам'яної хвороби. Особливо цінні яблука для тих, хто страждає на недокрів'я (бо вони багаті на залізо і вітаміни), головний біль.
Яблуня домашня дає дієтичні плоди, які використовують під час дієт. Яблука входять до складу розвантажувальних днів у разі ожиріння, за декомпенсації серцевої діяльності.
Корисний і яблучний чай, насамперед у разі застудних захворювань, зокрема за ларингіту (з захриплістю голосу). Рецепт яблучного чаю: 3-5 неочищених свіжих яблук на 1 л води (денна доза). Варять 10-15 хвилин, настоюють 4 години. П'ють чай теплим кілька разів на день. Яблуня домашня має противірусну дію і здатна побороти застуду та грип.
:рис3:
Кашку зі свіжих яблук прикладають для послаблення запальних процесів до обпалених і обморожених ділянок тіла. Застосовують цю кашку і для лікування ран, що довго не гояться.
Мазь, приготовану з яблук (яблука протирають зі свіжим вершковим маслом або жиром у співвідношенні 1:1), використовують для накладення на ділянки шкіри з метою швидшого загоєння саден і тріщин.
Яблуня домашня містить набір корисних речовин, які благотворно впливають на нервову систему. Ще в давнину говорили, що яблука, які вживають на вечерю, приносять спокійний і легкий сон і дещо послаблюють..
