Розділ 4

Осика, а саме її бруньки, мають потогінну, сечогінну, в'яжучу, відхаркувальну, протизапальну, знеболювальну та ранозагоювальну дію. Настоянку з листя осики застосовують у разі шлункових захворювань, хронічного запалення сечового міхура, болісного сечовипускання, геморою, фурункульозу, подагри, ревматизму. Осика дуже корисна як настоянка. Персик звичайний має широке застосування в народній медицині і зцілює багато недуг. Плоди містять цукри, клітковину, ефірну олію, білки, органічні кислоти (яблучну, винну, лимонну, хінну), групу вітамінів В, А, С, Е, мікроелементи (калій, кальцій, магній, кремній, сірку, йод, фтор, фосфор, залізо, нікель, цинк). ялиця сибірська здатна вилікувати багато хронічних і набутих недуг. Настій з подрібненої хвої використовують як сечогінний і протицинготний засіб. Мазь, приготовлену на основі камфори, застосовують у разі ревматизму, міозитів, невралгій.

Лікарською сировиною горобини є плоди, які збирають у жовтні та висушують у печах або на сонці. Плоди вельми багаті вітамінами В2, Р, РР, Е, К, А, а вітаміну С в них більше, ніж у лимоні. Крім того, горобина звичайна багата на такі мікроелементи, як калій, залізо, мідь, йод, цинк, магній. Бузок звичайний містить ефірну олію (найбільша її кількість міститься у квітках), феноглікозид, а листя - аскорбінову кислоту, гіркий глікозид. У народній медицині бузок звичайний застосовують як настій зі свіжих або висушених квіток за кашлюку, від каменів у нирках, а в суміші із квітками липи - як потогінний і протималярійний засіб. Чай із квіток бузку використовують у разі епілепсії. Слива домашня у свіжому вигляді багата на цукри, органічні кислоти, пектинові речовини, таніни, мінерали (калій, кальцій, магній, залізо, фосфор), вітаміни С, Bu В2, Р і РР, каротин. Насіння сливи містить жирну олію.

Сосна звичайна має протизастудні властивості. Застосовують соснові бруньки у вигляді відвару, настою та настоянки, для інгаляцій, як відхаркувальний, дезінфекційний при захворюваннях дихальних шляхів і як сечогінний засіб. Тополя чорна (її бруньки, як листові, так і чоловічих сережок) має бактерицидну, протизапальну, пом'якшувальну, відхаркувальну, сечогінну, жарознижувальну і седативну дію. Відвар із бруньок тополі застосовують для сидячих ванн у разі геморою, для промивань і примочок у разі ревматизму, подагри і як засіб для росту волосся. Черемху звичайну вважають справжнім джерелом корисних речовин. Плоди черемхи містять дубильні речовини та інші органічні кислоти (яблучну, лимонну), а також ефірну олію гіркого мигдалю та глікозид. Багато в плодах і фітонцидів, вітаміну С та каротину.

Шовковиця чорна і справді цілюща: її суцвіття можуть бути з успіхом використані як профілактичний засіб у разі недокрів'я, гіпертонії. Листя і кору дерева з давніх часів у народній медицині застосовують у разі серцево-судинних захворювань, як сечогінний засіб. Кашка, приготована з них, прискорює загоєння ран. Евкаліпт часто застосовується для лікування ушкоджень шкірного покриву. Настій і відвар із листя використовують зовнішньо для лікування інфікованих ран, флегмон, абсцесів, а також у разі плевритів, гнійних маститів, відкритих переломів, гінекологічних та інших захворювань. яблуня домашня чинить лікувальну дію на органи травлення. Яблука в сирому, печеному або вареному вигляді приймають натщесерце в разі ослабленого травлення і різного роду шлунково-кишкових розладів. Вони чинять легку проносну дію, особливо в разі тривалих закрепів; діють як сечогінний засіб. Корисні яблука за атеросклерозу, подагри, нападів нирковокам'яної хвороби.

То чи грип це чи просто застуда? Такі питання нерідко постають перед тими, хто захворів. Насамперед тому, що заходи профілактики та лікування тієї чи іншої інфекції (вірусної або бактеріальної) бувають нерідко істотно різними. До того ж є і низка клінічних відмінностей грипу від подібних до нього ГРЗ. Хвороба тут зазвичай починається із запальних змін у носоглотці без загальних виражених симптомів (температурної реакції, помітного нездужання, ознобу та ін.), тоді як вірусні інфекції, і передусім грип, проявляють себе, як правило, ознобом, ломотою в тілі, підвищенням температури (нерідко до 38 °С і вище) у день захворювання. Бронхіт - запалення бронхів. Буває гострим і хронічним. У разі гострого бронхіту хворі скаржаться на нездужання, відчуття стиснення в грудях, відчуття лоскотання по ходу бронхів. Температура може підвищитися до 37-38 °С. З'являється сухий болісний кашель. Бронхіт має неприємний і постійний симптом - нежить.

Початок гострої пневмонії як у дорослих, так і в дітей характеризується підвищенням температури до 38-39 °С, появою сильного ознобу, лихоманкою, кашлем, спочатку сухим, потім із виділенням мокротиння, яке іноді має іржавий колір через домішки крові. Можуть бути болі в боці, що посилюються під час вдиху. Дихання зазвичай поверхневе, прискорене і супроводжується відчуттям нестачі повітря. Пневмонію (гостру) потрібно лікувати своєчасно, інакше вона переходить у хронічну. Плеврит - запалення легеневої оболонки (плеври). Хвороба буває "сухою" і "вологою" (випітною). Остання, як правило, характерна для туберкульозу легень. Сухий плеврит починається гостро і супроводжується підвищенням температури до 39 °С, появою в боці різкого болю колючого характеру, кашлю і задишки. Через біль дихання стає вимушено поверхневим. Може виникати болісний кашель.

Бронхоектатична хвороба - захворювання, що характеризується розширенням і деформацією бронхів, які супроводжуються порушенням їхньої дренажної функції, затримкою секрету (мокротиння) з подальшим розвитком гнійно-запального процесу. Бронхи все більше і більше розширюються. Ці розширення, "кишені", і називаються (в перекладі з грецької) бронхоектазами. Емфізема легень (від грецького - розширення) - захворювання легень, зумовлене розширенням легеневих пухирців - альвеол. Суть цієї хвороби полягає в підвищеному, порівняно з оптимальною нормою, вмісті повітря в легенях, що заважає нормальній вентиляції повітря в органах дихання. Туберкульоз має кілька форм. Розрізняють гостропротікаючі, підгострі та хронічні форми туберкульозу легень. У разі потрапляння в легені туберкульозних бактерій (паличок Коха) виникає вогнище запалення з сирнистим некрозом, що поєднується із запаленням бронхіального лімфатичного вузла, а пізніше до процесу залучаються і внутрішньогрудні лімфатичні вузли.

Ревматизм - інфекційно-алергійне захворювання, за якого уражаються не стільки суглоби, скільки серце. Якщо ревматизм своєчасно не вилікувати, то це здебільшого призводить до розвитку тієї чи іншої вади серця.Ревматизм супроводжується болями симетричного характеру. Але вони також ще бувають і "летючими" в плані відчуттів. Крім цього, у хворих температура тіла підвищена (зазвичай до 37,5-37,8 °С). Атеросклероз найпоширеніше захворювання у людей середнього та похилого віку. Надлишок холестерину в крові призводить до відкладення "вапна" на стінках кровоносних судин, що загрожує таким серйозним ускладненням, як інфаркт міокарда, інсульт. У хворих на атеросклероз нерідко розвивається хронічна ішемічна хвороба серця (ІХС). Стенокардія характеризується звуженням кровоносних судин серця. Вона характеризується стискаючими болями в ділянці серця, що іррадіюють найчастіше в ліву руку, ліву лопатку. Це ішемічна хвороба серця, яка, якщо її своєчасно не лікувати, може ускладнитися інфарктом міокарда.

Ішемічна хвороба серця - це найпоширеніша серцева недуга. Поняття "ішемічна хвороба серця" включає як гострі форми захворювань (стенокардія, інфаркт міокарда), так і хронічні (вогнищевий, або дифузний, кардіосклероз, тобто ураження м'язової тканини серця). В основі хвороби - коронарна недостатність, коли м'яз серця гірше забезпечується кров'ю, найчастіше через атеросклероз. У більшості випадків ішемічна хвороба серця розвивається поволі, хоча можлива й "гостра розрядка" інфаркту міокарда. Майже завжди хвороба проявляє себе симптомами стенокардії того чи іншого ступеня вираженості. Власне кажучи, серцева недостатність - це не самостійне захворювання. Вона як симптом діагностується за багатьох серцево-судинних захворювань, коли серце "втомлюється" і не може впоратися зі своїми обов'язками, що пояснюється насамперед слабкістю серцевого м'яза. Серцева недостатність має основні симптоми - це задишка, підвищена втомлюваність, особливо під час підйому на будь-яку височину.

Гіпертонічна хвороба - це одне з найпоширеніших захворювань людей як похилого, так і молодого віку. Ця хвороба - хронічна серцево-судинна патологія, що характеризується постійним або майже постійним підвищенням артеріального тиску (АТ). Гіпертонічна хвороба супроводжується найчастішими скаргами на головні болі, запаморочення, нервозність, підвищену стомлюваність, що поступово прогресує. Терміном варикозне розширення вен називають зміни вен, що характеризуються нерівномірним збільшенням їхнього просвіту з утворенням випинання в зоні стоншеної венозної стінки. При цьому спостерігається вузлоподібна звивистість вен і функціональна недостатність клапанів зі спотворенням кровотоку. Варикозне розширення вен має найбільш ранні ознаки - це поява помірно розширених вен на стегні або гомілці. Хвороба поступово прогресує.