Цвіте цибуля ріпчаста в червні - серпні, плодоносить у серпні - вересні.
Цибуля ріпчаста має специфічний цибулинний смак і запах.
Батьківщина рослини - південно-західна Азія. Культивується по всьому колишньому СРСР. З усіх видів цибулі цибуля ріпчаста має найбільше значення в лікарському відношенні. Розводиться як городня культура.
Використовують для приготування їжі та в рецептах від захворювань стиглі цибулини.
Хімічний склад і властивості цибулі
Властивості цибулі були добре вивчені. У цибулині знайдено ефірну олію, що містить сірку; цукри - глюкоза, фруктоза, сахароза, мальтоза (до 11%), інулін, фітин, азотисті речовини (до 2,5%), вітаміни С (10 мг%), Bi (60 мг%), провітамін А (каротин), флавоноїди (кверцетин і його глікозиди), сліди йоду. Лікувальні властивості цибулі також містяться в її листі ("перо"), яке містить ефірну олію, цукри, вітаміни С (20 мг%), В2 (50 мг%), провітамін А (4 мг%), лимонну, яблучну та інші кислоти. Уся рослина має фітонцидну активність, тому властивості цибулі застосовують для лікування багатьох недуг.
Дія та застосування цибулі ріпчастої
Гострий запах і подразнювальна для слизових оболонок дія зумовлені ефірною олією, що містить сульфіди. Виділена з цибулі кристалічна речовина вбиває золотистий стафілокок і дифтерійну паличку в розведенні 1 : 100 000. Препарати цибулі мають вітамінну активність (особливо С), знезаражувальну, гіпотензивну дію. Застосування цибулі рекомендовано в разі гіпертонічної хвороби, артеріосклерозу, у разі гіпо- та авітамінозів і в усіх інших випадках, коли потрібне додаткове введення вітаміну С; у разі атонії кишечнику, колітів недизентерійного походження.
Експериментально встановлено, що препарати, які містять властивості цибулі, підвищують тонус і секрецію шлунково-кишкового тракту, мають бактерицидні властивості. Зовнішньо застосування цибулі рекомендовано в разі ринітів для змащування носової порожнини. У гінекологічній практиці використовується для лікування трихомонадних кольпітів.
Лікування фітонцидами цибулі виконується двома способами: інгаляційним - шляхом вдихання летких частин ефірної олії натертої цибулини і прийому всередину екстрактів, спиртових або водних настоянок. Широко використовується як домашнє лікування за катару верхніх дихальних шляхів, грипу, ангіни тощо.
Застосування цибулі інгаляційним способом рекомендовано для лікування гнійних процесів у легенях: при абсцесах, бронхоектатичній хворобі, кавернозних формах туберкульозу легенів тощо. Бактерій вбиває тільки свіжоприготована кашка з цибулі, під час перебування на повітрі протягом 10-15 хвилин летючі бактерицидні речовини зникають.
Прийом всередину екстрактів, настоїв та інших препаратів показаний під час лікування захворювань кишківника, у разі спастичного й атонічного закрепу, проносу.
У Болгарії свіже листя цибулі, перетворене на кашку, знаходить застосування також у разі застудних захворювань, грипу, атонії кишківника, склеротичної форми гіпертонії, авітамінозів. На думку болгарських лікарів, невелика головка цибулі, що з'їдається ввечері, показана для лікування гіпертрофії передміхурової залози.
У народній медицині властивості цибулі відомі як сечогінний і потогінний засіб з часів Гіппократа, який призначав вичав вичавлений сік з цибулин по кілька столових ложок на день з медом. Свіжа цибуля ріпчаста корисна в разі цинги та імпотенції.
Від болю в грудях, водянки раніше лікарі призначали печену або смажену цибулю зі свіжою олією. Печену цибулю, крім того, призначали зовнішньо для лікування деяких гнійних захворювань шкіри. Для швидшого лікування фурункулів призначали припарки з цибулі, звареної в молоці.
Свіжий сік із цибулі з медом застосовували для змащування повік у разі поганого зору. Цибулю здавна вважають у народі засобом, що оберігає від інфекційних захворювань..
