Зюзник європейський (Lycopus europaeus L.)
Кропива болотна, шандра водяна, укр.: вовконіг, вовча лапа.
Зюзник європейський - багаторічна рослина із родини губоцвітих заввишки 35-100 (табл. X). Цвіте в червні - серпні. Запах трави ароматний. Зюзник європейський - росте повсюдно на берегах річок, ставків, по канавах і сирих луках.
Використовується трава, зібрана під час цвітіння. У ній виявлено багато дубильних речовин, ефірну олію, лікопін, глікозиди, сапоніни, смоли, сліди флавоноїдів, алкалоїдів і холіноподібних речовин.
С. А. Томілін вказував, що вовчуг європейський є чудовим засобом для боротьби з важкими нападами серцебиття, у разі базедової хвороби та порушень ритму серця (екстрасистолії), за яких зазвичай вдаються до хінідину.
Німецькі лікарі, а також Р. Л Хазанович рекомендують при ендокардитах і базедовій хворобі спиртовий екстракт із трави вовчуга.
Зюзник європейський застосовують у народній медицині за диспепсії, болю в шлунку, простого та кривавого проносу, неврозів, малярії, безсоння, серцевої слабкості, набряків, тиреотоксикозу з ураженням серця, маткових кровотеч, гіпертонічної хвороби та фурункульозу.
На Далекому Сході та в Китаї росте зюзник блискучий, який містить також глікозид. Встановлено, що він чинить активну дію на серце, а також як сечогінний засіб. Застосовують корінь, листя і плоди у вигляді відвару; разова доза 3-7 г (Ф. И. Ібрагімов, А. И. Шретер).
Способи застосування:
1. 2-4 ст. ложки трави вовчуга настояти в 1-2 склянках окропу протягом 2 год - по 1/3-1/2 склянки 3-4 рази на день до їди.
2. 10-20 % настоянка трави вовчуга на 40 % спирті - по 1 ч. л. ложці 3 рази на день із водою до їди в разі тиреотоксикозу, аритмії серця.
Рекомендують також вживати порошок листя і в суміші з рівною частиною трави собачої кропиви.
Рослина заслуговує на подальше вивчення.
Іва біла (Salix alba L.)
Ветла, укр.: верба біла.
Верба біла - загальновідоме велике дерево із сімейства вербових. Зростає повсюдно по берегах річок, ставків, на полонинах, біля житла, в парках.
На Україні росте 18 видів верб, які використовуються з лікувальною метою, - верба козяча (бредина) (S. саргеа L.).
Для лікування заготовляють кору молодих дерев або молодих (2-3-річних) гілок на старих деревах. У корі міститься багато дубильних речовин, глікозид саліцин, фла-вони, вітамін С і смоли.
Вербу білу раніше використовували в народній медицині за інфекційних захворювань і за малярії (замість хініну).
Нині різні види верб широко застосовують у разі запалень верхніх дихальних шляхів, застуди, кашлю, кашлюку, пневмонії, плевриту, туберкульозу легенів, весняної астенії, поганого апетиту, запаленні шлунково-кишкового тракту, проносі, дизентерії, диспепсії, дискінезіях кишківника та жовчних шляхів, захворюваннях печінки, селезінки, суглобів, жовчно-кам'яній хворобі, жовтяниці, шлункових кровотечах, ревматизмі тощо. д.
Чоловічі квітки (сережки) вживають у разі неврозів, серцебиття та аритмії серця. Верба козяча (рокита) корисна за неврозів серця.
Спиртова настоянка 10 % і водний відвар чоловічих суцвіть її діють на серце подібно до наперстянки (Несудері Е.) (Цит. за В. Г. Мінаєвої).
Відвар чоловічих суцвіть верби ламкої застосовують у разі запалення нирок. Луб прикладають до обпалених місць, а соком нагрітих молодих гілок змащують мозолі. Гарячі ванни з відвару кори верби застосовують у разі епідермофітії (А. И. Шретер).
Відвар кори верби і коріння лопуха (у рівних частинах) використовують для миття голови за свербежу, лупи і для зміцнення волосся. Авіценна вказував, що мазь із золи деревини з оцтом зводить бородавки і лишай на губах, а сік з листя закапують у вухо за гноєтечі. Деякі лікарі за бульбашкової екземи рекомендують робити поперемінно ванночки з відвару кори верби і березових бруньок.
