Білки
високомолекулярні азотовмісні речовини. Вони складаються з різних амінокислот, частина яких біологічно активна. Наприклад, нуклеїнова кислота відіграє важливу роль у проявах спадковості. Під час гідролізу нуклеїнових кислот у деяких рослинах утворюються кофеїн, теобромін.
Жири
суміш складних ефірів вищих жирних кислот (ліноленова жирна кислота, лінолева жирна кислота, арахідонова жирна кислота) і гліцерину. Основну частину жирних кислот людина отримує тільки з рослинною їжею. За біологічними властивостями жирних кислот (зниження холестерину в крові, гальмування розвитку атеросклерозу) деякі з жирних кислот відносять також до вітамінів. Різні рослинні олії широко застосовуються в медицині самостійно або як основа для інших ліків (мазі, лінеаменти).
Вуглеводи
у рослинах становлять 70-80 %. Вони об'єднують моно-оліго- і полісахариди. Наприклад, глюкоза - моносахарид. Крохмаль, целюлоза і глікоген побудовані з глюкози. У зелених частинах рослин багато фруктози, яка входить до полісахаридів. Сахароза - вже олігосахарид. Вони є в листі, насінні, фруктах, ягодах, бульбах. Клітковина (целюлоза), з якої складаються всі оболонки рослин, - теж полісахарид. Так, у деревині її до 50 %. У міжклітинних просторах рослин містяться пектини, що належать до полісахаридів. Їх багато в ягодах, плодах. Завдяки пектинам желюються мармелади, варення. Потрапляючи в організм, пектини не перетравлюються, а адсорбують отруйні та шкідливі речовини й виводять їх. До пектинів близькі слизи та камеді.
Органічні кислоти
надають смаку фруктам, ягодам, листю. Серед них найчастіше в рослинах зустрічаються мурашина кислота, оцтова кислота, щавлева кислота, яблучна кислота, винна кислота і лимонна кислота.
Алкалоїди (солі органічних кислот)
фізіологічно активні речовини. Багато алкалоїдів:
морфін, папаверин, кофеїн, кодеїн, ефедрин, стрихнін, атропін, берберин, - широко використовують під час лікування всіляких хвороб.
Глікозиди
сполуки органічних кислот із глюкозою. Вони надають смаку й аромату рослинним продуктам. Аглікон, який отримують із глікозидів під час кип'ятіння, визначає фізіологічну їхню активність. До них належать і сапоніни, які утворюють стійку піну при збовтуванні з водою. Їх використовують як відхаркувальний і протисклеротичний засіб. Гіркоти - теж глікозиди. Це безазотисті речовини з гірким смаком. Їх застосовують для збільшення виділення шлункового соку, внаслідок чого поліпшується травлення.
Флавоноїди (флавонові глікозиди або їхні аглікони)
надають рослинам жовто-оранжевого забарвлення. Флавоноїди - гетероциклічні сполуки, майже не розчинні у воді. Багато рослин забарвлені завдяки вмісту в них кверцетрину, який теж належить до групи флавоноїдів. Похідним флавонів є, наприклад, гесперидин, що надає цитрусовим їхнього забарвлення. Флавоноїди слугують основою для створення багатьох лікарських і вітамінних препаратів. Близькі до флавонових глікозидів і антоціани, які забарвлюють чорну смородину, брусницю.
Дубильні речовини (таніни, таніди)
беруть участь у коагуляції клейових розчинів і утворенні нерозчинних осадів з алкалоїдами і солями свинцю. Слово "дубильні" походить від великого вмісту їх у корі дуба (у деяких рослинах до 20-30 %). Катехіни - теж дубильні речовини (похідні флавонолів і антоціанів). В'яжучі та протизапальні властивості дубильних речовин використовують при створенні ліків для лікування шлунково-кишкових та інших хвороб.
Ефірні олії
надають рослинам своєрідного аромату. Це суміші різних летких безазотистих речовин, переважно терпенів та їхніх похідних. Ефірні олії мають протимікробну, болезаспокійливу, протикашльову дію. У них містяться спирти, наприклад ментол. За хімічним складом ближчі до ефірних олій смоли, але частіше тверді або напіврідкі.
Фітонциди
об'єднують органічні речовини різного хімічного складу, а ріднять їх сильно виражені антимікробні властивості.
Вітаміни
відіграють дуже важливу роль у життєдіяльності організму. Більша частина вітамінів надходить із рослинною їжею, а зовсім незначна частина вітамінів синтезується тваринним організмом. У багатьох рослинах міститься пігмент каротин (провітамін А), який перетворюється в організмі на вітамін А. Каротин надає рослинам оранжево-червоного кольору (морква, кропива, горобина). Нестача вітаміну А призводить до порушень функцій нервової системи, зниження опірності інфекційним захворюванням. У багатьох рослинах присутні вітаміни, що сприяють зростанню організму, нормальній перистальтиці кишківника, і вітамін В2, необхідний для синтезу білка і жиру, діяльності печінки і шлунка. У рослинах зустрічаються ще й інші вітаміни групи В: В3, В6, В12, В15, - а також містяться вітаміни D, Е, К, Р, РР, С, F, U, фолієва кислота. Серед корисних речовин у рослинах є гормони, ферменти, мінеральні солі.
Отже, найважливішими діючими речовинами вважаються алкалоїди, глюкозиди серцевої дії, деякі сапоніни, флавоноїди, кумарини, амінокислоти, полісахариди тощо.
За своєю дією на організм людини лікарські рослини поділяються на болезаспокійливі, .серцево-судинні, сечогенні, жовчогенні та потогінні, відхаркувальні, ранозагоювальні, проносні, закріплювальні, інсектицидні. Іноді так і групують рослини при описі. Але в нашому випадку, коли кількість рослин не така вже й велика, зручніше розташувати їх за алфавітом..
