Гриб досить живучий, але і для нього потрібні певні умови. Насамперед йому необхідний кисень - тому прозорий посуд, де житиме ваш гриб, потрібно накривати не кришкою, а марлею. Посуд (зазвичай це дво- або трилітрова банка) має добре пропускати світло, але не можна тримати його під прямими сонячними променями, краще поставити в тінь. Краще мати відразу дві ємності: в одній мешкатиме ваш гриб, в іншу можна зливати готовий напій.
Від великого гриба потрібно обережно відокремити дочірню плівку і перекласти його в чисту банку, акуратно заливши теплою водою. Після цього прикриваємо горлечко банки чистою марлею і залишаємо на добу за кімнатної температури. Пам'ятайте: у жодному разі не можна закривати чайний гриб поліетиленовою кришкою! Не можна і відщипувати від гриба шматочки - так ви його травмуєте, і він хворітиме.
На дні колишнього житла гриба залишиться шарувата дочірня плівка. Її слід акуратно залити теплою водою, накрити чистою марлею і залишити за кімнатної температури на добу. У наступні кілька діб на цій плівці утворюються біло-сірі опуклі колонії з рівними краями. Потім ці колонії поступово зіллються в одну велику й утворять товсту шкірясту плівку. Плівка почне розростатися, і через два-три тижні її товщина вже становитиме приблизно 10-12 мм.
Настій чайного гриба залишатиметься прозорим упродовж усього процесу культивування, а плівка за гарного догляду повинна шаруватися. Згодом нижній її шар темніє, набуваючи буро-коричневого кольору, і від нього донизу звисають тяжі, а на дні посудини формується пухкий осад із зернистими колоніями такого ж кольору. Коли новий гриб добре сформується, можна заливати його завареним чаєм. Чайний гриб найкраще росте і розвивається в 10 %-ному цукровому розчині з додаванням настою чаю. Настій чайного гриба містить пурини - речовини, необхідні для життєдіяльності бактерій гриба. Тому в цукрових розчинах із чаєм він росте швидше.
Розчин із чаєм готують так: уже використану для приготування звичайного чаю заварку ще раз заливають окропом, злегка охолоджують і проціджують через чайне ситечко, щоб у рідині не залишилося плаваючого листя. Потім 1 л такої води злегка підігрівається. Робиться це для того, щоб у воді було легше розчинити 100-150 г цукру. Не можна, щоб цукор лежав на дні банки або був розчинений не повністю.
Коли підсолоджена вода охолоне, її доливають у банку, де вже перебуває чайний гриб. У жодному разі не можна насипати цукор прямо в банку на гриб, як робить багато хто. Цукор у нерозчиненому вигляді здатний завдати йому шкоди, залишити опіки.
Настій чайного гриба рідко вживають цільним, хіба що ви підгодовуєте його щодня і концентрація кислоти в ньому дуже слабка. В інших випадках настій слід розбавляти щонайменше у співвідношенні 1:2. Настій повинен мати приємний злегка кислий смак, не викликати сильного пощипування язика і не подразнювати слизову рота.
Уже на 7-10-й день від початку процесу ви сміливо можете починати дегустацію чайного гриба, випиваючи на день по 2-3 склянки.
Коли ваш чайний гриб неабияк розростеться (стане багатошаровим), його можна акуратно відшаровувати і, промивши відокремлений шар холодною кип'яченою водою та пересадивши його в іншу банку з живильним розчином, продовжувати культивування гриба.
Підгодовувати гриб треба регулярно (не рідше одного разу на 2-3 дні) слабким настоєм чаю з десятивідсотковим вмістом цукру.
Крім того, раз на два-три тижні чайний гриб потрібно "купати". Як це робиться? Для успішного проведення цієї процедури гриб слід акуратно дістати з настою і ретельно промити його в прохолодній перевареній воді. Потім помістити назад у настій.
Ось досвід вирощування гриба, розказаний одним із його шанувальників.
У 1975 році під час медичного обстеження у мене виявили гіпертонію 160/110. Був проїздом у Москві, зайшов у книжковий магазин. Перегортаючи взяту навмання книжку "Лісові друзі людини", в самому її кінці помітив статтю про чайний гриб, прочитав її і купив книжку.
Після повернення додому, в Омськ, дістав у знайомих чайний гриб і став його вирощувати за оптимальним рецептом, узятим зі згаданої статті. На трилітрову банку брав 10 % цукру, чайної заварки (50-грамова пачка на чотири трилітрових банки), наливав перевареної та охолодженої до + 25...+30 градусів води і клав промитий гриб блискучим боком зверху (обов'язково!).
Робив настій чайного гриба за навколишньої температури +25...+30 градусів. Взимку банки ставив біля опалювальної батареї. Час настоянки - 10-14 днів. Потім напій чайного гриба зливав у чистий скляний посуд, проціджував через кілька шарів марлі й поміщав у холодильник.
Готовий напій чайного гриба я пив близько двох із половиною років щодня вранці та ввечері. Такий чай пила і вся моя сім'я, тож однієї банки вистачало на два дні, не більше. Часто я кидав у банку під час бродіння кілька лимонних кірочок, і чай мав присмак виноградного соку. Воду для чаю треба використовувати чисту, кип'ячену й охолоджену до +25...+30 градусів. Після зливу готового чаю гриб промивав в охолодженій кип'яченій воді та знову заправляв банку.
Напій чайного гриба вживався у великих кількостях і тому довелося налагодити потокове його виробництво - до десяти трилітрових банок. У середині 1978 року під час чергової перевірки здоров'я виявився цілком нормальний тиск - 120/70, що тримається і донині. Чого і всім бажаю.
Верхня частина гриба має бути білою, блискучою, а нижня - буруватою, матовою. Якість чаю великою мірою залежить від якості води. Небажана присутність у воді хлору.
В. Починко, м. Омськ
Не варто забувати і про властивості самого чаю, того самого живильного середовища, в якому мешкає чайний гриб.
Хімічний склад чаю непостійний. Чайний лист можна порівняти з хімічною лабораторією, в якій увесь час відбуваються складні хімічні зміни, перетворення одних речовин на інші. Але зміни ці відбуваються не тільки в процесі росту рослини, а й у процесі переробки чайного листа. У зеленому чаї, який, на відміну від чорних, червоних і жовтих чаїв (про них мова ще попереду), не піддається ферментації, зберігається більше корисних і екстрактивних, тобто розчинних, речовин (до 40-50 %). Крім того, чай має виняткову здатність виділяти в розчин тільки найкорисніші для людини речовини, а непотрібні і шкідливі залишати нерозчиненими. У результаті настій з якісного зеленого чаю, приготований за всіма правилами, являє собою унікальну концентрацію найцінніших смакових, дієтичних і лікарських речовин.
Тонізуюча дія чаю пов'язана з наявністю в ньому кофеїну (теїну). В одній чашці міцного чайного настою міститься приблизно стільки ж кофеїну, скільки в таблетці проти головного болю. Попри те, що кофеїну в чаї більше, ніж у каві, діє він значно м'якше, бо виступає не самостійно, а в поєднанні з іншою речовиною - таніном. У результаті теїн чинить більш опосередковану, м'яку дію на серцево-судинну і центральну нервову системи. Крім того, чайний кофеїн не затримується і не накопичується в організмі людини, що унеможливлює отруєння кофеїном навіть за найчастішого вживання чаю. Крім кофеїну, до складу чаю входять й інші алкалоїди - теобромін і теофілін, які чинять судинорозширювальну і сечогінну дію.
Широко відомий той факт, що чайний лист (насамперед зовсім молоденький, тільки-но розпустився, ніжний) містить особливу речовину - танін. Його велика кількість надає напою гіркуватого смаку. У деяких сортах чаю, до речі, цю гіркоту спеціально залишають, але частіше за допомогою спеціальних технологій вміст таніну дещо знижують. Саме танін чинить тонізуючу дію на організм, стимулює розумову та фізичну працездатність, допомагає боротися з перевтомою.
Однак це далеко не всі корисні властивості чаю. Крім таніну, в ньому міститься ще понад триста різних речовин - вуглеводи, білки, мікроелементи, вітаміни С, В1, В2, В[3], В5, P, K, до 20-25 відсотків дубильних речовин та ефірні олії, що створюють аромат.
Але і це ще не все. Найважливішим компонентом є так звані флавоноїди та інші органічні сполуки, максимальна кількість яких міститься саме в зеленому чаї. Особливо активними речовинами в ньому є поліфеноли, такі як катехін. Поліфеноли становлять за вагою до 40 відсотків висушеного листя зеленого чаю. Вважається, що більшість корисних властивостей зеленого чаю зумовлена саме їхньою наявністю.
Крім того, зелений чай містить кальцій, магній, залізо, марганець, натрій, кремній, фосфор і його сполуки; рідкісного вітаміну Р, що сприяє підвищенню імунітету, в зеленому чаї в 10 разів більше, ніж у чорному.
Разом із кофеїном, теофіліном, нікотиновою і пантотеновою кислотами вони чинять тонізуючу і стимулюючу дію практично на всі системи організму. При цьому нормалізується робота серця, поліпшується стан стінок судин, поліпшується живлення мозку, підтримується нормальне згортання крові.
Більшість публікацій про позитивний вплив чаю на здоров'я людини свідчить про те, що він може запобігати серцевим захворюванням, зокрема захворюванням вінцевих артерій серця, особливо у жінок..
