Ландиш травневий (Convallaria majalis L.)
Укр.: конвалія звичайна. Рослина отруйна.
Конвалія травнева - багаторічна рослина із сімейства лілійних. Цвіте в травні - на початку червня. Конвалія травнева росте в тінистих листяних лісах, по днищах балок і серед чагарників у північних районах Донецької та Луганської областей, у заплаві Сіверського Дінця. Для лікування використовують квітки і листя або всю траву. Настоянку конвалії готують тільки зі свіжої сировини.
Хімічний склад: серцеві глікозиди конваллятоксин і локундьєзид, сапонін конваллямарин, флавоноїди, фарнезол, лікопін, карденоліди тощо.
Конвалія травнева - цінний серцевий засіб. Уперше його було введено з народної медицини в наукову при епілепсії професором Московського університету Ф. И. Іноземцевим. Однак препарати конвалії набули широкої популярності як серцевий засіб після детального експериментально-клінічного вивчення Н. А. Богоявленським у клініці знаменитого російського терапевта професора С. Богоявленського. П. Боткіна. Відтоді їх застосовують у медицині в разі захворювань серця (вад, кардіопатії, кардіосклерозу, дистрофії міокарда) і легень (емфіземи), ускладнених гострою й хронічною серцево-судинною недостатністю II і III стадії та порушеннями ритму (тахісистолічною формою миготливої аритмії й пароксизмальною тахікардією).
При прийомі всередину галенові препарати швидко і значно руйнуються в шлунку і менш активні, ніж трава наперстянки або горицвіту. Застосовуються в основному при неврозах серця.
Н. И. Соломченко в клініці під керівництвом доцента Е. Соломченка. Й. Буніна в 1952 р. уперше на Донбасі вивчав ефективність корглікону у 36 хворих із серцевою декомпенсацією, у більшості з них відмічена позитивна дія - зникали або зменшувалися задишка, застійні явища в легенях, печінці та периферичні набряки, зменшувався або нормалізувався пульс. Відзначено також заспокійливу дію препарату на нервову систему. З конвалії кейської (далекосхідної) нещодавно отримано препарат конвафлавін, що має жовчогінну і спазмолітичну дію, рекомендований у разі гострих і хронічних холециститів, холангітів.
У народній медицині конвалію застосовують за загальних неврозів, істерії, епілепсії, базедової хвороби, головного болю, безсоння, клімаксу, нервових потрясінь, паралічів, подагри, гемороїдальних та інших кровотеч, болю в серці й животі, судом у дітей, захворювань серця, водянці та захворювань шлунка.
З відвару трави конвалії в Сибіру роблять ванну в разі ревматизму. Настоєм 15 г квітів у 200 мл окропу або розведеною настоянкою 1 : 10 промивають очі.
В. С. Стеценко з Києва повідомляє народний рецепт лікування паралічу: 2 ст. ст. ложки квіток конвалії та 1 ст. ложку коріння валеріани настоюють 15-20 днів у 0,5 л кагору, приймати по 15 мл 3-4 рази на день за 30 хв до їди.
М. А. Носаль рекомендує в баночку з вузькою шийкою насипати свіжих квіток до рівня трьох чвертей і залити майже доверху 90 % спиртом, закрити, настояти 2 тижні, вживати за хвороб серця по 10-15 крапель 3 рази на день. У разі серцевих нездужань із різко вираженими нервовими явищами, безсоння й тужливого настрою автор рекомендує в 1/2 склянки 5 % настою трави собачої кропиви додати 30-35 крапель Настоянки конвалії і прийняти протягом дня за 5 прийомів.
У країнах Західної Європи конвалію застосовували як засіб, що оберігає від заразних хвороб, і в складі нюхального порошку, який добре діє в разі нежитю і головного болю (цит. за В. Г. Мінаєвої).
Способи застосування:
1. Настоянка конвалії 10 % - по 15-20 крапель на прийом або 50 г сирих квіток настоюють 2 тижні в 0,5 л 70-40 % спирту - по 20-30 крапель 3 рази на день; дітям - від 1 до 12 крапель 2-3 рази на день у разі захворювань серця, епілепсії.
2. 5 % настій сухих квіток конвалії - по 15 мл 2-3 рази на день або настій із 4-6 г квіток у 250 мл окропу - по 15 мл 3 рази на день або через 2 години в разі неврозу серця, нейроциркуляторної дистонії.
3. 1 ст. ложку трави конвалії настояти в 200 мл окропу (у термосі) - по 1-2 ст. л. ложки 3-4 рази на день перед їдою як № 2 (Е. А. Ладиніна та ін.).
4. Порошок квіток конвалії - по 2-3 г 2-3 рази на день у разі серцебиття, болю в ділянці серця, безсоння.
5. Препарат корглікон в ампулах вводиться внутрішньовенно за призначенням лікаря.
6. Конвафлавін у таблетках - по 0,02 г 3 рази на день до їди протягом 3-4 тижнів як жовчогінний засіб (Н. И. Максютіна).
7. 1 ст. ложку збору з трави конвалії, плодів фенхеля, листя м'яти й кореня валеріани у співвідношенні 10 : 20 : 30 : 40 г на 250 мл окропу, настояти 30 хв, уживати по 15 мл 3-4 рази на день у разі хронічного міокардиту, базедової хвороби, епілепсії та для збільшення сечі у разі водянки серцевого походження (В. В. Кархут).
Препарати конвалії також входять до складу низки комплексних препаратів (валокормід, платидин) і авторизованих прописів (крапля Вотчала, Зеленіна).
У зв'язку з масовим зриванням квітів конвалії на букети, особливо поблизу міст і місць відпочинку, запаси сировини сильно обмежені. Необхідне створення заказників. Під час збирання треба зрізати рослину ножем або ножицями, а не рвати, щоб не пошкоджувати бруньок на кореневищах і не виснажувати її запаси. Рослина добре розмножується насінням і вегетативно, її можна розводити в садах, у посадках, біля будинків.
У зв'язку з отруйністю препаратів конвалії під час лікування необхідно суворо дотримуватися вказівок лікаря.
Лапчатка гусяча (Potentilla anserina L.)
Гусяча лапка, лапка болотна, укр.: гусячі лапки, перстач гусячий.
Перстач гусячий - багаторічна рослина з родини розоцвітих. Листки прикореневі, роздільно непарноперисті, знизу сріблясто-білі, зверху світло-зелені. Цвіте з травня до вересня (табл. XV). Перстач гусячий росте повсюдно на луках, по берегах річок і на схилах. З лікувальною метою використовують траву або траву з насінням, а в Болгарії - всю рослину з кореневищем.
Перстач гусячий містить (особливо кореневище) багато дубильних речовин, глікозид торментол, смолу, флобафени, флавоноїди, ефірну олію, вітамін С та інші речовини. Перстач має терпку, кровоспинну, болезаспокійливу, тонізуючу, відхаркувальну, антисептичну, заспокійливу, сечогінну та ранозагоювальну дію.
Перстач гусячий застосовують у народній медицині замість перстачу прямостоячого (калгану), який на Донбасі не росте, - за ахілічного гастриту, ентероколіту, що супроводжуються болем, спазмами, блювотою, метеоризмом, проносами чи закрепами, за виразкової хвороби шлунка, атонії кишківника, дизентерії, геморою, глистової інвазії, гіпертонічної хвороби, стенокардії, захворювань печінки.
Настій трави перстачу на козячому кип'яченому молоці вважається сильним сечогінним засобом, що не подразнює нирок. У разі жовчно- і нирково-кам'яної хвороб вживають сік трави перстачу, змішаний порівну із соком із зеленої рослини жита,- по 15 мл 3 рази на день (М. А. Носаль). В. В. Кархут рекомендує в разі шлункових кольок, блювоти та пілороспазму, зокрема в дітей молодшого віку, 5 % відвар трави перстачу по 1-3 ч. л. ложки з молоком для припинення блювоти.
Зовнішньо застосовують свіжий сік трави перстачу для промивання ран і для примочок на рани, що кровоточать, настій або відвар трави й кореня перстачу - для полоскання в разі запальних захворювань порожнини рота й горла, тріщин і виразок на язиці, зубного болю.
Повсюдно по сухих схилах, на луках і вздовж доріг, у розріджених лісах і серед чагарників росте перстач сріблястий (Р. argentea L.), висотою до 60 см зі сріблясто-зеленим листям. Трава її застосовується подібно до перстачу гусячого, а також входить до збору Здренка.
