Лох вузьколистий (Elaeagnus angustifolia L.)
Джидда, пшат, укр.: дика маслина.
Лох вузьколистий - колючий чагарник або дерево з родини лохових заввишки 3-7 м. Листя сріблясто-біле. Квітки ароматні, яскраво-жовті. Лох вузьколистий цвіте в травні - червні, плоди дозрівають у серпні - жовтні. Вони солодкі, борошнисті та злегка терпкі. У Киргизії, на Кавказі зі стиглих плодів варять компот і розмелюють на борошно, яке додають у хліб, супи, готують кисіль та інші страви. Плоди можуть довго зберігатися без переробки. Повсюдно зустрічаються в полезахисних і придорожніх насадженнях.
З лікувальною метою використовують плоди лоха, рідше квітки, камедь і листя лоха. У м'якоті багато цукру, зокрема фруктоза, слиз і полісахариди, білкові, дубильні речовини, сліди вітаміну С, органічні кислоти, жир, багато солей калію та фосфору, у листках - вітаміни Е і С, каротин, у квітках - ефірна олія, у корі стовбурів, гілок та насінні - алкалоїди, дубильні речовини та камедь.
Препарати лоха мають обволікальну, в'яжучу, протизапальну, сечогінну, відхаркувальну, глистогінну і ранозагоювальну дію.
У народній медицині Кавказу і Забайкалля застосовують плоди лоха в разі захворювань шлунково-кишкового тракту (ентероколіту, проносів, особливо в дітей), бронхіту, водянки, за застуди, зубного болю. Квітки вживають у разі набряків, цинги, гіпертонічної хвороби, хвороб серця, листя лоха - у разі ревматичних і подагричних болів і як ранозагоювальний засіб.
Водяні настої і 10 % спиртову настоянку квіток застосовують у разі запальних захворювань верхніх дихальних шляхів і для посилення серцевої діяльності.
Відвар плодів лоха застосовують також зовнішньо для полоскань у разі запальних захворювань порожнини рота. Свіже подрібнене листя лоха прикладають до гнійних ран, порошком листя присипають рани. У разі радикуліту, ревматизму, подагри з обгорнутих у марлю розпарених листків роблять припарки на хворі місця (Л. Я. Скляревський).
Способи застосування:
1. Настій або відвар із 50 г плодів у 300 мл води - по 2-3 ст. л. ложки 3-4 рази на день до або після їди як в'яжуче.
2. Порошок із плодів лоха - цо 5 ст. ложок на день дорослим і по 1 ч. л. на день дорослим і по 1 ч. ложці 3-4 рази на день дітям у разі ентероколіту.
3. 10 % настоянка квіток на 40 % спирті - по 1/2-1 ч. л. ложці 3 рази на день у разі ГРЗ і для посилення серцевої діяльності.
4. 50 г подрібнених плодів настоюють 6 год у 2-3 склянках холодної води, проціджують, заварюють масу, що залишилася, у двох склянках окропу та змішують із настоєм, вживають по 30-45 мл 3-4 рази на день до й після їди в разі проносу (А. П. Попов).
Компот і кисіль із плодів лоха застосовують як в'яжучий засіб.
Льнянка звичайна (Linaria vulgaris MilL)
Гладовник, жабрій, дикий льон, чистик, укр.бігун, жабки, серпоріз, льонок. Рослина отруйна.
Льонок звичайний - багаторічна рослина із сімейства норичникових, заввишки 30-90 см. Листки лінійні, чергові. Квітки жовті зі шпорцем, зібрані в густі верхівкові китиці. Плід - довгаста коробочка. Льнянка звичайна цвіте з червня до вересня. Росте як бур'ян повсюдно по краях полів, доріг, посівів, на узліссях, луках, схилах, у лісах і посадках.
Використовують траву льоньонки, що містить алкалоїд пеганін, сапоніни та інші глікозиди, органічні кислоти, флавоноїди, фітостерин, вітамін С, дубильні та інші речовини.
Льнянка звичайна має послаблювальну, жовчогінну, сечогінну, протизапальну, болезаспокійливу, ранозагоювальну, протиглистну, пом'якшувальну, потогінну, заспокійливу, спазмолітичну, відхаркувальну та загальнозміцнювальну дію.
Льоньонку звичайну використовують у народній медицині в разі атонії (слабкості) кишківника з метеоризмом і тривалими закрепами, захворюваннях шлунка, кишківника, печінки (холецистит, жовтяниця), нирок - цистит, каміння нирок, захворюваннях серця, задишки, водянці, набряках серцевих і ниркових, проносі, нетриманні сечі, аскаридозі, початкових формах гіпертрофії передміхурової залози й анемії.
Найчастіше застосовують льнянку зовнішньо у вигляді мазі, настоїв і відварів на воді й молоці для обмивань, примочок, компресів, припарок, ванночок і сидячих ванн - за геморою, золотухи, фурункульозу, висипань, рани, виразки, гнійники, екземи, лишаї, вугрі, опіки, дерматити, бородавки та поліпи, а також миють голову для ліпшого росту волосся.
Листя і квітки льоньки у вигляді кашки прикладають у разі фурункулів і геморою. Мазь із порошку трави льонка застосовують у разі наривів, переломів, золотушних виразок і затверділих інфільтратів. За геморою роблять мазь зі свіжого соку зеленої трави льонка на жирі.
Способи застосування:
1. Настій 1 ст. ложки трави льонка в 250 мл окропу, настояти 10 хв - по 50 мл вранці та ввечері як проносне, сечогінний і жовчогінний засіб, а в разі хвороби Меньєра - по 125 мл 2 рази на день (В. В. Кархут).
2. Настій 2 ст. ложок трави льоньонка в 250 мл окропу - по 15 мл 3 рази на день (або по 2-3 ч. л.). ложки або 3-4 ст. ложки на ніч у разі тривалих запорів (Л. Я. Скляревський).
3. 10 г трави льонка відварюють 30 хв у 0,5 л води, одразу проціджують - по 1/3 склянки тричі на день як № 1, такий самий відвар застосовують і зовнішньо.
4. Відвар 15-30 г насіння в 1 л води - по 1 ч. л. ложці кілька разів на день як проносне та жовчогінне; або 5 г насіння відварюють 10-15 хв у 250 мл, настоюють 1 год.
5. 10 % настоянка трави льнянки на 40 % спирті - по 2-3 ч. л. ложки на ніч як проносне.
6. 10 % відвар трави льнянки, згущений до половини - по 5 мл 3 рази на день і як проносне - по 10-15 мл на ніч (А. П. Попов).
7. Збір із трави льонка - 1,5 частини, квіток цмину - 1,5 частини, кукурудзяних приймочок - 1 частина; 1 ст. ст. ложку суміші настояти 10 хв у 250 мл окропу - по 1/4 склянки 3 рази на день до їди в разі жовтяниці (В. В. Кархут, Ф. И. Мамчур).
8. Трава льнянки і квітки цмину - по 15 г і кукурудзяні приймочки - 10 г; 40 г суміші настояти в 1 л окропу - по 1/2 склянки 3 рази на день за хвороб нирок (М. А. Носаль).
9. 2 ст. ложки сирої трави льонка нагрівають із 5 частинами свинячого жиру до випаровування вологи, потім проціджують і віджимають - мазь за геморою та інших захворювань.
10. 2 частини сухої трави льонка збризкують 1 частиною 70 % спирту і залишають у закритій посудині на кілька годин у теплому місці, потім додають 10 частин свинячого жиру і нагрівають у відкритому посуді на водяній бані доти, доки спирт випарується, потім вичавлюють і проціджують (Е. Ю. Шасс).
11. Квітки льнянки, дубова кора і трава водяного перцю - по 1 ст. л. ложці кожного намочують на 12 год в 1 склянці розтопленого смальцю, потім підігрівають, розмішуючи, проціджують. Цією маззю змащують тампон і вставляють в анальний отвір і утримують його 4-5 годин - у разі геморою (М. А. Носаль, В. В. Кархут). За екземи, лишаїв вживають подібну мазь із квіток льонка.
12. 20 г трави льонка відварюють у 0,5 л молока - для компресів у разі геморою.
13. 2 частини порошку трави льонка довго парять із п'ятьма частинами свинячого жиру, потім вичавлюють мазь, яку застосовують у разі екземи, лишаїв, геморою.
Зважаючи на токсичність льоньки, під час її вживання всередину необхідно дотримуватися обережності, починати лікування з малих доз..
