Полин гіркий (Artemisia absinthium L.)
Укр.: полин гіркий, віниччя. Рослина у великих дозах отруйна. У Донбасі ростуть 25 видів полину.
Полин гіркий - загальновідома багаторічна рослина з родини айстрових. Цвіте в червні - серпні. Рослина з сильним специфічним запахом і дуже гірка. Полин гіркий росте як бур'ян повсюдно на узбіччях доріг, лісосмугах, полях, городах, на засмічених місцях. Заготовляють листя полину до цвітіння, зриваючи або зрізуючи його без черешків, траву полину - на початку цвітіння, зрізуючи верхівки стебел завдовжки не більше 25 см.
Із трави полину виділено 13 кристалічних речовин: флавоноїд артеметин, лактони абсинтин та інші проазулени, з яких утворюється хамазулен, а також містяться вітаміни С, К, глікозиди, фітонциди, ефірна олія, каротин, дубильні та інші речовини.
Полин гіркий містить сокогонні речовини і, як усі гіркоти, діє рефлекторно, стимулюючи функцію залоз шлунково-кишкового тракту, посилює виділення жовчі, панкреатичного соку та інших, що значно поліпшує травлення (С. Я. Соколов).
У медицині застосовують як засіб, що підвищує апетит і поліпшує травлення, у разі зниження секреторної та рухової функції шлунково-кишкового тракту - в разі анацидного гастриту, захворювань печінки та жовчного міхура, коліту.
Отримуваний із трави полину хамазулен має властивість активізувати ретикулоендотеліальну систему, фагоцитарну функцію і чинить протизапальну дію. Його рекомендують у разі бронхіальної астми, ревматизму та екземи. У Чехословаччині випускають протиалергічну мазь дермазулен.
У народній медицині полин гіркий застосовують також у разі анемії, жовтяниці, виразкового коліту, проносу, набряків, водянки, геморою, печії, метеоризму, кольок шлунку та кишківника, нічних полюцій, туберкульозу легенів, виразкової хвороби, гіпертонії, золотухи, лихоманки.
Настій трави полину - для полоскання рота в разі неприємного запаху та зубного болю, компресів і примочок за очних хвороб, важко загоюваних ран, виразок, виразок, забитих місць і укусів комах, корости, мозолів, які важко загоюються і кровоточать. При цьому використовують також свіжий сік полину або товчене листя. Лікар А. И. Павленко (м. Артемівськ) лікував хворих на псоріаз 30-50 % маззю з порошку квіток полину. М. А. Гарбарець рекомендує мазь з 1 частини соку і 4 частин жиру.
Полин гіркий протипоказаний під час вагітності.
Способи застосування:
1.5% настій полину по 15 мл 3 рази на день за 30 хв до їди.
2. Настій 2 ч. л. ложок трави полину в 1,5 склянки окропу - по 1/3 склянки 3 рази на день як апетитне, жовчогінне.
3. 20 % настоянка полину - по 15-20 крапель 3-4 рази на день до їди.
4. Порошок листя на кінці ножа (по 0,5-1-2 г) - 5-6 разів на день у разі гіпоацидного гастриту, проносів, безсоння.
5. 1 середньої величини головку часнику відварюють у 1,5 склянки 5 % настою полину - по 100 мл для мікроклізм, утримують її якомога довше. Курс кілька днів поспіль у разі гостриків.
6. Трава полину і листя шавлії - по 50 г; 1-2 ч. л. ложки настояти в 250 мл окропу - по 1/2 склянки 2 рази на день до їди як жовчогінний засіб, у разі коліту.
7. Екстракт полину входить до складу шлункових таблеток - по 1-2 таблетки на прийом у разі болю в шлунку.
8. Трава полину, листя шавлії та плоди ялівцю - порівну кожного; 1 ст. л. ложку збору відварити 15 хв у 750 мл окропу, настояти 15 хв - по 3 склянки на день у разі захворювань печінки, печінкової коліки.
9. 1 ст. ложку суміші трав полину гіркого та чебрецю у співвідношенні 1 : 4 відварюють 5 хв у 250 мл води і вживають по 15 мл тричі на день протягом 2-3 місяців. У хворих має з'явитися байдужість до алкоголю, а в деяких навіть відраза (В. В. Кархут).
Листя вживають як приправу до м'ясних жирних страв. Траву і порошок із трави раніше використовували як інсектицид - відвар проти листогризучих гусениць; запах рослини відлякує платтяну міль, мурах, бліх, тарганів.
Полин звичайний (A. vulgaris L.)
Полин звичайний - багаторічна рослина з родини айстрових. Стебла прямі, гіллясті, червонувато-чорні, до 150 см і вище. Листя перисто-роздільне зверху темно-зелене, знизу біло-повстяне. Квітки дрібні, червонуваті або білі, зібрані в кошики, що утворюють волотисте суцвіття. Полин звичайний цвіте в липні - вересні. Зустрічається повсюдно. Полин звичайний росте по берегах водойм, околицях полів, лісопосадок, на лісових галявинах, луках, сміттєвих місцях.
Використовують облиствені квітучі верхівки, а також коріння полину. Сировина містить ефірну олію (у траві її вдвічі більше, ніж у корені), смоли, органічні кислоти, вітаміни С, Ві, каротин, інулін, слиз, гіркі та дубильні речовини.
Полин звичайний застосовують у народній медицині в разі переляку, епілепсії, судом, істерії, неврастенії, паралічу, головного болю, нервового безсоння й депресії, невралгії, кашлю, бронхіту, бронхоектазів, туберкульозу легенів, бронхіальної астми, гастриту, коліту.
Входить до складу збору М. Н. Здренко. На Сахаліні насіння приймали в разі імпотенції.
У разі бронхіальної астми вдихають дим, одержуваний від спалювання сухих стебел і листя полину. У Китаї трава є головною сировиною для сигар мокси - метод припікань, дуже поширений у китайській медицині, який застосовують у разі багатьох захворювань. Відвар трави полину застосовують для ванн у разі нирково-кам'яної хвороби.
У разі туберкульозу легень 20 г кореня полину варять у 2 склянках білого вина (10 хв), у киплячий відвар додають мед і після охолодження п'ють по 250 мл натщесерце (М. А. Носаль).
У разі епілепсії, судом і конвульсій М. Н. Носаль рекомендує 30 г кореня полину відварювати 5 хв у 0,5 л пива і вживати в ліжку, поки не з'явиться піт. Цей же відвар застосовується за круглих глистів і тривалого проносу.
У разі епілепсії також вживають порошок із кореня (чистий або з цукром) по 2-4 г (1 ч. л.). ложці) 4-6 разів на день або 100 г кореня настоюють 7 днів у 0,5 л 40-45 % спирту і приймають по 2,5-7,5 мл 4-5 разів на добу.
А. П. Левчук за аменореї (відсутності менструацій) рекомендував 2 ст. ст. ложки трави та 1 ст. ложку кореня настояти кілька годин у 0,5 л холодної води і приймати по 15 мл через кожні 3 години до появи місячних. Якщо протягом тижня вони не з'являться, то збільшують концентрацію настою: по 30 г коренів і квіток полину.
У разі іноперабельного раку шлунка і жіночих статевих органів п'ють упарену до сиропоподібного стану спиртову настоянку кореня (К. П. Балицький), доза не вказана.
Порошком із сухої рослини засипають рани, у відварі з усієї рослини купають дітей у разі рахіту, у вигляді мазі - у разі піодермії та інших захворювань шкіри, відвар полину - для полоскання рота в разі хвороб горла, стоматиту та за зубного болю, для спринцювання, лікування виразок, ран, які довго не гояться, при цьому використовують також сік і подрібнену свіжу траву. Ванни з трави полину застосовують у разі подагри.
В Індії за головного болю, нежитю, подагри і ревматизму застосовують припарки з трави полину, а за судом, розтягнень і опіків - компреси (цит. за А. И. Шретеру).
Способи застосування:
1. Настій (відвар) 15-20 г трави з корінням полину в 350 мл - по 1/3-1/2 склянки 3 рази на день у разі неврозів, епілепсії.
2. 1 ст. ложку трави полину в 500 мл води нагріти до кипіння, але не кип'ятити, настояти 2 години - по 50-100 мл за 30 хв до їди як № 1.
3. 1 ст. ложку кореня полину в 0,5 л рислінгу нагріти до кипіння, настояти 2 години - по 15 мл до їди в разі гіпоацидного гастриту (І. Д. Юркевич).
4. 20 % настоянка сировини на 40 % спирті - по 20-30 крапель або по 1 ч. л. ложці 3 рази на день у разі бронхіальної астми.
5. Порошок трави або кореня полину з цукром 1:1 - по 1 ч. л. ложці 3 рази на день як сечогінний засіб (А. П. Попов).
Рослина протипоказана під час вагітності. Молоді стебла рослини охоче їдять діти. Молоде листя з квітковими бутонами використовують як пряну приправу до страв - маринадів, м'ясних страв. Використовують його і як інсектицид для відлякування комарів, бліх і москітів..