Хвороби видільної системи. Бережіть нирки змолоду! Захворювання нирок та їх лікування.

Яку роль відіграють нирки в організмі, наскільки вони життєво важливі для нас, як чинити, якщо вони раптом захворіли? Ці запитання має ставити собі кожна людина, і, насамперед, кожні батьки, які мають маленьку дитину, і відповіді на них теж мають бути відомі кожному.
Спробуємо усвідомити собі все це, щоб уникнути трагедій у дитинстві, молодості, та в будь-якому віці, коли нирки відмовляють.

Уся суть цих питань полягає в тому, що нирки ніколи не відмовляють раптово.
Процес, що призвів до такого неприємного фіналу, триває багато років, але протікає поволі, приховано.
Нирки - "підступний" орган, з ними потрібно бути дуже обережними.


Нирки - це парний орган виділення кінцевих продуктів тканинного обміну: води, азотистих сполук і деяких солей.
Це відпрацьовані продукти глобального хімічного процесу, що протікає в наших тканинах і називається обміном речовин.

У нирках існує рясна мережа артеріальних судин, скручених у вигляді клубочків - гломерул, які фільтрують сироватку крові, виділяючи з неї все непотрібне з утворенням так званої первинної сечі.
Але ця первинна сеча розбавлена, за добу її виділяється близько 120-150 л.

І тому в нирках існує ще канальцевий апарат - величезний лабіринт канальців, куди фільтрується первинна сеча.
Стінки канальців вистелені епітелієм, здатним концентрувати первинну сечу до її нормальної питомої ваги (1,012-1,018) і кількості (1,5-2 л на добу).
Для того щоб це сталося, у канальцях має місце реабсорбція рідини проти градієнта густини, що пов'язано з великою ферментативною роботою, яка відбувається в епітелії стінок канальцевого апарату.
А всяка ферментативна робота - це синтетичні процеси, пов'язані з поглинанням енергії.


Коли ж починається збій у роботі всієї цієї складної системи? Численні історії хвороб і протоколи анатомічних розтинів свідчать про таке.

Уже перша ангіна в житті дитини або перший запальний процес у дихальних шляхах (ГРЗ, грип тощо) заносять деяку кількість мікробів до клубочкового апарату нирок, тобто в артеріальну судинну мережу.
Разом із мікробами туди потрапляють мертві епітеліальні клітини слизової оболонки дихальних органів, що утворюються в процесі запалення.

Достатньо кількох подібних сеансів забруднення судин нирок (повторні ангіни, грип, ГРЗ, скарлатина), і клубочки запалюються.
Запалення часто має гострий характер: пошкоджується стінка кровоносних капілярів, кров потрапляє в сечу, і вона набуває червоного кольору.

Одночасно в дитини підвищується температура, з'являються болі в попереку.
Це гострий гломерулонефрит.

Прийняте нині в медицині лікування гострого гломерулонефриту - антибіотики, сульфаніламіди, кортикостероїди, які застосовують з метою припинити, придушити процес запалення тканин клубочків.

Ця мета досягається: запальний процес у нирках пригнічений, але не ліквідований.
Мертві тіла ниркових клітин і мікробів, що утворилися в процесі запалення, не виведені з нирок повністю.
Затримуючись у стінках ниркових судин або потрапляючи з током сечі в канальці чи ниркову миску, куди відкриваються канальці, вони спричиняють новий запальний процес.
Тепер уже (одразу або через якийсь час: кілька місяців, кілька років) хворіють канальці, і виникає нефрозонефрит або пієлонефрит.
Дуже часто гломерулонефрит (запалення ниркових клубочків) переходить у хронічний процес.

Порушується проникність стінок артеріальних капілярів, і вони починають пропускати із сироватки крові розчинені в ній великі молекули сироваткових білків - альбумінів.
Хворий втрачає білок - будівельний матеріал тканин організму, а це небезпечний симптом, що загрожує серйозним порушенням імунітету і потребує лікування.


Сучасна медицина пропонує антибіотики, хіміопрепарати і гормони, тобто тактика лікування залишається такою ж, як за гострого запального процесу.
Результат - розростання сполучної тканини у вогнищах запалення, утворення так званої вторинно-зморщеної, тобто склерозованої нирки.

Необхідно знати, що розростання сполучної тканини відбувається за хронічного запального процесу в будь-якому органі: у печінці - цироз, у легенях - склероз та емфізема, у міокарді - кардіосклероз, у судинах мозку - склероз, мозковий інсульт, у самій мозковій тканині - епілепсія.

Отже, склероз судин нирок унаслідок їхнього запалення на початковій стадії спричиняє артеріальну гіпертонію.
Звідси "юнацька", злоякісна гіпертонія, що не піддається лікуванню.


Насправді гіпертонія в будь-якому віці, чи то симптоматична, чи то есенціальна гіпертонія (тобто та, що відбувається з невідомих причин), має єдину причину - запалення судинного апарату нирок, анемію ниркової тканини, виділення такими ушкодженими нирками в кров'яне русло гормону реніну, який спричинює спазм капілярів усього організму, зокрема й судин головного мозку, серця та самих нирок.

Спазм судин веде до підвищення кров'яного тиску, і в разі ушкодження судинних стінок (запалення - дефекти внутрішньої оболонки судин) у найрізноманітніших органах (серце, мозок, легені, печінка) із сироватки крові до ушкоджених місць потрапляють і відкладаються там холестерин, солі кальцію, продукти азотистого (тобто білкового) обміну - кристали сечової кислоти.

Уся ця "бяка", відкладаючись на стінках великих і дрібних артерій, спричиняє склероз і виразку цих стінок, а потім тромбування (закупорку) просвіту судин.
Як наслідок, виникають інфаркт міокарда, мозковий інсульт тощо.


Такі процеси можуть виникнути в будь-якому органі (зокрема в нирках) через знекровлення ділянки тканини, в якій розташована тромбована судина.
Стає зрозумілою істина: у разі захворювання одного органу в організмі (тобто системі органів) хворіють й інші.
І неважливо, як близько один до одного розташовані ці органи, оскільки всі вони омиваються одними й тими самими кров'ю, лімфою і тканинною рідиною.

Однак "скоро казка розповідається, та не скоро діло робиться", тим більше в людському організмі, забезпеченому величезною кількістю захисних механізмів на кожному рівні свого існування - біохімічному, фізіологічному, фізичному, нервовому, гормональному, психологічному.

Але "вода камінь точить", і від першої ангіни чи бронхіту в 1-1,5 року до гіпертонії, інфаркту, інсульту минає 20, 40, 60 років, тож ніби губиться й забувається причина цих захворювань, які починають лікувати судинорозширювальними та протизсідавальними препаратами.

Таким чином, люди протягом десятків років продовжують нехтувати законами природи, ґвалтують свій організм ліками, руйнуючи внутрішні органи, створені божественною мудрістю.


А що ж відбувається з самими нирками, якщо патологічний процес протікає в них більш інтенсивно? Запалені клубочки виходять з ладу, те ж саме відбувається із запаленими канальцями.
Вони перестають функціонувати, настає так звана ниркова недостатність.

Клубочки не в змозі відфільтрувати із сироватки крові вкрай отруйні низькомолекулярні азотисті сполуки (сечовину, сечову кислоту, креатин, креатинін тощо), їхня концентрація в сироватці крові (так званий залишковий азот) підвищується, настає азотмія або уремія - отруєння всього організму власними відходами білкового обміну.

Тепер для порятунку життя хворого медицина вдається до фільтрації крові через систему монообмінників ("штучну нирку") або до пересадки нирки.
Про успішність цих методів буде розказано пізніше.

З усього викладеного напрошується висновок: ліпше не допустити захворювання нирок, ніж його лікувати, а якщо все-таки воно настало, лікувати на самому початку і, за можливості, в більш ранньому віці.


Як дізнатися, що нирки захворіли, якщо немає явних, катастрофічних симптомів - червоної сечі, високої температури, болю в попереку, навіть білка в сечі?
Потрібно знати, що за будь-якої ангіни, бронхіту, пневмонії, грипу, ГРЗ, гаймориту, а тим паче бронхіальної астми нирки хворіють.
Але, будучи дуже терплячим і "мовчазним" органом, нирки не дають знати про свій тяжкий стан, а продовжують виконувати свою роботу з очищення сироватки крові, щоб не дати нам отруїтися власним азотом.

Відмовляють вони одразу і так само мовчазно.
Це може настати і в 15 років, і в 45, і в 60, але врятувати нирки й вилікувати їх повністю найімовірніше в дитячому й підлітковому віці, коли ще не закінчено ріст організму і є можливість створення повноцінних нових тканин - клубочків і канальців - натомість пошкоджених.

Але для того, щоб це сталося, ніяк не годиться лікарська терапія, оскільки вона пригнічує імунну систему, регенераторні здібності тканин організму і веде до вже описаних процесів.


Тепер в офіційній медицині створено таку версію: нехай діти з хворими нирками лікуються ліками та гормонами (бо без гормонів неможливо зупинити патологічний процес), а з віком "це все мине" і дитина "переросте" хворобу.

Але, на жаль, цього не відбувається, а відбувається таке: у період статевого дозрівання починають функціонувати повноцінно нові залози внутрішньої секреції - яєчники та сім'яники.
Вони виділяють у кров велику кількість статевих гормонів, що не надходили раніше.

В обмін речовин організму включаються нові, потужні компоненти, що поліпшують трофіку тканин і тим самим компенсують захворювання, але не виліковують його, оскільки причину - наявність гнійних вогнищ в організмі - не видалено.

Ці вогнища дрімаючої інфекції оживають після 25-30 років, а, можливо, і раніше, коли закінчується тканинний ріст і настає деяка "тканинна депресія" внаслідок накопичення стресів найрізноманітнішого походження: харчових, екологічних, психологічних тощо.

Ось тут настає момент, коли нирки "раптом відмовили", і тоді починається робота для хірургів, тобто під'єднання штучної нирки або пересадка нирки з подальшим введенням препаратів, що пригнічують імунітет, щоб пересаджений орган не відторгався.


Інший варіант: хворого з хронічним пієлонефритом невропатолог лікує від радикуліту.
Цей варіант зустрічається ще частіше і триває, часом, роками, поки не настане той самий фінал - відмова нирок.

Тому людям, як хворим, так і здоровим, треба знати, що будь-який біль упродовж хребта, його деформації та невралгії міжхребцевих нервів - результат хронічного захворювання внутрішніх органів: бронхів, легень, шлунка, підшлункової залози, нирок.
Очистіть ці органи, поновіть їхні тканини методами природної терапії, і хребет виправиться сам, мине біль, вивихнуті диски стануть на місце.
Самі собою? Так, самі собою, тому що припиниться тривалий спазм міжхребцевих м'язів, що викликає цю патологію.
Причиною ж спазму стають патологічні нервові імпульси, що йдуть від хворих органів у відповідні сегменти хребта.


Як же уникнути такої невтішної картини - перетворення одних хвороб на інші та нескінченного їх лікування?
Кожній людині, а тим паче батькам необхідно знати про велику вразливість тканини нирок і всі наслідки, які з цього випливають.

Отже, за будь-якого захворювання дитини чи дорослого необхідно негайно починати очищення тканин (крові, лімфи, міжклітинної рідини, клітин) усього організму.
Саме при цьому загальному очищенні відновлюються нирки, дуже успішно і зі швидким результатом.


Що ж таке загальне очищення і як воно робиться? Це, по-перше, пиття великої кількості рідини для посилення циркуляції лімфи і виведення клітинних шлаків струмом лімфи в сосочки слизової товстого кишечника, звідки вони викидаються назовні з вмістом товстої кишки.

Але для цього потрібні регулярні промивання кишківника протягом 1-3 тижнів щодня фізіологічним розчином, трав'яними настоями, уриною.

На добу потрібно випивати близько трьох літрів рідини, що очищає і живить клітини організму, а не просто води.
Це відвари трав із додаванням меду і цитрусових соків.

Трави підбираються за принципом очищення всіх систем організму: дихальної, травної, видільної.
Стан кістково-м'язової, нервової та кровоносної систем безпосередньо залежить від стану перших трьох.
Це можуть бути такі лікарські трави, взяті в рівних пропорціях: м'ята, материнка, меліса, деревій, ромашка, подорожник, мати-й-мачуха, триколірна фіалка, спориш, мучниця, шавлія, кропива, собача кропива, пустирник.


Харчування твердою їжею необхідно на цей термін виключити, щоб припинити процес травлення і виділення травних ферментів.
Це необхідно, щоб активізувати роботу протеолітичних тканинних ферментів, які розщеплюють і виводять із клітин патологічні включення і безпосередньо хворі, зашлаковані клітини.

За такого глобального тканинного очищення лікувальний ефект настає вже через 10-15 днів, а остаточне одужання, залежно від віку і давності захворювання, - через 6-12 місяців.

Протягом цього часу необхідно кожні 3 місяці проводити 10-15-денний очисний курс лікування (трав'яні відвари, соки, промивання кишківника).

У проміжках необхідно дотримуватися режиму біологічно повноцінного, тобто сирого рослинного харчування з включенням великої кількості сирих фруктів, овочів, горіхів, пророслих злаків, олії, олії та вершкового масла, вершків, сирих яєчних жовтків і, звісно, найрізноманітніших свіжовичавлених фруктових і овочевих соків.

Прийнятними й дуже корисними є практично всі соки: яблука, морква, буряк, гарбуз, капуста, селера, петрушка, топінамбур, диня, вишня, слива, виноград, але особливо цілющим є кавуновий сік, причому не лише в разі лікування нирок, а й у разі лікування бронхіту й бронхіальної астми, яке проводять точно таким самим методом.
Особливо необхідно сказати про одну фатальну помилку, якої припускаються під час лікування гострого і хронічного гломерулонефриту, коли хворий втрачає із сечею білок (у нормі білок у сечі не міститься).

Для того щоб заповнити ці білкові втрати, хворих починають посилено годувати тваринним білком - м'ясом, сиром.
Це посилює хворобу, оскільки чужорідний тваринний білок, будучи найсильнішим антигеном, спричиняє утворення антитіл до харчових білків (40% цих білків всмоктується в тонкому кишківнику у вигляді молекул, що зберегли свої антигенні здібності).

Наступним етапом надлишкового імуногенезу стає утворення антитіл до власних тканинних білків організму.
Виникають і розвиваються з ефектом снігової лавини аутоімунні процеси, що руйнують організм і, насамперед, нирки.
Їх лікують, тобто пригнічують, гормонами і негормональними імунодепресантами, але процес цей приречений на повний провал.

Відсутність білкового харчування за хронічного і гострого ниркового захворювання є першою умовою одужання, оскільки при цьому стінки ниркових судин і канальців не руйнуються агресивними антитілами, готовими все трощити на своєму шляху, зокрема й власні тканини організму.

Натуральні вуглеводи фруктових та овочевих соків, навпаки, надають будівельний матеріал для відновлення зруйнованої тканини нирок.


Показова в цьому відношенні історія тридцятишестирічного Олександра В., офіцера Збройних Сил, звільненого через хворобу.
Нирки не виконували своєї функції очищення крові, його направили на "штучну нирку", але він відмовився від діалізу.

Через тиждень приймання соків із промиванням кишківника діаліз йому вже не знадобився.
Через рік він був практично здоровий і працездатний.

Дванадцятирічну Неллі Н.
з діагнозом "гломерулонефрит" (після важкої ангіни) поклали в стаціонар на нирковий діаліз.
Прийнявши два сеанси діалізу, вона перейшла на курс природної терапії.
Більше діаліз їй не знадобився.
Зараз їй 26 років, вона цілком здорова, мати двох дітей, живе в США.