Протей
Протей, або Proteus spp, найчастіше спричиняє в людини інфекційні захворювання сечовивідної системи.
Це більшою мірою стосується Enterobacteriaceae, бактерії протеїв.
Proteus Enterobacteriaceae - дуже рухливі грамнегативні аеробні палички, які на хорошому живильному середовищі мають властивість розщеплювати сечовину до аміаку, але дуже погано ростуть у кислому середовищі.
Як і інші представники Enterobacteriaceae, протей провокує розвиток захворювання тільки тоді, коли залишають травний тракт - місце свого звичайного проживання.
Передаються бактерії протеїв кількома способами: це внутрішньолікарняне інфікування, поширення бактерій статевим шляхом, а також злісне нехтування правилами особистої гігієни.
Протей часто виявляють при сепсисі, хронічних запальних захворюваннях сечостатевих шляхів, пневмонії, в ослаблених пацієнтів лікарень та осіб, які отримують лікарські препарати внутрішньовенно.
На першому місці за частотою випадків інфікування стоїть Proteus mirabilis, трохи відстають від нього Proteus rettgeri і Proteus morganii.
У рідкісних випадках під час бактеріологічного дослідження виявляють Proteus vulgaris.
Наявність бактерії протеїв визначається забарвленням проб солями срібла, при яких стають видні джгутики мікробів, що забезпечують їхню рухливість.
Що стосується шкідливого впливу протея на сечостатевий тракт людини, то фермент уреаза, що розкладає сечовину до аміаку, сприяє утворенню в нирках фосфатних каменів.
Аміак взагалі дуже токсичний: він викликає некроз ниркових тканин і може сприяти формуванню мікроскопічних гнійників.
Місцевий імунітет при цьому знижується, і шкідливі мікроорганізми отримують можливість безперешкодно паразитувати на нирковій тканині.
Саме тому бактерії протеїв часто знаходять у разі калькульозного пієлонефриту - гнійного запалення ниркових мисок з одночасним утворенням каменів.
Зустрічається протей при вроджених дефектах нирок, а також після хірургічних втручань.
У двох останніх випадках сімейство протеїв буває представлено кількома видами, які й виявляють у сечі.
Саме вони ускладнюють перебіг будь-яких інфекцій сечовивідної системи.
Традиційно лікування захворювань, які спричиняються протеями, ведеться за допомогою антибіотиків.
При цьому потрібно враховувати чутливість бактерій до лікарських препаратів застосовуваної групи.
Кишкова паличка
Кишкова паличка належить до так званих факультативних анаеробів.
Це грамнегативна бактерія роду Escherichia, сімейства Enterobacteriaceae, і основне місце її проживання - кишечник людини і тварин.
Кишкова паличка дуже рухлива, вона не утворює спор.
Уперше цю бактерію виділив і описав Т.
Ешеріх 1885 року.
Одні зі штамів кишкової палички допомагають нам переробляти їжу, інші ж відносяться до паразитарних, що спричиняють захворювання не тільки в людей, а й у тварин.
Корисні кишкові палички дуже легко знищити, якщо довгий час застосовувати сильнодіючі антибіотики.
У такому разі розвивається дисбактеріоз.
Крім того, непатогенні види цих бактерій самі є антагоністами багатьох хвороботворних мікробів.
Що стосується патогенних мікроорганізмів, то такі штами кишкової палички викликають у людини колібактеріоз.
Кишкова паличка зустрічається в ґрунті, на рослинах і у воді.
Через широку поширеність її часто використовують у молекулярногенетичних і мікробіологічних дослідженнях.
Кишкові палички, які людина постійно виділяє з кишківника за недотримання елементарних правил особистої гігієни, можуть забруднювати шкіру статевих органів і промежини.
Тоді за певних обставин, наприклад, за цукрового діабету або мацерації шкіри в цій ділянці, кишкова паличка починає розмножуватися, впроваджується в епідерміс або потрапляє до сечовипускального каналу, що призводить до розвитку гострих запальних захворювань - циститу, уретриту, простатиту тощо.
Крім того, кишкова паличка зі шкірних покривів може проникнути в глибокі шари тканини в разі ушкоджень шкіри або слизової.
Часто кишкові палички потрапляють до органів сечостатевої системи одночасно з хламідіями, гонококами, мікоплазмами, уреаплазмами та вірусами внаслідок незахищених статевих контактів.
Подібна змішана інфекція важко піддається лікуванню.
