Жовчнокам'яна хвороба супроводжується гострими нападами болю в правому підребер'ї - печінкові кольки, біль у надчеревній ділянці та по всьому животу, що супроводжуються нудотою, інколи блювотою, відчуттям важкості в ділянці печінки, закрепом, здуттям живота, підвищенням температури, інколи затримкою сечовипускання, брадикардією та болем у ділянці серця рефлекторного характеру. Сеча стає темного кольору, кал знебарвлений, іноді відзначається іктеричність шкірних покривів і склер.
Напади можуть бути частими, можуть бути і дуже рідкісними. Закінчуються напади печінкової коліки або виходом каменя в кишківник, і тоді його можна виявити у фекальних масах, або ж жовчна коліка ускладнюється закупоркою шийки жовчного міхура чи міхурової протоки з подальшою водянкою жовчного міхура, або закупоркою загальної жовчної протоки з подальшою механічною жовтяницею, збільшенням печінки та ан-гіохолітом із хвилеподібною гарячкою й тяжким загальним станом. У таких випадках камінь може пройти в дванадцятипалу кишку або просуватися в кишківник через норицю, яка утворилася, що призводить до інфікування жовчного апарату і робить можливим утворення гнійного процесу в печінці та виникнення сепсису.
Профілактика жовчнокам'яної хвороби охоплює заходи, спрямовані на запобігання застою жовчі, на боротьбу з порушенням обміну речовин, шлунково-кишковими захворюваннями, особливо із закрепом та інфекційними вогнищами. Усе це здійснюється шляхом урегулювання способу життя хворих, застосування лікувальної гімнастики, достатніх рухів на свіжому повітрі, бо фізична робота впливає на процес жовчовиділення, а збільшення доставки кисню поліпшує кровопостачання печінки. Профілактика жовчнокам'яної хвороби також полягає у врегулюванні режиму харчування (часте харчування малими порціями), тому що вживання їжі впливає на процес жовчовиділення, харчові подразники діють на механізм, який здійснює спорожнення жовчного міхура, і на печінкові клітини, мобілізуючи жовч і стимулюючи її утворення.
Лікування жовчнокам'яної хвороби - консервативне, а в разі ускладнень і неефективності консервативного - хірургічне.
Консервативне лікування включає заходи, спрямовані на полегшення евакуації жовчі та регуляцію жовчоутворення.
Дієта має включати обмеження холестериновмісних продуктів, тваринних тугоплавких жирів і білків, борошняних страв і продуктів, багатих екстрактивними речовинами. Прийом їжі не рідше 4-5 разів на добу. Їжа має бути багата різноманітними вітамінами й особливо аскорбіновою кислотою, якою забезпечуються фізіологічний стан печінки, її найважливіші функції в обміні речовин. Крім того, необхідне призначення антиспазматичних і болезаспокійливих засобів.
Фітотерапія за хвороб печінки цілком відповідає всім вимогам сучасної медицини. Настої від жовчнокам'яної хвороби з лікарських рослин насамперед впливають на загальний обмін речовин і нервову систему; обмінні процеси в організмі стають інтенсивнішими, а неврастенічний синдром і симптоми підвищення функції вегетативного відділу нервової системи, навпаки, знижуються. Під впливом настоїв підвищується й метаболічна функція печінки - поліпшується склад жовчі, знижується концентрація в ній білірубіну та холестерину, нормалізується співвідношення останнього з жовчними кислотами, завдяки яким жовч у кишечнику сприяє перетравленню жиру, активує панкреатичну ліпазу. Настої від жовчнокам'яної хвороби сприятливо впливають на діяльність шлунково-кишкового тракту, сприяючи кращому його спорожненню і виділенню стеркобіліну.
Завдяки наявності комплексу вітамінів у лікарських рослинах настої від жовчнокам'яної хвороби чинять значний вплив на вітамінну функцію печінки, на К-вітамінний обмін, кількісне коливання мінеральних солей у крові та на водно-сольовий обмін.
Лікарські рослини протизапальної, антиспазматичної та антибактеріальної дії сприяють усуненню інфекційного початку та запального процесу.
Рослини жовчогінної дії покращують жовчовидільну функцію печінки, посилюють видільну функцію жовчного міхура і жовчних проток. Весь цей комплекс у доповненні з рідкою формою лікувального препарату усуває застій жовчі в жовчному міхурі. Таким чином, фітотерапія за хвороб печінки слугує патогенетичним методом.
Для приготування лікувального настою від хвороб печінки та жовчного міхура ми користувалися такими рослинними інгредієнтами.
Лікарський збір № 9
Календура лікарська, надземна частина 10 г
Кроп городній, насіння 10 г
Береза біла, листя 10 г
Горобець лісовий, трава 10 г
Тирлич звичайний, плоди 10 г
Ромашка аптечна, квітки 20 г
Земляниця лісова, плоди 20 г
Роза біла, пелюстки 20 г
Хвощ польовий, пагони 30 г
Кукурудзяні приймочки 30 г
Шипшина корична, плоди (товчені) 30 г
Корень кульбаби лікарської, корінь 30 г
Безсмертник піщаний, квітки 40 г
Настої від жовчнокам'яної хвороби готують таким чином: 5-6 г суміші заварюють 500 мл окропу, тушкують і приймають по 150 мл 3 рази на добу за 10-15 хвилин до їди. Смак настою гіркуватий, запах приємний.
Під час нападів печінкової коліки - настій приймати в гарячому вигляді й додати м'яти до 10 г. За схильності до набряків кількість окропу можна скоротити до 250 мл. Вранці за 15 хвилин до приймання настою корисно вжити терту моркву з невеликою кількістю сметани або парені з медом гарбузи.
Фітотерапія за хвороб печінки та жовчних шляхів рекомендується нами з урахуванням стану шлунково-кишкового тракту хворого: якщо є схильність до запору, то до зазначеної суміші слід додати корінь ревеню, або олександрійський листок, або кору крушини в оптимально-мінімальній дозі. Якщо ж є схильність до проносу, то збір необхідно доповнити корою дуба, травою звіробою і плодами чорниці.
У деяких випадках до зазначеного збору ми додаємо кукурудзяні приймочки (30-40 г), які сприяють збільшенню секреції жовчі, зменшенню її в'язкості, питомої ваги та вмісту білірубіну в крові.
Ми дозволимо собі ще раз нагадати про те, що під час лікування хвороб печінки особливо важливо звернути увагу на стан кишківника - що краще відбувається його спорожнення, то більше стеркобіліну виділяється з калом. Однак це не означає, що потрібно постійно застосовувати проносні засоби у великих дозах з метою очищення кишківника, оскільки вони можуть спричинити подразнення слизової оболонки шлунково-кишкового тракту і вельми важку картину коліту.
Водночас не можна призначати і жовчогінні засоби сильної дії, які, посилюючи жовчовиділення, можуть спричинити гіперфункцію, виснаження печінкових клітин. Тому ми не рекомендуємо застосовувати настої від жовчнокам'яної хвороби без призначення і спостереження лікаря, який знає їхню дію на організм людини.
Підбиваючи підсумки, необхідно зазначити, що під впливом фітотерапії у хворих на гострий холецистит загострення процесу не спостерігалося. Гострий холецистит у нашій практиці рідко зустрічався, бо таким хворим застосовували звичайні засоби лікування. Фітотерапія за хвороб печінки частіше застосовувалася в тих випадках, коли жодні інші способи лікування не давали ефекту.
У хворих на хронічний холецистит і особливо на жовчнокам'яну хворобу в перший період лікування настоями наставало доволі сильне загострення, що виражалося в посиленні болю в ділянці печінки та в кишечнику, у деяких хворих з'являлася дизурія. Через 10-12 днів усі ці явища стихали, болі ставали менш гострими, напади значно коротшими, поліпшувалася діяльність кишечнику, нормалізувалися випорожнення, поліпшувався загальний стан хворих.
Під час лікування таких хворих у клінічних умовах звертало на себе увагу те, що після прийнятого настою у хворих з'являвся сон.
У процесі лікування загострення хвороби наставало 2-3 рази, але наступні загострення після першого бували значно коротшими і менш гострими.
У періоди загострень і в перші 2-3 місяці лікування, а в деяких хворих протягом 6 місяців періодично в просіяному через сито калі виявляли велику кількість крупного піску, дрібних камінців різної форми та величини. У сечі після її добового відстою також виявляли пісок. Печінка, збільшена в розмірах, зазвичай скорочувалася до кінця першого місяця фітотерапії, але гіркота в роті залишалася тривалий час, часом до кінця курсу лікування. Потім припинялася.
У міру поліпшення загального стану хворого знижувався білірубін і холестерин у крові, нормалізувалася порушена секреція шлункового вмісту.
На закінчення хочеться сказати жінкам, які страждають на трихомонадний кольпіт, що набір лікарських рослин (лікарський збір № 10) володіє винятково ефективною дією за цього неприємного захворювання. До складу його входять такі інгредієнти.
Лікарський збір № 10
Лаванда колосова, надземна частина 10 г
Черемуха звичайна, квітки 10 г
Чорнобиль, надземна частина 10 г
Календула лікарська, надземна частина 20 г
Дуб, кора 20 г
Траву сухоцвіту болотного, трава 20 г
Береза біла, листя 20 г
Шалфей лікарський, надземна частина 20 г
Ромашка аптечна, кошики 30 г
15 г дрібно порізаної суміші рослин заварювати 1 л окропу, томити 2-3 години. Процідити через марлю. Спринцювати піхву 2 рази на тиждень перед сном теплим розчином.
Закінчуючи третю частину книжки, де ми ділимося з читачами своїм досвідом лікування лікарськими рослинами деяких захворювань і спостереженнями за хворими, хочеться сказати таке: деякі науковці можуть поставити нам на вид те, що ми дещо виходимо за межі фахівця вузького профілю. Але ми представляємо столітній досвід нашої родини, який дав позитивні результати.
Кожен лікар, обравши певну спеціальність, може широко застосовувати фітотерапію та вдосконалювати її. Ми ж хочемо тільки ще раз підтвердити, що фітотерапія - терапія широкого профілю і може з успіхом бути використана в будь-якій галузі медицини..
