Очиток їдкий (Sedum acre L.)
Молодило, гонець, укр.: часник гадячий, розхідник, собаче мило. Рослина отруйна.
Очиток їдкий - невелика багаторічна сукулентна рослина з родини товстолистих, заввишки 5-20 см, що як килим вкриває ґрунт, листя дрібне, дуже соковите. Квітки золотисто-жовті. Цвіте очиток їдкий у червні - липні.
Уся рослина має гострий, подібно до перцю, смак і своєрідний часниковий запах. Зірвана трава очитка довго не в'яне і продовжує цвісти навіть на горищі. Тому перед сушінням траву треба порізати ножем або злегка підсушити в духовці чи теплій печі або обварити окропом, а потім досушувати її на горищі.
Зростає на сухих піщаних і кам'янистих ґрунтах у багатьох районах Донецької та Луганської областей. Розводиться з декоративною метою.
Очиток їдкий
Використовується трава очитка, рідше - сік, які містять алкалоїди, глікозиди, вітамін С, віск, цукри, органічні кислоти, дубильні, флавонові та інші речовини.
Володіє вираженою місцевою подразнювальною дією - нерозведений сік очитку може спричинити запалення і пухирі на шкірі. Застосовують його в народній медицині в разі закрепів, золотухи, гастриту, цинги, діатезу, епілепсії, анемії, алергії, жовтяниці, початкової стадії водянки, лихоманки, атеросклерозу.
Професор С. А. Томілін рекомендував очиток їдкий у разі гіпертонічної хвороби. У Болгарії його застосовують у разі виразки шлунка, печії, випадання прямої кишки, як болезаспокійливий засіб за геморою, за подразнення і сильного свербіння в ділянці анального отвору. Зовнішньо - настоєм трави очитка промивають рани і виразки, товчену свіжу траву прикладають до струпів на голові, мозолів і ракових пухлин. Припарки з відвареної в пиві трави очитка прикладають на хворі суглоби. Сік і мазь зі свіжої та сухої трави на свинячому жирі - у разі мозолів, бородавок, гнійних ран і виразок, пігментних плям, ластовиння, лишаїв, дерматозів, що сверблять, екземи, перелому кісток, висипань і гнійних кірок на голові. Таку мазь із додаванням камфори застосовують у разі набряків і захворювань суглобів.
А. П. Попов рекомендує готувати мазь зі згущеного відвару очитка або з 1 частини порошку трави, змішаного з 4 частинами вершкового масла або вазеліну. Е. Н. Залєсова та інші рекомендували 15 г трави, зібраної до цвітіння, відварити в 350 мл молока або пива, уварюючи до половини, і вживати по 80 г 2-3 рази на день.
Способи вживання:
1. 1-2 ст. ложки трави очитку настояти 1 год у 250 мл окропу - по 15 мл 3 рази на день через 30 хв після їди в разі гіпертонії.
2. 10 % настій трави очитку по 15 мл 3 рази на день через 30 хв після їди в разі гіпотонії (А. П. Попов, Б. Г. Волинський).
3. 1 ст. ложку трави очитка відварити 10 хв у 300 мл води - по 80 мл 3 рази на день до їди в разі анемії, водянки, закрепів (Д. Памуков).
4. Порошок листя - по 1 г із цукром уранці та ввечері в разі епілепсії протягом 3 місяців (Е. Н. Залєсова) або порошок листя і квіток очитка - по 0,5-2 г 3 рази на день після їди в разі водянки, атонії кишечнику (Л. Я. Скляревський).
5. Сік трави квіток очитка свіжої або консервований 40 % спиртом 1:1 - по 1 ч. л. ложці з водою після їди за закрепів, водянки.
6. 10 % відвар трави квіток очитка для полоскання порожнини рота при виразковому стоматиті.
7. Збір із трави очитку, звіробою, квіток глоду і листя омели - по 20 г; 1 ч. л. ложку суміші настояти в 250 мл окропу - по 1/3 склянки 3 рази на день через 30 хв після їди в разі гіпертонічної хвороби (С. А. Томілін).
Зважаючи на токсичність очитка, під час вживання його треба дотримуватися обережності.
На сухих піщаних ґрунтах і в соснових борах, особливо в північних районах Донецької та Луганської областей, росте очиток звичайний (заяча капуста) (S. telephium L.). Він відрізняється від першого висотою (10-70 см) і м'ясистим листям завдовжки до 3-4 см і завширшки 1-2 см, яке їстівне (його кладуть у суп, вінегрет, салат, вживають у сирому або квашеному вигляді). Застосовується в народній медицині подібно до очитка їдкого, а також за імпотенції, різних кровотеч і як кровоочисний засіб, настій трави і свіже коріння - за жіночого безпліддя. У разі зазначених захворювань застосовують 20 % настій трави по 1/3-1/2 склянки 3 рази на день або сік по 30 мл на прийом. Свіже потовчене листя, а також припарки із сухої трави застосовують у разі артрозів.
Зі свіжої трави очитка великого (S. максимум L.) отримано водний екстракт (біосед), який застосовують у вигляді ін'єкцій як біостимулятор за типом алое.
Паслін солодко-гіркий (Solanum dulcamara L.)
Глистник, надтинник, укр.: глистяк, гадюча трава, вовчі ягоди. Рослина отруйна.
Паслін солодко-гіркий - багаторічний сільногіллястий лазячий напівчагарник з дерев'янистим кореневищем, довжиною стебел до 2 м і більше, з родини пасльонових. Паслін солодко-гіркий цвіте з травня до вересня. Плоди - зелені, зрілі - яскраво-червоні ягоди. Під час жування стебла спочатку відчувається солодкий смак, який переходить потім у гіркий. Зростає повсюдно по берегах водойм, у заплавних лісах, чагарниках, посадках і вологих місцях.
Паслін солодко-гіркий
З лікувальною метою використовують трав'янисту частину стебел з листям пасльону. Сировина містить отруйні глікоалкалоїди соланін та інші, і сапонінові глікозиди дулкамарин і дулкарин, калій, каротин, пектини, дубильні та інші речовини.
Входить до Фармакопеї Франції та НДР. У нас застосовують у народній медицині за катарів верхніх дихальних шляхів, бронхіту, кашлюку, бронхіальної астми, шкірних захворювань, ревматизму, подагри, обмінних артрозів. Відвари з трави пасльону застосовують також для примочок, обмивань, ванночок, кашку з товченого свіжого листя і ягід у разі ран, бешихи, лишаїв та інших шкірних хвороб.
Способи застосування:
1. 1,5 % відвар пагонів пасльону з додаванням 30 г цукрового сиропу - по 1/3 склянки 3 рази на день після їди в разі подагри, ревматизму та хронічних захворювань шкіри (С. А. Томілін).
2. 1 ст. ложку сировини відварити 1 год в 0,5 л води на слабкому вогні - по 15 мл 2-3 рази на день як відхаркувальний, сечогінний засіб.
3. 10 % настоянка пасльону на 40 % спирті - по 10-30 крапель 3 рази на день у разі бронхіальної астми, кропив'янки, циститу, грипу.
4. Порошок із листя або стебел пасльону - по 0,1-0,5 г (на кінчику ножа) 2-3 рази на день після їди протягом 7 днів у разі циститу, грипу, невралгій, рясних менструацій.
5. Збір із пагонів пасльону солодко-гіркого, квіток арніки, глоду, листя копитняка, трави хвоща і фіалки триколірної, трави з корінням чистотілу і кори крушини - по 20 г кожного; 1 ст. л. ложку суміші настояти в 250 мл окропу, вживати по 1/3 склянки тричі на день у разі захворювань суглобів (С. А. Томілін).
У зв'язку з отруйністю рослини прийом всередину вимагає обережності, особливо за тривалого застосування.
Повсюдно на городах і бур'янистих місцях росте паслін чорний (S. nigrum L.) - однорічна рослина. Стиглі ягоди нешкідливі і вживаються в їжу. Незрілі плоди, трава і корінь пасльону вважаються отруйними.
Студенти з острова Мадагаскар, які навчаються в Донецькому медичному інституті, повідомили, що у них листя цієї рослини вживають у їжу (для приправ),
У народній медицині застосовують зрілі плоди пасльону, сік із них і молоді облиствені пагони та траву пасльону. Застосовують подібно до пасльону солодко-гіркого, а також у разі неврозів, нічних полюцій, закрепів, судом, алергії, спастичних болів у шлунку та кишечнику. Свіже листя, сік ягід і трави пасльону, і кашку з листя, змішану з олією, - у разі гангренозного стоматиту, наривів, пролежнів, фурункульозу, екземи, рани і виразок.
В Індії плоди пасльону застосовують у разі лихоманки, проносу, захворювань очей; сік рослини - за хронічних захворювань печінки, туберкульозу і дизентерії. Рослина входить до складу жовчогінного препарату "ЛІВ-52", який використовують для лікування захворювань печінки.
М. Ф. Ігнатенко (м. Костянтинівка) рекомендує в разі іноперабельного раку відвар з 1 ст. л. ложки облиственої трави з квітками і зеленими ягодами пасльону в 1,5 склянки води (кип'ятити 10-15 хв), приймати по 15 мл 3-4 рази на день. Лікар Н. Г. Ковальова рекомендує їсти стиглі плоди пасльону чорного хворим на гіпертонічну хворобу й атеросклероз..
