Ефедра двоколоскова (Ephedra distachya L.)
Хвойник, кузьмичева трава, укр.: ставчак звичайний. Рослина отруйна.
Ефедра двоколоскова
Ефедра двоколоскова - багаторічний безлистий гіллястий вічнозелений чагарничок із сімейства хвойникових заввишки 20-40 см. Квітки дрібні жовті. Ефедра двоколоскова цвіте в травні - червні. Плід - соковита, солодка червона дрібна ягода. Шишкоягоди, звані башкирською або калмицькою малиною, їстівні.
У Донбасі ефедра двоколоскова трапляється рідко - на сухих і вапняних схилах, у кам'янистих і піщаних степах, на приморських пісках. Використовуються зелені гілочки, які треба зрізати ножем (з коренем не виривати).
Трава ефедри містить сліди алкалоїдів (до 0,28-1,7 %), ффед-рин, метилефедрин і Др.), дубильні речовини (пірокатехіни), флобафени, смоли.
Алкалоїд ефедрин має адреналіноподібну дію - звужує судини, підвищує артеріальний тиск, розширює бронхи, збуджує центральну нервову систему.
У медицині застосовують препарати ефедри хвощової, що росте в Середній Азії. Хвойник застосовують у народній медицині за бронхітів, бронхіальної астми, туберкульозу легень, емфіземи легень, кашлюку, сінної лихоманки, кропив'янки, ревматизму, артрозів, подагри, виразкової хвороби, гіпотонії, ішіасу та інших нервових захворювань, м'язової слабкості (міастенії) та енурезу. Плоди в Болгарії застосовують у разі лихоманки та імпотенції (В. Петков).
Способи застосування:
1. 1-2 ст. ложки трави ефедри настояти в 250 мл окропу - по 15 мл 2-3 рази на день у разі бронхітів, бронхіальної астми.
2. Відвар 15-22 г трави ефедри у 2-3 склянках води, уварюють до половини - по 30 мл 2-3 рази на день за 30 хв до їди 2-3 місяці поспіль, дітям - по 5-10 мл на прийом у разі ревматизму, кашлюку.
3. Трава ефедри, багна, іван-да-мар'ї, чебрецю, кропиви живокосту або дводомної, бруньок сосни і грудного чаю № 1 (аптечного) - по 200 г кожного, листя підбілу - 100 г, корінь оману - 0,5 кг, змішати; 1 склянку суміші та 1 ч. л. ложку плодів кмину настояти 1 год в 1 л окропу, прийняти в теплому вигляді протягом дня в разі бронхіальної астми (Н. И. Соломченко).
Рослина підлягає охороні та введенню в культуру.
Яблуня лісова (Malus sylvestris Mill.)
Яблуня дика, укр.: яблуня лісова, кислиця.
Яблуня лісова - дерево або великий кущ висотою до 10 м. Зустрічається повсюдно в лісах, серед чагарників, рідше в парках і скверах. Цвіте у квітні - травні, плоди дозрівають у серпні - вересні.
Використовують плоди, які містять до 12-16 % цукрів, яблучну і лимонну кислоту (до 2,4 %), дубильні та пектинові речовини, вітаміни С, В2, В2, РР, каротин, ефірну олію, флавоноїди, органічні сполуки заліза і фосфору.
У народній медицині свіжі яблука та відвар із них вживають як легкий проносний і сечогінний засіб у разі ожиріння, набряків, атеросклерозу, ревматизму, нирково - і жовчнокам'яної хвороб, анемії, захворювань шлунково-кишкового тракту, авітамінозах, кашлі, мігрені, печені яблука їдять у разі хронічного закрепу, зовнішньо використовують свіжі яблука як протизапальний засіб у разі опіків, обморожень і для лікування виразок, які довго не гояться. Молоде листя може слугувати сурогатом чаю (В. И. Чопик).
Можна також користуватися і культурними сортами. Яблука здавна є прекрасним дієтичним і лікувальним продуктом. Стародавні греки їх називали еліксиром молодості. Народна приказка говорить: "По яблуку на день - і лікар не потрібен".
Яблучний сік і м'якоть плодів сприяють очищенню організму від усякого роду непотрібних речовин, зокрема холестерину, сприяють вимиванню піску з нирок, зміцнюють роботу серця і покращують діяльність шлунка та кишківника. Яблука благотворно діють у разі колітів, дизентерії, водянки, жовтяниці, гіпертонічної хвороби. Хворим на дизентерію дають протягом двох днів протерті свіжі яблука сорту Антонівка без шкірки до 1-2 кг на день.
Дієтологи призначають розвантажувальні яблучні дні - з'їдати по 300-400 г сирих плодів 5-6 разів на день (1,5-2 кг на день) у разі захворювань серця, нирок, гіпертонічної хвороби й ожиріння.
Для поліпшення сольового обміну призначають яблучний сік або відвар 2-3 неочищених порізаних яблук в 1 л води, кип'ятити 10-15 хв. Можна користуватися і порошком із сушеної шкірки яблук (ст. ст. ложка на 250 мл окропу) (у разі подагри, поліартритів, екземи). Кислі сорти яблук рекомендують за діабету й ожиріння, солодкі - за серцево-судинних захворювань, подагри, каменів нирок і жовчного міхура.
Корисно пити натщесерце сік у разі анацидного гастриту. Лікар П. М. Румянцев (м. Краматорськ) вживав сам одне яблуко сорту Ренет Семиренка на ніч і радив хворим для поліпшення сну і травлення. Особливо корисні яблука людям похилого віку та дітям.
Мазь із протертих яблук із жиром допомагає при тріщинах на губах, сосках, при ранах і виразках.
Кислі яблука і сік не показані хворим із гіперацидним гастритом, виразковою хворобою і панкреатитом..
