Гледичія триколючкова (Gleditsia triacanthos L.)
Гледичія звичайна, єрусалимський терен, укр.: гледичія колюча.
Загальновідоме потужне дерево з родини бобових до 40 м заввишки. Стовбур і гілки усіяні міцними довгими колючками. Плоди - шкірясті плоскі довжиною до 30 см і більше боби. Зустрічається повсюдно в скверах, парках і полезахисних смугах.
У народній медицині використовують листя гледичії з живцями, боби і коріння не товще за палець, що викопують взимку. Листя заготовлюється молоде протягом 10 днів від початку його розпускання.
У молодому листі гледичії міститься алкалоїд триакантин, у дорослому листі - вітамін С, у бобах - флавоноїди, сапоніни та інші речовини, у стулках (стручках) бобів - араглікозиди, дубильні речовини та сліди вітаміну К, у м'ясистих стінках бобів до 29 % цукру, у квітках - ефірна олія, що містить до 85 % евгенолу та використовується як антисептик на всі слизові оболонки. Триакантин чинить папавериноподібний ефект - розширює периферичні та коронарні артерії серця, знижує артеріальний тиск і знімає спазми гладкої мускулатури органів черевної порожнини.
Застосовують у медицині в разі виразкової хвороби, спастичних колітів, хронічних закрепів, холециститу, бронхіальної астми та гіпертонічної хвороби I і II стадії з явищами стенокардії (Г. П. Губіна, А. Д. Турова, І. Л. Блінков). Наразі триакантин виключено з номенклатури лікарських засобів.
У народній медицині використовують боби гледичії за гіпертонічної та виразкової хвороб, а корінь - за хронічних поліартритів. Півлітрову банку настроганого свіжого кореня гледичії заливають 0,5 л 40 % спирту і нагрівають на водяній бані (але не до кипіння), настоюють добу і знову так само нагрівають, і потім настоюють три дні, приймають по 1 ст. л. ложці 3 рази на день за 10 хв до їди протягом 30-40 днів.
Стручки гледичії, зібрані восени після заморозки, 50-100 г, ріжуть і відварюють 5-7 хв у 3 л води на повільному вогні, настоюють 8-10 годин, приймають по півсклянки тричі на день за 30 хв до їди за болю в животі.
Гравілат міський (Geum urbanum L.)
Гвоздичний корінь, укр.: вивішник, підлісник, порушник.
Багаторічна рослина з родини розоцвітих із прямостоячим мало-розгалуженим стеблом заввишки 30-60 см. Прикореневе листя гледичії крупнопір'ясте на довгих черешках. Квітки дрібні, жовті, поодинокі. Плоди - складноланцюгові сім'янки. Цвіте в травні - серпні.
Гравілат міський
Корінь червоно-бурий, з приємним запахом гвоздики. Зростає удосталь як бур'ян у лісах, посадках, гаях і серед чагарників.
Використовують коріння, рідше траву. Сировина містить ефірну олію, багато дубильних речовин, флавоноїди, вітаміни С, каротин, крохмаль, глікозид генін тощо. Гравілат має протизапальну, антисептичну, в'яжучу, тонізуючу, відхаркувальну, заспокійливу і кровоспинну дію.
Застосовують у народній медицині в разі гіперацидних гастритів і виразкової хвороби, ентероколітів, проносу, випадання прямої кишки і матки, дизентерії, метеоризму, блювоти, глистів, цинги, кишкових кольок, хвороб печінки, жовчного міхура, нирок, геморою та ін.
