Горець почечуйний (Polygonum persicaria L.)
Геморойна трава, укр.: гірчак почечуйний.
Однорічник родини гречаних із прямим або розгалуженим, вузлуватим стеблом заввишки 30-100 см. Листки чергові, широколанцетні, часто з бурими або чорними плямами в центрі листка на верхній поверхні. Квітки дрібні, зеленувато-рожеві або білі. На відміну від горця перцевого свіже листя його не має гострого смаку. Цвіте в липні - серпні. Зростає повсюдно на сирих місцях, по берегах водойм, як бур'ян на городах і полях, у низинах.
Горець почечуйний
Використовують траву, зібрану під час цвітіння. Замість цього виду не можна заготовлювати інші види роду гірчака, що ростуть часто разом із ним (гірчак вузлуватий та ін.).).
У траві містяться танін, галова кислота, ефірна олія, флобафени, флавони, вітаміни С і К, органічні кислоти та пектин.
Встановлено, що галенові препарати його мають виражену кровоспинну, протизапальну, болезаспокійливу, антисептичну, в'яжучу, сечогінну, судинозвужувальну, ніжну, але доволі виражену послаблювальну дію, а також підвищують згортання та в'язкість крові, посилюють діяльність серця та тонізують матку і кишечник. Запатентовано як засіб від бешихового запалення.
Рослину вивчено і впроваджено в наукову медицину з народної медицини в Казахському медінституті. Галенові препарати застосовують у разі атонічних і спастичних закрепів, кровотеч (маткових, гемороїдальних, кишкових), а також запальних процесів жіночих статевих органів і геморою. У разі гострого нефриту і вагітності настій протипоказаний.
У народній медицині, крім того, застосовують у разі проносу, застуди, мігрені, дизентерії, сечокам'яної хвороби, ревматизму, набряків і варикозного розширення вен (Н. Г. Ковальова). Як болезаспокійливий засіб свіжу траву прикладають до гемороїдальних вузлів.
Способи застосування:
1. Настій трави гірчака 10 % - по 20-100 мл 3 рази на день до їди протягом 1-4 тижнів і більше в разі геморою, закрепів.
2. Екстракт рідкий - по 30-40 крапель 3 рази на день у разі закрепів.
3. Настій з 1 ст. ложки трави гірчака в 250 мл окропу - по 0,5 склянки 2-3 рази на день після їди в разі геморою, закрепів.
4. 10 % настоянка трави горця на 40 % спирті - по 30-40 крапель 2 рази на день у разі геморою, закрепів.
Горець пташиний (Polygonum aviculare L.)
Пташина гречишка, травка-муравка, укр.: спориш звичайний.
Загальновідома однорічна рослина з родини гречаних. Зростає повсюдно на подвір'ях, уздовж доріг, по вигонах, берегах річок, іноді як бур'ян на городах і полях. Цвіте з червня до осені. Заготовляють траву (краще ту, що виросла на піску), у роки з дощовим літом її можна скошувати два-три рази на сезон. Містить флавоноїд авікулярен, дубильні речовини, вітаміни С, К, каротин, смоли, кремнієву кислоту.
У медицині застосовується в акушерсько-гінекологічній практиці як кровоспинний засіб і в разі урологічних захворювань. Входить до складу збору Здренка.
H. И. Соломченко у більшості з 47 хворих на хронічний холангіогепатит відзначив позитивний результат лікування після призначення збору з трав споришу, звіробою, материнки, чистотілу, трави гірчака з корінням цикорію*, березових бруньок, квіток цмину, ромашки, нагідок, узятих порівну. 3 ст. ложки збору відварити 10 хв у 3 склянках води, настояти 30 хв, уживати по 0,5 склянки 3 рази на день за 30 хв до їди в теплому вигляді протягом 1-2 місяців поспіль.
Спориш широко застосовують у народній медицині в разі внутрішніх (маткових, легеневих, ниркових, шлунково-кишкових) і зовнішніх кровотеч, бронхіту, трахеїту, бронхіальної астми, кашлюку, туберкульозу легенів.
У відварі трави гірчака парять ноги в разі втоми після довгої ходьби. Траву, обварену окропом, прикладають у разі геморою. Сік листя застосовують для зняття болю і прискорення загоєння ран. У відварі трави гірчака купають дітей у разі переляку, відваром трави миють голову для кращого росту волосся.
Д. Йорданов не рекомендує спориш у разі гострих захворювань нирок і сечового міхура, а М. А. Гарбарець і В. И. Западнюк радять дотримуватися при цьому обережності.