Кермек широколистий (Limonium (Statice) latifolia Sm.)
Кермек широколистий - багаторічна рослина з родини свинчаткових з товстим прямим темно-бурим коренем. Кермек широколистий - цвіте в липні - вересні. Квітки кермека використовують для зимових букетів. Зростає повсюдно на цілинних землях, узліссях лісів, на сухих і кам'янистих схилах. У Приазов'ї на лиманах, засолених ґрунтах трапляється кермек Мейєра (кермек лучний), який використовують також із лікувальною метою і як дубитель.
Коріння кермека обох видів містить багато дубильних речовин, зокрема галову й елагову кислоту, фітонциди та фарбувальні речовини.
Кермек має сильну в'яжучу, протизапальну, кровоспинну і ранозагоювальну властивість. Тому його широко застосовують у народній медицині в разі гострих і хронічних шлунково-кишкових захворювань, що супроводжуються проносами, а також у разі гіперацидних гастритів, виразкової хвороби, опущення шлунка, дизентерії, різноманітних кровотеч і жіночих захворювань.
В. И. Кизимов повідомив, що в Луганській області кермек широколистий успішно застосовують при проносі у телят.
В ефективності кермека Н. И. Соломченко переконався під час багаторічних спостережень, особливо в роки Великої Вітчизняної війни. Вважає, що кермек широколистий можна використовувати замість перстачу, змійовика, які у нас не ростуть.
Кермек широколистий
Способи застосування:
1. Відвар кореня кермека 10-20 % - по 1/3-1/2 склянки 3 рази на день як в'яжучий і кровоспинний.
2. 20 % настоянка кореня кермека на 40 % спирті - по 5-15 мл 3 рази на день у разі гіперацидних гастритів, виразкової хвороби, проносу.
3. Порошок кореня кермека - по 1-2 г на прийом у разі ентероколіту.
4. Настоянка кореня кермека і трави звіробою - по 100 г кожного в 1,5 л 40 % спирту - по 1-2 ст. л. ложки 3 рази на день протягом 2 місяців у разі виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки (Н. И. Соломченко).
Зовнішньо препарати кермека використовують для ванночок у разі екземи, для промивання ран,
пролежнів і для спринцювання в разі гінекологічних захворювань. Спиртовою настоянкою змащують ясна в разі їхнього розпушення і кровоточивості.
Кирказон ломоносоподібний (Aristolochia clematitis L.)
Кірказон звичайний, укр.: філонник, хвилівник. Рослина отруйна, призначається лікарем.
Кірказон ломоносоподібний - багаторічна рослина із сімейства кирказонових, заввишки 30-70 см. Листя серцеподібне, чергове, з неприємним запахом. Кірказон ломоносоподібний має жовті, трубчасті квітки зі здуттям біля основи, дрібні, сидять пучками в пазухах листків. Плід - грушоподібна або кругла висяча блискуча коробочка зі сплюсненим насінням. Цвіте в травні - червні. жовті, трубчасті - росте повсюдно як бур'ян по берегах річок, струмків, чагарниках, ярах, у лісах і на городах).
З лікувальною метою використовують траву кирказона, рідше - коріння, плоди і насіння. Вони містять алкалоїди (арістсхлохін та ін.).), аристолохієву кислоту, ефірну олію, смоли, вітамін С, каротин, сапоніни, флавоноїди, органічні кислоти, дубильні та гіркі речовини.
Відвар трави кирказона згубно діє на золотистий стафілокок, найпростіші та грибки (В. Петков, Н, Г. Ковальова та ін.).
Вважають, що кирказон підвищує опірність організму і сприяє адаптації за несприятливих умов зовнішнього середовища (Л. Л. Скляревський та І. А. Губанов).
Застосовують кирказон ломоносоподібний тільки в народній медицині всередину - у разі задишки, серцевої слабкості, набряків, водянки, гіпертонічної хвороби (початкова стадія), застудних захворювань, грипу, бронхіту, туберкульозу легенів, атонії шлунка й кишечнику, поганому травленні, загальному виснаженні, анемії, подагрі та захворюваннях суглобів, підвищеній збудливості, епілепсії, цинзі, флебітах, тромбофлебітах, розширенні вен, геморої та порушеннях менструацій.
У Румунії за ревматизму, анемії та аменорреї застосовують відвар 20 г кореня кирказона в 1 л води - по 2-3 склянки на день.
У Львівській області за больових форм хронічного панкреатиту використовують відвар трави кирказона.
Більш поширене зовнішнє застосування кирказона - відвар трави кирказона у вигляді ванн, обмивань, компресів і примочок у разі алергії, свербіння шкіри, її запалення, різних висипань, золотухи, гнійних ранах і виразках, свищах, абсцесах, фурункулах, пароніхіях, виразках гомілки, екземі, псоріазі, остеомієліті та потертостях ніг. Н. И. Соломченко переконався на особистому досвіді в ефективності кирказона за екземи.
Кирказон маньчжурський в експериментах у вигляді відвару трави чинить дію на серце, що відрізняється від препаратів наперстянки (Н. К. Фруентов).
Способи застосування:
1.1 ч. ложку трави або кореня кирказона настоюють у 250 мл окропу або холодної води 8 год, приймають протягом дня в разі водянки, подагри, артрозів, бронхіту, судом (Д. Йорданов).
2. 1/2-1 ч. ложку трави кирказона настоюють 7 днів у 100 г 40 % спирту - по 20-30 крапель 3-4 рази на день як № 1 (В. И. Зав-ражнов).
3. 1 ст. ложку трави кирказона відварити 10 хв в 1 л води в емальованому посуді - по 50-100 мл 3 рази на день до їди протягом тижня за хронічного панкреатиту.
4. 50-100 г трави кирказона відварити 30 хв в 1-2 л води - для зовнішнього вживання. У разі висипів, що сверблять, застосовують гарячі ванни кілька днів в одному і тому ж відварі, щоразу розігріваючи його.
5. Трава кирказона, рути і корінь півонії - по 50 г, листя м'яти, меліси, трифолі, трава звіробою, золототисячника, корінь валеріани і шишки хмелю - по 30 г; змішати, 2 ст. ст. ложки суміші відварити 10 хв у 0,5 л води - по 100 мл до їди через 3 год у разі епілепсії (Д. Памуков).
Рослина протипоказана під час вагітності. Вживання кіркозону потребує великої обережності, бо в разі передозування можливе отруєння (спричиняє геморагічний нефрит і гастро-ентерит, маткові кровотечі)..
