- Галина Петрівна, чи дійсно ви противник щеплень?
- Я проти того, щоб щеплення робили наосліп, без індивідуального підходу, обстеження. Адже щеплення потрібні не всім, а тільки сприйнятливим до тієї чи іншої інфекції. Я - за грамотне проведення щеплень. Навіть під час боротьби з таким грізним захворюванням, як, скажімо, віспа. У колишньому ж СРСР тотальна вакцинація проти віспи тривала аж до 1980 року. Незважаючи на серйозні постщепленні ускладнення, що викликали, зокрема, ураження центральної нервової системи. Але тоді ця тема для громадськості була закритою.
В інших країнах щеплення проти віспи робили тільки тим, хто мав контакти із зараженими. Причому "контактних" поміщали в карантин і проводили інші заходи профілактики.
У нас же - тотальне охоплення: "Радянський Союз завжди посідав провідне місце у світі за масовістю планового використання вакцин, що є оригінальністю нашої позиції..." - писав Петро Бургасов, колишній головний санітарний лікар країни. На жаль, вчорашню "оригінальність" ми зберігаємо і сьогодні, у нас намагаються боротися з дифтерією, як із віспою.
- Але чи не пізно говорити про грамотне проведення щеплень, коли епідемія вже вибухнула і люди помирають від дифтерії?
.- Відповім запитанням на запитання: чому від дифтерії помирають дорослі люди? Їм же напевно робили щеплення в дитячому віці. Значить, не в щепленнях справа. Ними не зупинити епідемію. Необхідний комплекс заходів. Зокрема, енергійна діяльність діагностичних служб Комітету санітарно-епідеміологічного нагляду. Мені здається, що він втрачає контроль над ситуацією.
- А чи правомірно говорити про епідемію дифтерії? Можливо, це просто спалах хвороби?
- Справді, оголошена "епідемія" справляє дивне враження. У світовій практиці відомі п'ять ступенів поширеності інфекційних захворювань з розрахунку на стотисячне населення - від найбільшого до такого, що рідко зустрічається. Так от, якщо з опублікованих у нас даних, які різняться між собою, взяти навіть найвищі цифри, ситуація вписується в четверту категорію - порівняно малопоширене захворювання: до 10 випадків на 100 тисяч населення.
За один рік у Москві померли від туберкульозу 824 людини, від дифтерії ж за п'ять років - 68 осіб. Чому ж тоді роздувається небезпека "епідемії дифтерії"?
Можливо, це просто форма тиску на "непокірних", які, перш ніж погодитися на щеплення, хочуть знати, чи врахують їхні індивідуальні протипоказання. Чи не станеться так, що ви отримаєте чужорідні білки в суміші з хімічними добавками, наприклад ртутною сіллю і формальдегідом?
Я б запропонувала ще кілька версій, що пояснюють, чому Держсанепіднагляд оголошує дифтерію найстрашнішим ворогом. По-перше, легше боротися з тим злом, якого менше.
По-друге, це може бути пов'язано з французькою фірмою "Пастер Мер'є", яка привезла до нас протидифтерійну вакцину з виявленим у ній мертіолятом - ртутьвмісною сіллю. У Європі виробництво мертіоляту заборонено, і він не знаходить там збуту. До нас - будь ласка.
До речі, фірма "Пастер Мер'є" знаменита тепер ще й тим, що вона продала сироваткові препарати, які спричинили захворювання на СНІД, навколо чого, звісно, вибухнув світовий скандал.
Виходить, що в наших умовах боротьба з дифтерією більш небезпечна, ніж її спалах. Щеплення без попередньої діагностики можуть дати й інші негативні результати. Приміром, у значної частини населення буде знижений природний імунітет, набутий, скажімо, внаслідок дифтерії, перенесеної у формі ангін, тонзилітів, ГРЗ тощо. Певній категорії пацієнтів щеплення із введенням в організм чужорідних білків у суміші з хімічними добавками принесуть шкоду, але не забезпечать імунітету проти дифтерії.
- Як же тоді чинити пацієнтам?
- Люди мають знати, що щеплення - це не просто легкий укол, а дуже серйозне втручання в людський організм. Необхідно вимагати попереднього обстеження, яке покаже наскільки обґрунтоване це втручання.
Під час нашої бесіди окреслилися дві головні проблеми: як забезпечити індивідуальний підхід під час вакцинації і наскільки якісними є вакцини, які використовують. У федеральній програмі "Вакцино-профілактика" на 1993-1997 роки, до речі, наголошують на низькому рівні контролю за якістю вакцин, які випускають, на вкрай незадовільному стані матеріальної бази і технічного оснащення підприємств, що виробляють імунобіологічні препарати. Дивно, що, визнаючи все це, творці програми все ж відстоюють принцип масової вакцинації.
Щоправда, програмою передбачається запровадження обов'язкового медичного страхування від можливих ускладнень після щеплень, запровадження прищепного сертифіката тощо. Але коли це буде?
Швидше візьмуться за реалізацію таких, наприклад, заходів, як "економічне стимулювання медичних працівників за своєчасне проведення та досягнення високого рівня охоплення профілактичними щепленнями".
Кожен громадянин опиняється в ситуації ризику: або пройти вакцинацію з можливістю отримати ускладнення, або відмовитися від неї і наражатися на небезпеку захворіти на дифтерію. То, можливо, владі, поки не забезпечено належної якості вакцин, залишити право вибору за громадянами?
