Рання весна: бруньки
Береза - лікар універсальний, і своє знайомство з її цілющими властивостями ми почнемо ранньою весною, коли збирають березові бруньки.
Березові бруньки обскубують вручну або зрізають гілки з бруньками, які потім зв'язують у невеликі вінички і висушують. Після сушіння гілки берези обмолочують і бруньки, що обсипалися, очищають від уламків гілок та інших домішок. Занадто ранній збір бруньок, до їхнього набрякання, нераціональний, оскільки в них у цей час мало смолистих і ароматичних речовин. Бруньки берези зберігають у матер'яних і паперових мішках або в скляних банках 2 роки.
Бруньки берези містять ефірну олію (3,5-5%), яка являє собою густу бальзамічну рідину з приємним запахом. Олія березових бруньок має протиглистові та сечогінні властивості і вживається в народній медицині для лікування гонореї, глистових захворювань, хвороб сечостатевої системи, онкологічних захворювань, злоякісних виразок. Олія має феноменальну цілющу силу.
Водний настій і відвар бруньок, спиртовгорілчана настоянка бруньок мають сечогінну, жовчогінну, потогінну, кровоочисну, знеболювальну, протизапальну, дезінфекційну, ранозагоювальну, глистогінну дії.
Застосовують у разі набряків серцевого походження, при водянці та при запаленні сечового міхура як сечогінний засіб, При цьому спостерігається значне збільшення діурезу (виділення сечі) і різке зменшення набряків навіть у тих випадках, коли інші сечогінні засоби не допомагають. З огляду на можливість подразнювальної дії препаратів із нирок, що містять смолисті речовини, під час призначення необхідно проводити контрольні аналізи сечі.
У разі функціональної недостатності нирок слід утриматися від застосування препаратів із березових бруньок, зважаючи на можливе подразнення ниркової тканини смолистими речовинами.
Препарати з бруньок берези у вигляді водних настоїв або відварів корисно застосовувати як заспокійливий засіб у разі перенапруженої секреторної та моторної функцій шлунка. У цих препаратах завжди є обволікальні та слизові речовини, які сприяють зменшенню подразнення і ведуть до ослаблення моторики та секреції шлунка. Спиртові ж настоянки березових бруньок, маючи у своєму складі жирні олії, завжди збуджують секрецію і моторику шлунка. Тому їх можна призначати за потреби збудити пригнічену функцію шлунка та кишечнику, за ахілічного стану та гіпосекреції.
Препарати з березових бруньок корисні за функціональних розладів шлунково-кишкового тракту, болю в шлунку і кишківнику, за дизентерії та диспепсії в дітей, за виразки шлунка і дванадцятипалої кишки.
Водний настій бруньок вживають у разі хронічних захворювань нирок, особливо в разі утворення ниркових каменів і каменів у сечовому міхурі.
Для цього 1 чайну ложку бруньок берези необхідно залити 1/2 склянки окропу, настояти на киплячій водяній бані в щільно закритому посуді 15 хвилин, охолодити за кімнатної температури 45 хвилин, процідити. Настій розділити на 3 частини і всю порцію випити за день за три прийоми. Цей же настій слід приймати в разі захворювань шлунково-кишкового тракту.
Водний настій бруньок берези не тільки зміцнює організм, а й є гарним глистогінним препаратом, що виганяє гостриків і аскарид.
Водний настій березових бруньок успішно використовують під час лікування цукрового діабету. Добова доза становить 2-3 столові ложки бруньок на 2 склянки окропу. Настоюють у теплому місці в щільно закритому посуді 6 годин, після чого проціджують.
У разі затримки сечі 1 столову ложку бруньок берези заливають склянкою крутого окропу і настоюють протягом 1 години в щільно закритому посуді в теплому місці. П'ють в один прийом щодня протягом 10-15 днів.
У разі легкої застуди бруньки берези заварюють, як чай, по 1 чайній ложці на 1/2 склянки окропу і випивають цей чай за день за 3 прийоми в теплому вигляді.
Якщо за застуди ломота в тілі відчувається увесь день, то на ніч слід натерти тіло спиртовою настоянкою березових бруньок, що спричиняє рясне потовиділення і зменшує ломоту, та одночасно випити чай із березових бруньок. Після розтирання настоянкою хворий має лежати під теплою ковдрою спокійно, без розмов, щоб добре пропотіти. Спокій для гарного потовиділення означає дуже багато. Якщо хворий добре пропотіє, то це практично означає одужання.
20-проц. настій березових бруньок застосовують у вигляді щоденних спринцювань у разі ерозії шийки матки.
Жовчогінну дію відвару березових бруньок використовують у разі захворювань печінки, жовчних шляхів, холециститів, дискінезії жовчовивідних шляхів, жовчнокам'яної хвороби. Крім цього, відвар і настій бруньок посилюють секреторну діяльність різних залоз, полегшують перебіг менструації і прискорюють її настання.
Відвар березових бруньок корисний для інгаляцій у разі запальних процесів верхніх дихальних шляхів, зовнішньо - як ранозагоювальний засіб, як стимулятор регенерації, під час терапії артритів.
Для приготування відвару беруть 2 чайні ложки березових бруньок на 1 склянку окропу, настоюють на киплячій водяній бані в щільно закритому посуді 30 хвилин, охолоджують за кімнатної температури 10 хвилин, проціджують. Приймають за 3 прийоми за 20-30 хвилин до їди.
Відвар березових бруньок успішно застосовують зовнішньо за вульгарних вугрів, а в косметиці для виведення пігментних плям. Суху шкіру замість туалетної води очищають відваром березових бруньок.
Настій і відвар бруньок використовують зовнішньо для ванн, компресів і припарок за ревматизму, подагри, шкірних висипань, екземи, псоріазу, пролежнів і опіків.
Сечогінний ефект настою і відвару з березових бруньок може бути посилений, якщо в них додавати питну соду на кінчику ножа.
Полегшує виведення сечі з організму збір із бруньок берези і насіння кропу, взятих у рівних кількостях повісу. 1/2 чайної ложки подрібненого збору залити 1 склянкою окропу, парити в щільно закритому посуді в теплому місці 1,5 години, процідити. Пити 1 склянку настою протягом дня дрібними ковтками через кожні 30 хвилин.
У разі дизентерії та диспепсії у дітей відвар із березових бруньок слід приймати по 1 столовій ложці 4 рази на день за 30 хвилин до їди.
Спиртову настоянку бруньок приймають у разі застудних захворювань, за бронхітів, трахеїтів, туберкульозу легень, за захворювань травного тракту, за виразки шлунка й дванадцятипалої кишки (у цих випадках настоянка особливо ефективна), за дизентерії та диспепсії в дітей, за гостриків та аскарид, за сечокам'яної хвороби та захворювань сечового міхура, за головного болю та мігрені, за атеросклерозу, в терапії парезів і паралічів, за різних уражень суглобів, за сильної, безперервної гикавки.
Як зовнішній знеболювальний, протизапальний засіб спиртову настоянку березових бруньок використовують для втирань і компресів у разі ревматизму, подагри, болю в суглобах, люмбаго та пролежнів, у разі лікування дрібних поранень, ерозій шкіри, у разі подразнення шкіри гнійними виділеннями, лікування гострих і хронічних форм екземи, виразки, яка погано загоюється, у разі міозитів та артритів, у разі зубного болю у вигляді полоскання порожнини рота.
Наведемо методику лікування екземи спиртовою настоянкою з березових бруньок.
Березові бруньки розтирають у ступці й заливають спиртом із розрахунку на 1 частину за вагою бруньок - 5 частин спирту. За відсутності спирту можна користуватися горілкою. Через тиждень настоянка готова до вживання.
Методика лікування. Хворі вогнища (кисть, стопа) занурюються в гарячу ванну один раз на день. Температура ванни максимально висока, яку може витримати хворий. У ванну додають спиртову настоянку з розрахунку 10 мл на 1 літр води. Тривалість процедури має бути не більше 30 хвилин. Після закінчення ванни уражені ділянки шкіри не витирати, а дати висохнути. У разі локалізації процесу на таких місцях, де місцеві ванни неможливі, слід застосовувати протягом години гарячі примочки за того ж розрахунку настоянки. У разі появи в процесі лікування сухості й відчуття стягування шкіри у вогнищах ураження за годину після ванни на них накладають мазь із ланоліну і настоянки березових бруньок.
Приготування мазі: у нагрітий до температури плавлення ланолін додають із надлишком спиртову настоянку бруньок. Після застигання ланоліну надлишок настоянки, що не вбралася, зливають. Приготована таким чином мазь має приємний бальзамічний запах.
Тривалість лікування становить у середньому 15-20 днів. Майже у всіх хворих, за рідкісним винятком, після перших ванн зникає один із найстійкіших і найболючіших симптомів при екземі - свербіж. Швидке припинення свербіння винятково благотворно діє на загальний стан хворих на екзему, з'являється впевненість у можливості виліковування хвороби, піднімається настрій хворого, що має винятково важливе значення в лікуванні такого примхливого захворювання, яке важко піддається лікуванню, як екзема. Зі зникненням свербежу помітно настають явлення зворотного розвитку запального процесу - припиняється намокання, минає набряк, гіперемія за гострої екземи; розсмоктується інфільтрат, епітелізуються тріщини, шкіра починає набувати нормального вигляду.
Як за гострої, так і за хронічної екземи після шести або більше ванн настає пересихання шкіри, яке легко знімається при користуванні описаною вище маззю.
У результаті проведеного лікування у більшості хворих за порівняно короткий термін настає або клінічне лікування, або значне поліпшення. Лише у невеликої кількості хворих спостерігається згодом рецидив хвороби, який усувається повторним курсом лікування за наведеною методикою.
За допомогою цієї методики прекрасно виліковуються хронічні екземи мошонки, промежини, свербіж заднього проходу.
Для лікування фарингітів корисно застосовувати настій трави звіробою з настоянкою березових бруньок. 1 столову ложку подрібненої трави звіробою залити 1 склянкою окропу, настояти на киплячій водяній бані в щільно закритому посуді 15 хвилин, охолодити за кімнатної температури 45 хвилин, процідити. На одне полоскання достатньо 1/2 склянки настою. До цієї кількості настою слід додати 30 крапель настоянки (1:10) березових бруньок. Рекомендується полоскати горло 2-3 рази на день. Полоскання ароматне і дуже приємне. Має сильну протизапальну дію.
Для збільшення діурезу можна вживати мед із настоєм березових бруньок або листя. До 1/2 склянки настою слід додати 2 чайні ложки бджолиного меду. Охолоджений настій приймають по 2-3 столові ложки через кожні 2-3 години протягом одного тижня. Збільшення кількості виділеної за добу сечі може сягати 60%.
Як місцевий протизапальний засіб можна готувати березові коржі: на 1 частину меду беруть 2 частини порошку з березових бруньок і замішують до утворення густої однорідної маси. Якщо мед дуже рідкий, то кількість порошку можна збільшити.
У разі фурункульозу й утворення карбункулів доволі ефективним поряд з антибактеріальною терапією або сульфаніламідними препаратами є місцеве застосування березових коржів. Їх можна накладати під пов'язку на 3-4 години з подальшою повторною заміною. Іноді таку пов'язку можна залишати і на ніч.
Бруньки берези застосовують при лікуванні хронічних виразок гомілки. Для отримання лікарської форми проводять екстрагування березових бруньок нерафінованою соняшниковою олією. У певну порцію олії додають 20 або 30% подрібнених березових бруньок, настоюють у темному теплому місці в щільно закритому посуді 2 тижні. Потім цю суміш витримують протягом 4-б годин на киплячій водяній бані за температури 60-70°С, а потім фільтрують, але вже за більш високої температури. Після охолодження виходить однорідна суміш, яка добре змивається. Витяжку з березових бруньок використовують для приготування марлевих пов'язок.
Поряд із таким способом лікування застосовується і 30-відсотковий. спиртова настоянка березових бруньок, якою просочуються марлеві серветки і потім проводиться перев'язка. Мазь і настоянка з березових бруньок чинять хорошу протизапальну дію, знеболюють і сприяють загоєнню виразок.
З метою профілактики і лікування хронічних бронхітів, хронічної неспецифічної пневмонії, бронхіальної астми корисне аерозольне лікування березовими бруньками. Для інгаляцій застосовують 10-проц. спиртовий розчин березових бруньок на абрикосовій, персиковій олії або олії шипшини. Виходить емульсія з розведенням на олії у співвідношенні: 1:3, 1:2, 1:1. Тривалість процедур - 5-10 хвилин, а кількість - залежно від лікувального ефекту - від 5 до 20 інгаляцій.
Кандидоз - локальне ураження слизових оболонок і шкіри дріжджоподібними грибами типу Candida - найчастіше вражає дітей і жінок. Ураження розташовуються в міжпальцевих складках кистей і стоп, частіше між III і IV пальцями, у пахових і пахвових ямках, під молочними залозами, у огрядних жінок - у міжсідничній ділянці. Уражаються також слизові оболонки порожнини рота, піхви і зовнішніх статевих органів. Крім шкіри та слизових оболонок гриби можуть спричинити важкі ураження внутрішніх органів.
Уражені ділянки шкіри та слизової оболонки змащують настоянкою березових бруньок і бруньок тополі чорної, узятих у рівних частинах за вагою, приготованою у співвідношенні сировини до витягача 1 : 10. Настоювати, періодично струшуючи, в темному, теплому місці протягом двох тижнів.
Спиртовою настоянкою березових бруньок успішно виліковують хронічний гнійний мезотимпаніт, гостре запалення середнього вуха без перфорації барабанної перетинки. Березові бруньки настоюють на 70-проц. спирті у співвідношенні 1 : 10 протягом 2 місяців, періодично струшуючи вміст. Спиртові краплі застосовуються звичайним чином. Після ретельного туалету вух настоянку в теплому вигляді (37°С) закапують 3 рази на добу. Один раз на день цією настоянкою у хворих на хронічний отит слід промивати барабанну порожнину. Лікування проводять протягом 10-15 днів.
У результаті у хворих на гнійний мезотимпаніт припиняються гнійні виділення, поліпшується слух. У хворих із гострим запаленням середнього вуха зникають запальні процеси, барабанна перетинка набуває своєї форми. Надлишкові грануляції у хворих легко видаляються вушним конхотомом, а точкові грануляції поступово скорочуються і зникають.
10-проц. спиртова настоянка березових бруньок чинить дезінфікуючу та протизапальну дію і може з успіхом застосовуватися для лікування отитів. Настоянка не має токсичної, алергічної дії і водночас має яскраво виражену анестезуючу дію.
Іноді вагітних турбує свербіж, переважно в ділянці спини. Він особливо посилюється в другій половині вагітності. Це відбувається внаслідок натискання плода на особливо чутливі нерви. Зовсім свербіж усунути неможливо, але дуже допомагає обтирання горілчаною настоянкою з березових бруньок або березовим лугом.
Спиртову настоянку березових бруньок (1 столова ложка настоянки на 1 склянку прохолодної перевареної води) використовують для спринцювань за білей у жінок.
На Русі настоянку березових бруньок (півпляшки бруньок заливають горілкою, настоюють, періодично струшуючи, один місяць) застосовували для лікування холери. У період, коли починалося блювання, приймали по 40-50 крапель настоянки 3-4 рази на день, а в разі дуже сильної блювоти - по чарці щогодини, у разі болю в печінці - по 1 чайній ложці з водою 3 рази на день за 15-20 хвилин до їди. Настоянку приймали всередину в разі гострого ревматизму, а також як сечогінний і жовчогінний засіб по 1 столовій ложці 3 рази на день до їди. Цією настоянкою змащують хворі місця в разі пролежнів.
Якщо у вас роздуті вени, ви страждаєте на варикозне розширення вен і тромбофлебіт, на тілі назріває нарив і вас замучили рани, що давно не гояться, - змащуйте хворі місця спиртовою настоянкою березових бруньок. Якщо ви прийшли додому, ноги втомилися і на ногах свербіж шкіри, теж змастіть ноги спиртовою настоянкою - свербіж усунеться. Будь-яку ранку на тілі можна обробити цією настоянкою - ранка ніколи не загноїться. Рани добре загоюються, болі зникають.
Шляхом екстрагування горілкою або 96-проц. спиртом із суміші рівних частин за вагою бруньок берези і бруньок чорної тополі (осокоря) отримано препарат, що має прекрасну антимікробну дію щодо стафілококів. При розведенні екстракту у співвідношенні 1:5 загибель стафілококів настає миттєво, при розведенні 1:10 - через 30 хвилин, при розведенні 1:50 - через годину.
Настоянку (1:10) березових бруньок на вині (настоювати в теплому, темному місці, періодично струшуючи) втирають у разі ломоти в суглобах, а також приймають усередину для нормалізації діяльності травного тракту по 50 мл 3 рази на день за 30 хвилин до їди.
Якщо ви хочете допомогти хворому, який страждає на алкоголізм, і він розуміє свою трагедію, полегшити його долю можна таким чином.
Сухим сонячним ранком сходіть у глухий ліс і акуратно зберіть там лісову павутину. Давайте хворому на алкоголізм уранці натщесерце склянку води з розчиненим у ній лісовим павутинням (1/4 кола павутиння на 0,5 літра холодної перевареної колодязної або джерельної води). Вдень перед обідом дайте 30 грамів настоянки березових бруньок і коріння родіоли рожевої (золотого кореня). Для приготування настоянки 25 г березових бруньок і 50 г золотого кореня заливають 1 літром коньяку, настоюють, періодично струшуючи, 3 тижні в темному, теплому місці. Або 50 г березових бруньок і 100 г коренів родіоли рожевої заливають 1 літром горілки, настоюють, періодично струшуючи, два тижні в темному, теплому місці. Настоянку приймають по 30 г один раз на день перед обідом. Курс лікування - один місяць. Цей нескладний рецепт лікування алкоголізму допоможе людині, яка потрапила в біду, без нотацій, докорів і принижень перервати тягу до спиртного, зміцнити організм, усунути слабкість, апатію, невпевненість у собі. А щоб не відбувалося отруєння алкоголем і швидко наставало протверезіння, треба натиснути на печінку вказівним пальцем 50 разів. До речі, це і профілактика цирозу печінки, який, як правило, "вінчає" алкоголізм.
Для посилення цілющих властивостей настоянок корисно додати в них 5,0 г порошку з кореня солодки голої і 5,0 г квітів звіробою звичайного.
Бруньки берези є одним з основних джерел, що використовуються бджолами для отримання прополісу. Настоянка березових нічок, що містить переважно ті самі біологічно активні речовини, є дешевшим і доступнішим препаратом, тому її доцільно використовувати набагато ширше в лікуванні та профілактиці різних хвороб, аж до серйозних онкологічних захворювань.
Від різного кашлю допомагає суміш, що готується таким чином. 2 столові ложки березових бруньок змішати з 50 г несолоного вершкового масла. Поставити на вогонь, довести до кипіння, але не кип'ятити. Томити на малому вогні або в духовці 1 годину. Зняти з вогню, коли охолоне, але буде ще теплим, процідити, віджати, нирки відкинути. Додати 200 г меду і добре розмішати. Цю суміш приймати при кашлі по 1 столовій ложці 4 рази на день.
Березові бруньки - один із найдієвіших засобів при лікуванні суглобового ревматизму. Найефективнішим і найсильнішим засобом, крім настоянки березових бруньок, є мазь із березових бруньок. Для її приготування необхідно взяти 800 г свіжого несолоного вершкового масла і березові бруньки. У скляний, глиняний або емальований посуд укласти шарами: вершкове масло 1-2 см завтовшки, зверху шар березових бруньок такої самої товщини і так далі до повного витрачання масла і бруньок. Каструлю щільно закрити кришкою і замазати тістом, потім поставити в тепле місце, ліпше в несмажену піч або духовку, на добу. Через добу, злегка остудивши, процідити і віджати через марлю. В отриману олію додати 5-10 г камфори і ретельно перемішати. Застосовувати в разі гострого суглобового ревматизму, втираючи мазь у суглоби ввечері, перед сном, один раз на день.
У разі туберкульозу, затяжного кашлю, запалення легенів, бронхіту та інших запальних захворювань верхніх дихальних шляхів корисний такий засіб. До його складу входить мед (бажано липовий) - 1,5 кг, дрібно нарубане листя алое - одна склянка, рослинна олія - 200 г, березові бруньки - 150 г, липовий цвіт - 50 г.
Перед приготуванням зірване і промите листя алое покласти на 10 днів у холодне і темне місце, при цьому за тиждень до того, як зірвати листя, алое не поливати. Березові бруньки та липовий цвіт залити двома склянками окропу, прокип'ятити на слабкому вогні в щільно закритому посуді 2-3 хвилини, охолодити за кімнатної температури, процідити. Листя алое змішати з медом і цю суміш добре пропарити на киплячій водяній бані. Відвар березових бруньок і цвіту липи влити в остиглий мед, розмішати і розлити в пляшки, додавши до них рослинну олію. Зберігати в темному, прохолодному місці.
Приймати по одній столовій ложці 3 рази на день за 30 хвилин до їди. Перед вживанням суміш збовтувати.
Препарати з бруньок берези чинять сильну антибактеріальну дію на мікроби кишково-тифозного ряду.
Березові бруньки, розчавлені й ошпарені окропом, додають у невеликій кількості до бульйонів або м'ясних страв. Вони надають їм приємної гіркуватості..
