Як і в будь-яких інших випадках використання отруйних рослин для лікування, перш ніж говорити про цілющі властивості аконіту, потрібно знати про небезпеки, які приховує його застосування. Недарма медична періодика рясніє клінічними описами випадків отруєння. Рослина аконіт отруйна - але, як і у випадку з болиголовом, імовірно, саме це і робить його дієвим лікувальним засобом.
До складу аконіту входять три алкалоїди з різними властивостями.
Тільки знання можливих реакцій організму на хімічний склад аконіту дає можливість досягти результатів під час лікування. Крім того, не кожен різновид цієї рослини підходить для лікування, а їх щонайменше три.
Рослина аконіт має такі різновиди:
- борець жовтий;
- борець червоний;
- борець різнолистий.
Саме останній вид і застосовується з лікувальною метою. Таким чином, знання ботанічних особливостей різних видів аконіту необхідне також. Нарешті, алкалоїди аконіту характеризуються високою всмоктуваністю з поверхні шкіри, тому зовнішні процедури потрібно проводити з тими самими запобіжними заходами, що і внутрішній прийом.
Найчастіше рослину аконіт різнолистий використовують у народній медицині для полегшення болю, але спектр його цілющого впливу на рідкість широкий.
Різні засоби на основі аконіту застосовуються:
- як протиотруту, а також при токсикозах;
- як протиблювотний засіб;
- при гепатиті;
- за гострого запалення слизової кишківника (коліт, ентерит);
- при сепсисі;
- при інфекційних захворюваннях (у тому числі верхніх дихальних шляхів).
Наразі сфера застосування аконіту ще розширилася, включивши в себе:
- онкологічні захворювання;
- хронічні захворювання внутрішніх органів на стадії декомпенсації;
- аутоімунні та системні захворювання з ураженням внутрішніх органів;
- пригнічення імунітету.
Говорячи про аконіт, не можна не згадати про те важливе місце, яке він посідає в ряду гомеопатичних засобів.
Початок застосування аконіту в гомеопатії датується 1805 роком і прямо пов'язаний з ім'ям основоположника методу - С. Ганемана. Рослина аконіт - один із тих найчастіше використовуваних у гомеопатії засобів, обійтися без яких часто неможливо. Усі показання до застосування аконіту в гомеопатії будуються на головному принципі: подібне лікуй подібним. Тому аконіт застосовують за практично будь-якої інфекції в гострому періоді.
Як уже згадувалося, основним показанням до застосування аконіту в народі вважали болі в м'язах, кістках і суглобах. Але цінувалася і його протизапальна, кровоспинна, антибактеріальна дія. Ще одним показанням споконвіку вважають гарячкові стани (різного походження). Особливо характерно це для традиційної медицини народностей південної Азії. Добре допомагає рослина аконіт і в разі невритів, що супроводжуються сильними болями.
З лікарських форм на основі аконіту найпоширенішими є його настоянка на горілці та олійні витяжки - у вигляді мазей або лікувальних олій.
І нарешті, найважливіше: аконіт - один із потужних немедикаментозних засобів з арсеналу альтернативної онкології, ефективність якого перевірена клінікою і сумніву не підлягає. Особливо важливий ефект аконіту перешкоджати поширенню метастазів.
Нагадуємо: самолікування отруйними рослинами смертельно небезпечне! Зверніться насамперед за консультацією до фітотерапевта!
- як протиотруту, а також при токсикозах;
- як протиблювотний засіб;
- при гепатиті;
- за гострого запалення слизової кишківника (коліт, ентерит);
- при сепсисі;
- при інфекційних захворюваннях (у тому числі верхніх дихальних шляхів).
Наразі сфера застосування аконіту ще розширилася, включивши в себе:
- онкологічні захворювання;
- хронічні захворювання внутрішніх органів на стадії декомпенсації;
- аутоімунні та системні захворювання з ураженням внутрішніх органів;
- пригнічення імунітету.
Говорячи про аконіт, не можна не згадати про те важливе місце, яке він посідає в ряду гомеопатичних засобів.
Початок застосування аконіту в гомеопатії датується 1805 роком і прямо пов'язаний з ім'ям основоположника методу - С. Ганемана. Рослина аконіт - один із тих найчастіше використовуваних у гомеопатії засобів, обійтися без яких часто неможливо. Усі показання до застосування аконіту в гомеопатії будуються на головному принципі: подібне лікуй подібним. Тому аконіт застосовують за практично будь-якої інфекції в гострому періоді.
Як уже згадувалося, основним показанням до застосування аконіту в народі вважали болі в м'язах, кістках і суглобах. Але цінувалася і його протизапальна, кровоспинна, антибактеріальна дія. Ще одним показанням споконвіку вважають гарячкові стани (різного походження). Особливо характерно це для традиційної медицини народностей південної Азії. Добре допомагає рослина аконіт і в разі невритів, що супроводжуються сильними болями.
З лікарських форм на основі аконіту найпоширенішими є його настоянка на горілці та олійні витяжки - у вигляді мазей або лікувальних олій.
І нарешті, найважливіше: аконіт - один із потужних немедикаментозних засобів з арсеналу альтернативної онкології, ефективність якого перевірена клінікою і сумніву не підлягає. Особливо важливий ефект аконіту перешкоджати поширенню метастазів.
Нагадуємо: самолікування отруйними рослинами смертельно небезпечне! Зверніться насамперед за консультацією до фітотерапевта!
