У хворих на виразкову хворобу порушуються секреторна, видільна, евакуаторна та рухова функції шлунка. Основним провідним і часом єдиним симптомом виразкової хвороби є біль, який може бути різного характеру та інтенсивності. Іноді трапляється безсимптомний перебіг хвороби, яка проявляється несподіваною кровотечею у вигляді кривавої блювоти, прориву або у вигляді випорожнень чорного кольору, іноді з явищами колапсу.
У разі виразки шлунка болі виникають незабаром після їди (ранні болі); у разі виразки дванадцятипалої кишки - пізніші, нічні, "голодні" болі, що зникають після прийому їжі. Другою ознакою виразкової хвороби є блювота, яка буває частіше за виразку шлунка. Іноді печія слугує найбільш ранньою ознакою хвороби. Вона не завжди є результатом підвищення кислотності шлункового вмісту, а виникає у зв'язку з антиперистальтичними закиданнями шлункового соку в нижній відділ стравоходу. Апетит частіше збережений, але хворі зазвичай бояться їсти через можливий біль.
Об'єктивно відзначається напруження м'язів живота, болючість при поколачуванні надчеревної ділянки. Для шлункового вмісту характерна висока кислотність - до 100 і вище, але зустрічається виразкова хвороба з нормальною або зниженою кислотністю. Часто відзначається пілороспазм.
Рентгенологічне дослідження для діагностики виразкової хвороби слугує надзвичайно цінним методом дослідження, але клінічна симптоматика та перебіг є вирішальними.
Клінічна картина і перебіг виразкової хвороби різноманітні, перебувають у прямій залежності від локалізації виразки, віку хворого, статі, характеру ускладнень тощо. п. В окрему форму виділено виразкову хворобу воєнного часу, яка характерна більшою частотою і тяжкістю перебігу. Залежно від форми різноманітний і перебіг цієї хвороби.
У багатьох хворих спостерігається загострення хвороби в осінній і весняний період. Ускладнення виразкової хвороби: шлункова кровотеча, прорив виразки, стеноз воротаря, перехід у рак тощо.
Профілактика і лікування цього захворювання також посідають важливе місце в проблемі сучасної терапії і мають бути спрямовані не тільки на вирівнювання порушеного травлення в гастродуоденальній системі, а й на усунення розладів нервової та гормональної системи.
Лікування - консервативне та хірургічне (за ускладненої виразкової хвороби). Консервативне лікування включає такі вимоги: раннє лікування, спокій, режим харчування, заборона алкогольних напоїв і куріння, комплекс лікувальних заходів, що впливають на центральну нервову систему і на секреторну та рухову функції шлунка, а також обов'язкове дотримання режиму в період ремісії.
Крім лікарської терапії, дієта при виразковій хворобі має величезне значення для хворого. Прийнята їжа нейтралізує шлунковий сік протягом 30-60 хвилин (антацидні властивості), після чого чинить стимулюючу дію на секрецію шлунка, тому хворим і рекомендується вживання їжі не рідше 4-5 разів на добу. Дієта при виразковій хворобі має бути механічно, термічно і хімічно щадною.
Проводячи фітотерапію хворим на виразкову хворобу, ми призначаємо противиразкову дієту на початку лікування та в період загострення хвороби з обов'язковим вживанням молока. Ми вже вказували на ту обставину, що за гіперсекреції хворі добре сприймають переварене молоко, яке має здатність нейтралізувати кислий вміст шлунка, створюючи лужне середовище. За наявності локалізованої виразки в шлунку кислотність частіше виявлялася збереженою або зниженою і хворі краще сприймали кисле молоко, кефір.
У роки Великої Вітчизняної війни дієти при виразковій хворобі не дотримувалися - це було неможливо, і в той період молоко надавало хворим неоціненну користь. Ми рекомендували продукти рослинного походження, соки овочів, фрукти і за можливості підвищену кількість білка, киселі (за підвищеної кислотності - молочні, за зниженої - фруктово-ягідні). Величезну користь у період війни надав для хворих на виразкову хворобу картопляний сік. Режиму праці та побуту дотримуватися було майже неможливо, бо йшла війна, а виразкова хвороба була дуже частим захворюванням у той період. Замість звичайного противиразкового лікування, яким було важко забезпечити хворих, ми проводили фітотерапію, призначали збір № 7, до якого додатково вводилось насіння льону з урахуванням тієї обставини, що в разі виразкової хвороби в шлунковому вмісті зменшено кількість слизу і знижено його в'язкість. У разі неврастенічного синдрому - підвищеної дратівливості, поганого сну, швидкої стомлюваності та мінливості настрою - ми додатково рекомендували в порядку чергування такі лікарські рослини.
Лекарственынй збір при виразці шлунка № 8
Вероніка лікарська, надземна частина 10 г
Валеріана лікарська, корінь 10 г
Чабрець, трава 20 г
Пустирник, трава 20 г
Єжевика, цвіт і лист 30 г
Звіробій звичайний, трава 40 г
Подорожник великий, лист 40 г
Шипшина, плоди (товчені) 40 г
За супутнього холециститу, холангіту призначали рослинний збір за виразки шлунка, а також застосовуваний нами за хвороб печінки, також у порядку чергування. Після зникнення патологічних симптомів хворим, які дотримувалися режиму харчування (у повоєнні роки), ми рекомендували поступово розширювати дієту (за виключенням алкоголю й нікотину), щоб підвищити опірність організму, посилити його компенсаторні механізми фізіологічно повноцінним харчуванням, бо практичний досвід засвідчив, що тривала дієта при виразковій хворобі значно послаблює організм хворого, і одужання затягується.
У хворих на гострий гастрит під час фітотерапії загострення хворобливих симптомів не відзначалося. Після рясного випорожнення або блювоти наставало поліпшення.
У хворих на хронічний гастрит у перші дні фітотерапії хвороба загострювалася, поліпшення наставало поступово. До кінця курсу, індивідуального для кожного хворого, а в середньому від 8 місяців до 11/2 років, підвищена кислотність знижувалася, знижена підвищувалася, за збереженої кислотності остання весь період фітотерапії залишалася незмінною.
У хворих на виразкову хворобу майже у всіх випадках у перші ж дні лікування настоями з лікарських рослин наставало загострення на 2-3 тижні, після якого поступово стан хворих поліпшувався. У разі гострих нападів болю під час фітотерапії загострення не наставало, а навпаки, болі стихали, але через 2-3 місяці лікування спостерігалося невелике загострення.
Увесь період рубцювання виразкової хвороби болі тієї чи іншої інтенсивності, і клінічна симптоматика інколи не відповідала рентгено-лргічній картині, коли визначалося рубцювання виразки, яке відбувалося індивідуально для кожного хворого. Так, у деяких воно наставало на 3-му місяці, в інших - на 5-му і дуже рідко, у молодих, на 2-му місяці. При рентгенологічному обстеженні в перший місяць фітотерапії визначалося деяке збільшення виразки в розмірі. Що важче і триваліше захворювання, то триваліший курс фітотерапії.
Характерно, що насамперед зникали диспепсичні симптоми, які порушують ритм життя хворого та травмують його психіку: блювота припинялася за кілька днів фітотерапії; якщо апетит був знижений, то зазвичай за кілька днів він підвищувався, неспокійний сон поліпшувався, випорожнення нормалізувалися, а нам відомо, яке величезне значення це має для загального обміну речовин. Поліпшувався загальний стан хворого, підвищувалася опірність організму до інфекцій. Таким чином, насамперед відновлювали фізіологічну рівновагу в організмі хворого, нормалізували обмін речовин за діяльної участі кори головного мозку, що посилає рефлекси через екстеро-, інтерорецептори. Відзначався місцевий, локальний прояв виразкової хвороби: біль зменшувався і припинявся пізніше за всі інші патологічні симптоми.
У хворих, які пройшли повний курс фітотерапії (індивідуальний для кожного хворого), дотримувалися суворого режиму харчування і способу життя в перший період лікування і в період загострень хвороби, повністю виключили вживання алкогольних напоїв і куріння, загострення виразкової хвороби за будь-якої локалізації виразки ми не спостерігали протягом багатьох років..
