Вітаміни (від лат. vita - життя і амін - сполука азоту) - біологічно активні органічні речовини, різноманітні за своєю хімічною природою та фізіологічною дією, потрібні для процесів засвоєння організмом усіх харчових речовин, для росту та відновлення клітин і тканин та для інших життєво важливих процесів.
Вітаміни входять до складу всіх клітин людського організму, збільшують стійкість його проти інфекцій, запобігають надлишковому відкладенню холестерину на стінках кровоносних судин і мають суттєве значення для підтримання нормального складу крові та попередження фізіологічного в'янення організму.
Вітаміни виявлено на рубежі XIX-XX століть. Нині відомо близько 30 вітамінів, із них докладно описано фізико-хімічні властивості та фізіологічне значення вітамінів A, Bi (тіамін), В2 (рибофлавін), В6 (піридоксин), Вi2, Вi5, С (аскорбінова кислота), D, Е, F, К, Р (рутин), РР (нікотинова кислота), фолієвої, пантотенової та параамінобензойної кислот, інозиту, холіну, біотину та низки інших. Тваринний організм потребує надходження ззовні близько 20 вітамінів, інші синтезуються у внутрішніх органах.
Загальновідомо, що при захворюваннях, особливо інфекційних, при хворобах печінки, при вагітності потреба у вітамінах зростає. Так, наприклад, при захворюваннях серцево-судинної системи потреба в аскорбіновій кислоті тим більша, чим важчий і активніший процес. Найбільше вітамінів потребують хворі на коліт, проноси, виразкову хворобу шлунка, дванадцятипалої кишки.
Недостатність вітамінів порушує обмін речовин, знижує працездатність, спричиняє швидку стомлюваність, погіршує стан нервової системи та викликає інші хворобливі явища.
Потреба людини у вітамінах залежить від умов її життя і роботи, від стану організму, від пори року.
Незабезпеченість організму вітамінами може мати місце і за достатнього вмісту їх у їжі внаслідок таких причин: порушення синтезу, всмоктування або часткове руйнування вітамінів у травному тракті в разі його захворювань, хвороб печінки, інфекційних захворювань, уражень нервової системи тощо.Порушення засвоєння вітамінів клітинами організму в разі захворювань, пов'язаних із порушенням обміну речовин; посилене виділення деяких вітамінів у разі тривалих проносів або з сечею внаслідок захворювання нирок, сечового міхура; у разі різних отруєнь, у разі зловживання алкоголем та палінням; придушення синтезу вітамінів або зниження їхньої активності в організмі під впливом деяких медикаментів (сульфаніламіди, деякі антибіотики, дикумарин).
Вітамінна недостатність порушує всі обмінні процеси, але й за надлишку їх проти нормальної потреби також порушується обмін речовин. Так, у разі нестачі вітаміну D у дітей порушується нормальне відкладення вапна в кістках, які ростуть, вони розм'якшуються і під вагою тіла можуть викривлятися, виникає рахіт. За надмірного вживання вітаміну D кальцій, що входить до складу вапна, скупчується вже не в кістках, а переходить із кісток до внутрішніх органів, звапнює нирки, серце, кишечник та інші органи.
У загальній і спеціальній літературі неодноразово зазначалося, що під час призначення природних вітамінів немає побоювання передозування і гіпервітамінізації і що комплекси вітамінів, що містяться в рослинних і тваринних продуктах, ефективніші за штучні вітаміни, оскільки в них вони перебувають у гармонійному поєднанні (П. И. Шилов, Т. Н. Яковлєв, А. К. Мендель). Відзначено, зокрема, побічні дії, якщо застосовують чисту аскорбінову кислоту, тоді як настій плодів шипшини, володіючи тим самим, якщо не кращим, лікувальним ефектом, такої дії не чинить.
Питання клінічної вітамінології вирішені далеко не повністю. Дані про взаємозв'язки вітамінів між собою, їхній антогонізм і синергізм суперечливі. Тому проведена нині велика робота в галузі вітамінотерапії внутрішніх хвороб дасть ще багато цінних спостережень і відкриттів, необхідних для чіткішого застосування вітамінів для лікування і глибшого розуміння історичного взаємозв'язку розвитку рослинних і тваринних організмів.
Використання вітамінів у клініці давно вийшло за рамки їхнього застосування тільки як засобів, що ліквідують стан гіпо- або авітамінозів. Їхня широка участь у найінтимніших процесах метаболізму дає змогу застосовувати їх для профілактики та лікування різноманітних захворювань, доповнюючи, посилюючи, а в деяких випадках - покращуючи дію інших лікувальних засобів. Насамперед їх використовують для нормалізації обміну речовин, у якому їхня роль винятково велика.
Аскорбінову кислоту, зокрема, розглядають зараз як одну з найнеобхідніших речовин у життєдіяльності організму, без неї не протікає жоден обмінний процес в організмі. Вона бере участь у синтезі білків, без неї не утворюється колаген, який становить 40% усіх білків, і неможливий синтез білків мозку.
Викликає низку серйозних порушень обміну речовин недостатній вміст холіну в організмі (наприклад, жирове переродження печінки).
Вітаміни входять до складу ферментів (їх відомо поки що близько 700), які здатні різко збільшувати складні й різноманітні процеси розчленування речовин на складові частини та синтезувати нові речовини з продуктів розпаду за невисоких температур (35-40° і менше). Нестача деяких вітамінів призводить до того, що певні ферменти перестають синтезуватися в організмі, деякі хімічні реакції вимикаються і обмін речовин дезорганізується.
Вітаміни беруть участь в утворенні гормонів - біологічно активних речовин, що чинять сильний вплив на білковий, вуглеводний, жировий і водно-сольовий обмін, ріст і розвиток, нервову діяльність та інші функції організму.
Істотне значення мають вітаміни в разі захворювань нервової системи. У нашому організмі нервова система регулює процеси обміну речовин, а порушення їх у свою чергу призводить до функціональних порушень центральної нервової системи.
Встановлено, що після нервового перенапруження в крові людини підвищується вміст холестерину і, як правило, знижується вміст у i-тамінів Bi, В2, В6, РР і аскорбінової кислоти, які беруть активну участь в обмінних процесах і широко застосовуються в разі загальних неврозів, гіпертонічної хвороби, виразкової хвороби та ін.
Під час лікування нервових хвороб застосовують також нікотинову кислоту, що розширює судини мозку без підвищення внутрішньочерепного тиску, і вітамін В12 у разі захворювань периферичної нервової системи.
Вітаміни Bj2, фолієва кислота, аскорбінова кислота, вітамін К чинять позитивний вплив на систему кровотворення, покращують склад крові та використовуються за низки захворювань крові.
Недостатній вміст вітаміну Ві2 в організмі призводить до порушення нормального кровотворення в кістковому мозку. Потреба в цьому вітаміні у здорових людей легко заповнюється різними харчовими продуктами добового раціону, а нестача зазвичай пов'язана з порушенням його всмоктування в шлунку і кишечнику.
Фолієва кислота, близька за своїми властивостями до вітаміну В2, необхідна для нормального утворення в організмі червоних кров'яних тілець замість тих, що зруйнувалися. Фолієва кислота має бути в нормі. За її нестачі організм втрачає здатність утримувати вітамін Вu, за її допомогою вітамін Ві2 швидше потрапляє в кістковий мозок. Фолієва кислота у великих кількостях міститься багато в зелених частинах рослин.
Аскорбінова кислота сприяє підвищенню вмісту протромбіну в крові, особливо в разі уражень печінки, а також підвищує виділення з калом холестерину і знижує вміст його в крові. Зазначено, що аскорбінова кислота якоюсь мірою стимулює еритропоез.
Вітамін К стимулює протромбінову функцію печінки, сприяє нормальному згортанню крові, причому вітамін К за нормального згортання крові це згортання не підвищує. Вітаміну К багато в зелених частинах рослин.
Вітамін В2 (рибофлавін) сприяє накопиченню в печінці запасу вітаміну В12.
Досить ефективно використовують вітаміни в разі захворювань серцево-судинної системи, зокрема аскорбінову та нікотинову кислоти, тіамін, вітаміни Ві Р і F.
Під впливом аскорбінової кислоти знижується проникність судинної стінки, підвищується її еластичність, судини стають менш ламкими і крихкими. Особливо сприятливо діє аскорбінова кислота на капіляри. За допомогою аскорбінової кислоти зі стінок артерій видаляються відкладення холестерину та інші шкідливі білкові продукти. Вона гальмує розвиток атеросклерозу і знижує гіперхолестеринемію.
Здатність підвищувати міцність капілярів має і вітамін Р. Обидва наведені вітаміни взаємно підвищують біологічну активність один одного. Є також літературні дані про гіпотензивну дію вітаміну Р.
Вітамін F протидіє надмірному відкладенню холестерину в тканинах і сприяє виведенню його з організму. Також перешкоджає відкладенню холестерину в стінках кровоносних судин холін.
Нікотинова кислота збільшує тонус периферичних судин, має судинорозширювальну дію (розширюються артеріоли і капіляри). Тривале внутрішньовенне введення нікотинової кислоти збільшує вміст у крові холестерину.
Тіамін сприятливо впливає на м'язи серця, спричиняє підвищення максимального і мінімального артеріального тиску, посилює дію серцевих засобів.
Велике значення надається вітамінам під час лікування шлунково-кишкових захворювань. Шлунково-кишковому тракту належить провідна роль у процесах всмоктування та засвоєння вітамінів, а низка вітамінів, своєю чергою, сприятливо діє на секрецію та моторну функцію шлунка. Найбільше вітамінів потребують хворі, особливо ті, що страждають на проноси, виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки, змушені довго користуватися щадною дієтою. Сульфаніламіди та багато антибіотиків пригнічують кишкову флору, внаслідок чого порушуються процеси синтезу мікрофлорою кишечнику деяких вітамінів (групи В, вітаміну К). Набагато корисніше, коли сам організм синтезує вітаміни, ніж отримує їх у готовому вигляді. Найбільше значення під час лікування шлунково-кишкових захворювань мають аскорбінова та нікотинова кислота, тіамін і вітамін PP.
У разі хвороб печінки та жовчних шляхів порушується всмоктування жиру і тому погіршується засвоєння жиророзчинних вітамінів. Печінка бере активну участь в обміні вітамінів. У разі захворювань печінки та жовчних шляхів позитивний вплив мають вітаміни: аскорбінова та нікотинова кислота, тіамін, вітаміни А, К, В6, В12, фолієва кислота. Нестача вітаміну А, зокрема, може призвести до зміни слизових оболонок сечового міхура, ниркових мисок і жовчного міхура, що є чинником, який сприяє утворенню каменів.
Вітаміни також застосовують у разі захворювань нирок (відсутність холіну, наприклад, призводить до ураження нирок), органів дихання, інфекційних, залоз внутрішньої секреції, а також у разі хвороб крові, променевої хвороби, у хірургії, акушерстві та гінекології, у лікуванні нервових хвороб і як профілактичний засіб..
