Плоди льону - куляста коробочка з 10 насінинами. Насіння сплюснуте, довгасте, гладке, блискуче. Цвіте льон посівний з червня по серпень. Плодоносить із кінця липня (рис. 43).
:рис1:
У дикому льон посівному вигляді не відомий. Широко культивується в північній і середній смузі Європейської частини колишнього СРСР і Сибіру.
У промисловості використовують насіння ("лляне насіння") і лляну олію.
Хімічний склад і властивості льону
Властивості льону були вивчені фахівцями з фітотерапії. Насіння містить жирну олію (до 48%), білок (18,33%), вітамін А, вуглеводи (12,26%), органічні кислоти, ферменти, слиз (до 12%), глікозид лінамарин.
Властивості льону також використовують у народній медицині завдяки корисними мікроелементам, які містяться в рослині.
Дія та застосування льону
Терапевтична активність насіння льону зумовлюється наявністю слизу та глікозиду лінамарину. Властивості льону, а саме лінамарин біологічно вельми активний і впливає на різні системи й органи: регулює секреторну й моторну функції кишківника, великі дози спричиняють загальне занепокоєння й салівацію. Слизові речовини мають обволікаючу протизапальну і легку проносну дію і застосовуються всередину в разі запальних процесів слизових оболонок дихальних шляхів і шлунково-кишкового тракту; у разі колітів у клізмах; крім того, у разі запальних процесів сечового міхура і нирок.
Застосування льону зовнішньо - у вигляді компресів і припарок використовують при фурункулах і різних захворюваннях шкіри.
У Франції застосування льону рекомендують у разі бронхітів, плевритів, проносів. Порошок з насіння льону застосовують у разі опіків і захворювань шкіри (20 г порошку змішати з водою, прокип'ятити і накладати на обпалені поверхні шкіри у вигляді компресів). Властивості льону чинять бактерицидну дію. Олію з насіння льону застосовують як гарний ранозагоювальний засіб під час перев'язки різних ран.
Олію використовують при опіках і для приготування мазей та емульсій. Застосування льону у вигляді відвару з насіння рекомендується в разі харчового отруєння, загострення виразки шлунка і дванадцятипалої кишки. Обволікаюча дія відвару ґрунтується на тому, що слиз і олія насіння льону прилипають до слизової оболонки шлунка й кишок, обволікаючи її та утворюючи тонкий захисний шар; це знімає запальні явища й болісні симптоми. Льон посівний (насіння та олія) увійшов до державної фармакопеї СРСР 1961 р.
У вітчизняній народній медицині властивості льону, а саме лляне насіння, широко використовують за найрізноманітніших захворювань як усередину, так і зовнішньо. Відвар насіння застосовують у разі циститів, каменів сечового міхура, за кашлю, бронхіту, хронічного катару шлунка, за ангіни у вигляді полоскання, а для ліпшого назрівання фурункулів - у вигляді мазі. Також застосування льону у вигляді відвару рекомендують для спринцювань за гінекологічних захворювань, а також за болю і тенезмів у разі дизентерії. Лляна олія застосовується як протиглистовий засіб і в разі закрепів. У Вірменії олію льону застосовують у разі хвороб легенів, кишківника і нирок.
У Польщі застосування насіння льону також рекомендовано при захворюваннях шлунково-кишкового тракту і як ранозагоювальний засіб.
Насіння льону посівного вживається нами як протизапальний, обволікаючий засіб, що пролонгує дію інших рослин, і пролонгує дію інших рослин, - у разі виразки шлунка, дванадцятипалої кишки та колітів..
