Ефірні олії
Ефірні олії - це леткі, з сильним запахом речовини, що виробляються рослинами і являють собою найчастіше суміші різних хімічних сполук, які є похідними терпенів. У світі відомо 2500 ефіроолійних рослин. Ефірні олії на дотик жирні, але відрізняються від жирних олій летючістю, подібно до ефіру, звідки й походить їхня назва. У хімічному відношенні вони відмінні від жирних олій і не залишають на тканині або папері жирних плям.
Ефірні олії трапляються в різних частинах рослин - у квітках, листках, плодах, а іноді й у підземних частинах. У однієї і тієї ж рослини в окремих органах виробляються різні за запахом і складом олії. Властивості та запах ефірних олій протягом життя рослин змінюються. Так, наприклад, плоди коріандру посівного до дозрівання мають неприємний запах (дециловий альдегід), а під час дозрівання набувають дуже приємного запаху (ліналоол).
Накопичення та хімічний склад ефірної олії в рослині залежать від вегетації; наприклад, м'ята перцева має найбільше ефірної олії з найбільшим вмістом у ній ментолу у фазі цвітіння. Вміст ефірних олій у різних видів рослин коливається від ледь помітних слідів (0,001%) до 20% на суху речовину, частіше ж усього 2-3%. У більшої частини рослин ефірна олія перебуває у вільному стані й виділяється методом перегонки з водяною парою, екстракцією або іншим способом. Ефірні олії розчинні в спирті.
Ефірні олії мало розчинні у воді, але перемішана з ним вода приймає запах і смак олії. Такі ароматні води застосовують у медицині, як, наприклад, рожеву, м'ятну, кропову тощо. Ефірні олії нестійкі, деякі з них особливо чутливі до підвищення температури. Під дією кисню і вологи повітря склад ефірних олій змінюється - окремі компоненти олій окислюються, втрачають запах і відбувається так зване осмолення олій. Світло викликає зміну забарвлення олій, також змінюється і склад олії. Тому необхідне суворе дотримання правил збирання, сушіння, оброблення, зберігання та приготування лікарських форм із рослин, що містять ефірні олії. Корисні ефірні олії широко відомі та застосовуються в народній і традиційній медицині.
Застосування ефірних олій у медицині різноманітне. Корисні ефірні олії: мають болезаспокійливу властивість, заспокоюють і збуджують нервову систему (олія полину), впливають на серцеву діяльність (камфора), пом'якшують кашель. Є корисні ефірні олії, які виділяються частково легенями, збільшують і відділення слизу. Також чинять бактерицидні; антисептичні; протиглистові (корисні ефірні олії з кори берези) дії. Корисні ефірні олії збуджують діяльність шлунка і чинять стимулювальну дію на моторну, а також секреторну функцію травного апарату.
М'ятна, кминна, шавлієва, корична, гірчична корисні ефірні олії мають значний бактерицидний ефект як щодо кишкової палички, так і патогенної кишкової флори. Крім того, ефірні олії використовують для поліпшення і зміни смаку, запаху ліків, наприклад рожеву, м'ятну, коріандрову, лимонну та інші олії. Ефірні олії знаходять застосування в парфумерній, лікерно-горілчаній, харчовій промисловості.
Лікарські ефіроолійні рослини, які найчастіше застосовують із лікувальною метою. Це м'ята, материнка, чебрець, базилік запашний, лаванда, полин гіркий, шавлія, троянда, герань, ялівець, коріандр, береза, кріп, аніс, кмин, валеріана, лимон, мандарин тощо.
Органічні кислоти
Органічні кислоти - органічні сполуки з властивостями кислот, що утворюються в організмі внаслідок біохімічних процесів. Вони містяться розчиненими в клітинному соку багатьох рослин, трапляються у вигляді солей, а часто у вільному стані, накопичуючись у значних кількостях у насінні, плодах, ягодах, а також у корінні, листках і стеблах деяких рослин. Найпоширенішими органічними кислотами в рослинах є яблучна, лимонна, виннокам'яна, щавлева, саліцилова, мурашина, оцтова та інші кислоти. Виражену фармакологічну властивість мають валеріанова та ізовалеріанова кислоти, що зустрічаються в ефірних оліях валеріани, деревію, хмелю, любистку тощо. Ненасичені жирні кислоти (олеїнова, лінолева, ліноленова, пальмітинова тощо).) сприяють зниженню холестеринемії, що запобігає розвитку атеросклерозу. Лінолева кислота міститься в насінні льону, плодах обліпихи тощо.
Органічні кислоти беруть активну участь в обміні речовин, збуджують діяльність слинних залоз, впливають на виділення жовчі та панкреатичного соку, покращують апетит і травлення, мають бактерицидні властивості та знижують гнильні процеси в організмі. З нижчих карбонових кислот у рослинах трапляються оксалова, щавлева і малонова, яка міститься в плодах і листках спаржі, чистотілу великого, горобини звичайної та чорниці. Яблучна, винна і лимонна оксикарбонові кислоти містяться в плодах суниці садової, малини та в інших рослинах, беручи участь в олужненні організму. Найважливіше фармакотерапевтичне значення мають ароматичні органічні кислоти - бензойна, корична, саліцилова. Остання міститься у вигляді складних ефірів в ефірних оліях, у таких рослинах, як ромашка, полин, деревій тощо.
Плоди і ягоди, що містять органічні кислоти (лимон, журавлина, обліпиха, шипшина, смородина тощо).) використовують для приготування напоїв хворим, які перебувають у гарячковому стані, особливо в післяопераційному періоді. Сиропи, приготовані з рослинних продуктів з наявністю кислот, слугують для поліпшення смаку мікстур, особливо показані в дитячій практиці.
Вміст кислот у рослинах зазвичай зменшується в міру їхнього дозрівання за рахунок збільшення цукрів..
