:рис1:
Поширене пижмо звичайне майже по всій території колишнього СРСР, крім Крайньої Півночі. Зростає берегами річок, луками, луговими степами, паровими полями, уздовж доріг, поблизу житла.
Використовують квіткові кошики пижма, зібрані на початку цвітіння без квітконіжок. Запах висушених квіток при розтиранні камфорний, смак пряний, гіркий.
Хімічний склад
Квіткові кошики пижма містять гірку речовину танацетин, ефірну олію (до 0,3%) з наявністю лівообертальної камфори, борнеолу і кетонтуйону, органічні кислоти, флавоноїди, аскорбінову кислоту (до 8 мг%), дубильні речовини, сліди алкалоїдів, терпени. У листі аскорбінової кислоти до 12 мг%.
Дія та застосування
За експериментального гепатиту пижмо звичайне посилює секрецію і знижує вміст слизу в жовчі. Поряд із цим тонізує мускулатуру шлунково-кишкового тракту і посилює його секрецію. Судячи з експериментів на тваринах, настій із суцвіть пижма збільшує амплітуду серцевих скорочень, уповільнює ритм серця, підвищує артеріальний тиск, збільшує жовчовиділення. Ефірна олія чинить виражену протиглистну й антимікробну дію, але вельми токсична.
За даними деяких авторів, 5% настій кошиків пижма (по 70-105 мл 2-3 рази на день) сприяє рубцюванню виразки шлунка і дванадцятипалої кишки.
Великий вміст у траві та квітках пижма дубильних речовин надає її препаратам цінного в'яжучого протизапального характеру дії на шкіру та слизові оболонки, за спостереженнями проф. Д. Д. Яблокова (1948).
Суцвіття пижма у вигляді порошків або водних настоїв застосовують у разі аскаридозу й гостриків, захворювань печінки (гепатитів і ангіохолітів), ентероколітів, гастритів зі зниженою секрецією шлункового соку та сповільненою евакуацією. Препарати пижма не рекомендується приймати під час вагітності.
У Болгарії квіткові кошики пижма використовують як антисептичний, спазмолітичний і протиглисний засіб, ефект якого зумовлюється туйоном. Рекомендується в малих дозах у разі захворювань травних органів.
У болгарській народній медицині пижмо звичайне знаходить застосування в разі нервових розладів, спазмів шлунка, запалення сечового міхура і нирок, сечокам'яної хвороби, головного болю, подагри, малярії тощо.
У Франції суцвіття пижма використовують як протиглистовий, протигарячковий, збудливий, тонізувальний, антисептичний, шлунково-кишковий засіб, що викликає менструацію: 5 г суцвіть заварити 1 л окропу; приймати 1-2 рази на день натщесерце.
Суцвіття пижма вживали у виноробстві. Таке вино корисно вживати в разі ревматизму: 50 г суцвіть настоювати протягом 8 днів у мускатному вині, приймати по 30-40 г після двох основних прийомів їжі.
Квіткові кошики пижма є офіційною сировиною в Радянському Союзі, Бельгії, Франції та Португалії (Klan, 1948).
Настій квіток пижма в невеликих терапевтичних дозах нешкідливий.
Для надання ефективнішої протиглистної дії суцвіття пижма Leclerc рекомендує з'єднати з висушеними квітками полину, суцвіттями ромашки в рівних частинах: 8 г суміші цих рослин заварювати 250 мл окропу, настояти, остудити, профільтрувати й рекомендувати в клізмах.
У народній медицині пижмо звичайне здавна використовували в разі лихоманки, як протиглистовий засіб, у разі інтоксикації, спричиненої туберкульозом легень, шлунково-кишкових захворюваннях, жовтяниці та за зниженої кислотності. У народній медицині Сибіру листя і квітки пижма використовували за головного болю, подагри, ревматизму, жовтяниці, вивихів і ран, а також за епілепсії. У середній смузі Росії в минулому травою пижма обкладали м'ясні туші для збереження м'яса.
За повідомленням американських авторів, пижмо звичайне широко застосовували перші переселенці Північної Америки як ароматичну консервувальну і лікарську рослину. Листя пижма замінює корицю і мускатний горіх і використовується в США для аромату лікерів і консервації м'яса. За вказівкою деяких англійських авторів, листя має також приємний смак імбиру і вживається в їжу для ароматизації салатів, пудингів і кексів.
Пижмо звичайне (облиствені верхівки із суцвіттями) ми застосовуємо в малих дозах як протизапальний, такий, що посилює секрецію жовчі, протиглистовий засіб, а також у разі гастритів зі зниженою кислотністю, захворювань печінки, жовчного міхура і жовчних проток..
