Груша звичайна
Це звичайне плодове дерево нашої країни, висота якого сягає 25 м. Листя груші яйцеподібне або округле, шкірясте, блискуче. Квітки білі з нижньою зав'яззю і багатьма тичинками. Плід частіше грушоподібний, але буває й округлим. Цвіте груша звичайна в травні, а плодоносить у серпні-жовтні. Є багато сортів груші, що відрізняються один від одного як за своїм зовнішнім виглядом, так і за смаком.
Плоди груші містять цукри, органічні кислоти (переважно яблучну), дубильні, пектинові, мінеральні речовини, флавоноїди, ензими, фітонциди. Груша звичайна досить багата на вітаміни А, В2, В6, С. Груша звичайна досить багата на вітаміни А, В2, В6, С.
Плоди груші мають терпкий, регулюючий травлення, протигарячковий, анестезувальний, антисептичний, сечогінний і закріплювальний ефекти. Груша звичайна завжди вважалася прекрасним дієтичним продуктом. Її рекомендують включати в раціон хворих на цукровий діабет.
Варені та печені груші пом'якшують сильний кашель, задуху. Їх рекомендують включати в харчування хворим на туберкульоз легенів. Густий відвар плодів використовують для примочок у разі головного болю.
Дуб звичайний
Дуб звичайний - широко поширений у лісах, лісостепових і степових районах південного сходу нашої країни. Нерідко утворює дубові ліси на вододілах і по балках.
Дуб може досягати висоти до 40 м, коріння у нього потужне, гіллясте. Стовбур - до 7 м у діаметрі, широкорозкидиста крона. Кора темно-коричнева, потріскана. Листки обернено-яйцеподібні, перистолопатеві. Квітки одностатеві. Плід - жолудь. Цвіте дуб звичайний у травні. Плоди дозрівають у вересні.
Головний діючий початок дерева - дубильні речовини, які здебільшого й визначають практичне використання лікарської сировини, якою є кора. Її збирають ранньою весною з молодих гілок під час сокоруху. Сушать кору в тіні або провітрюваному приміщенні. Готова сировина - шматки кори завдовжки до 20-30 см, з поверхні злегка зморшкуваті, сіро-бурі. Сировина не повинна містити потемнілої кори понад 5%, сторонніх домішок - понад 1%. Термін зберігання ліків - 5 років.
:рис1:
У народній медицині, крім кори, в лікувальних цілях здавна використовують жолуді та листя дуба. Так, з очищених підсмажених жолудів варили каву, яку приймали за різного роду кишкових кольок, недокрів'я, а свіже листя дуба прикладали до гнійних ран для їхнього якнайшвидшого загоєння.
Дуб звичайний, а саме його кору здавна широко застосовували під час лікування всіляких недуг. Відвар із неї застосовували для ванн і полоскань у разі хвороб ротової порожнини, опіків, шкірних тріщин, екзем, геморою. Настій же використовували в разі проносу, шлунково-кишкових кровотеч. Настоянка з хорошим ефектом застосовується для полоскань у разі запальних процесів порожнини рота. Вона прискорює позбавлення від прищів, інших гнійників. Її застосовують під час лікування обморожень.
Верба біла (верба козяча, гіллянка, ракита)
Це дерево ще нерідко називають вербою. Верба біла трапляється зазвичай на піщаних ґрунтах, слугуючи для їх зміцнення. Але нерідко росте в долинах річок, біля ставків, озер. Широко поширена верба в нашій країні, зокрема в Західному Сибіру.
Усі верби (а їх налічується кілька видів) - багаторічні деревні рослини деревця (верба біла) або чагарники (всі інші). Листя її просте, з прилистками, черешкове, цільне. Квітки без оцвітини, одностатеві, зібрані в китиці, часто пониклі - сережки. Плід - коробочка. Насіння волосисте. Цвіте у квітні-травні.
Діючі начала містяться в корі - вітамін С, флавони, глікозид, саліцин, дубильні речовини. Кору збирають ранньою весною. Сушіння і зберігання аналогічні дубу.
:рис2:
У народній медицині часто застосовується лікувальна верба біла. Її кора у вигляді відвару, який використовують у разі гарячкових станів, ревматизму, а також як в'яжучий і протизапальний засіб у разі стоматитів, гінгівітів і катарів верхніх дихальних шляхів. Використовують настій як кровоспинний (шлункові та маткові кровотечі), сечогінний і жовчогінний засіб.
Верба біла застосовується як кровоспинний засіб (його наносять на ранову поверхню). Для цих цілей з її сировини роблять лікарський порошок..
