Інжир (смоковниця, фігове дерево)
Це дерево належить до сімейства тутових. Зустрічається в Закавказзі, в Криму і в Середній Азії на кам'янистих відкритих схилах. Розводять інжир у садах південної зони Росії.
Інжир лікарський - однодомне або дводомне листопадне дерево (або гіллястий чагарник) з гладенькою світло-сірою корою і молочниками в усіх органах. Листя просте, велике, черешкове. Квітки одностатеві, сидять у порожнині м'ясистої кулястої або грушоподібної розрослої осі суцвіття. Плоди - численні дрібні горішки, укладені всередині фіги.
Збір плодів проводиться в міру дозрівання. Для лікування використовують і супліддя - винні ягоди. Народні лікарі застосовують з лікувальною метою і молочний сік інжиру.
:рис1:
Супліддя інжиру дуже цінні, оскільки містять багато цукру. Досить багато в інжирі білків, які добре засвоюються організмом, вітамінів; дуже багато солей калію, кальцію, магнію, фосфору та заліза, клітковини й щавлевої кислоти. Крім того, плоди інжиру містять рослинний фермент фіцин, що має властивість фібролізину (що сприяє розрідженню згустків крові).
У народній медицині інжир, зварений у молоці, застосовують як лікувальний засіб у разі гострих катарів верхніх дихальних шляхів, трахеїтів, бронхітів, бронхоектатичної хвороби. Інжир лікарський здавна рекомендують у разі гастритів, хронічних закрепів, а також для поліпшення складу крові, як відхаркувальний і сечогінний засіб. Відвар інжиру, варення і кава, яку готують із сушених фіг, мають потогінний і жарознижувальний ефект і сприятливо діють у разі ларингітів, трахеїтів і бронхітів. Розварені в молоці плоди інжиру прискорюють дозрівання наривів (при зовнішньому вживанні).
Інжир лікарський протипоказаний хворим на цукровий діабет, гострі запальні захворювання кишківника та хворим із порушенням обміну щавлевої кислоти.
Каштан кінський
У нас у країні каштан кінський росте в південних регіонах і в середній смузі європейської частини. Висота дерева сягає 30 м, у нього широка і густа крона з темно-бурою корою. Листки черешкові, пальчасто-складні, середній листочок більший за інші. Квітки білі, неправильні. Суцвіття - прямостояча пірамідальна волоть. Плід - округла коробочка, усіяна шипами. Насіння велике, буре. Цвіте каштан кінський у травні-червні, плодоносить у вересні-жовтні.
Лікарською сировиною є кора, рідше насіння та його шкірка, квітки. Збір квіток проводять у травні-червні, кори - ранньою весною, а насіння - у міру дозрівання. Квіти каштана вживають як у свіжому, так і в сушеному вигляді, насіння - у свіжому.
:рис2:
Кора гілок містить глікозиди, дубильні речовини та ефірну олію. У квітках знайдені флавоноїди, рутин і пектинові речовини. У насінні містяться флавоноїди, дубильні речовини, крохмаль.
Наші предки добре знали, що каштан кінський підвищує стійкість кровоносних судин, покращує склад крові. Доведено, що лікарська сировина з цього дерева сприятливо впливає на діяльність серцево-судинної системи, тому відвар із листя каштана корисний у разі коронарної хвороби, ревматизму. Біохімічні дослідження засвідчили, що при вживанні каштана зменшується згортання крові, запобігає тромбоутворенню та знижується артеріальний тиск. Проведені клінічні випробування підтвердили висновки біохіміків: препарати з кінського каштана ефективні під час лікування варикозного розширення вен, тромбофлебітів, геморою.
Настої та відвари, приготовані з листя або насіння каштана кінського, застосовують під час лікування туберкульозу легень, подагри, у разі порушення жовчної секреції, ішіасу, розладу шлунку й кишківника.
Кедр сибірський (сосна сибірська)
Кедр сибірський потужне дерево сибірських лісів за своє довге життя досягає висоти 20-40 м. Його крона густа, колоновидна. Хвоїнки дерева завдовжки 6-13 см, тригранні, зібрані по п'ять у стирчать темно-зелені пучки. Шишки кедра завдовжки 5-13 см, прямостоячі, бочкоподібні, світло-бурі. Горіхи (насіння) завдовжки 8-14 мм, завширшки 5-10 мм, з тонкою темно-коричневою шкаралупою, їстівні.
:рис3:
Цвіте кедр сибірський, або, як кажуть, пилить, наприкінці травня - червні. Насіння дозріває на другий рік життя кедра (восени), який починає плодоносити у віці 25-30 років, а іноді навіть і в 60 років.
Заготовляють хвою протягом року; живицю - навесні та влітку; горіхи - восени. Найкраще збирати хвою з тонких, невеликих гілочок завдовжки 3-4 мм. Після збору хвої її миють холодною перевареною водою, подрібнюють ножицями, висипають в емальований посуд (для лікувальних цілей) у співвідношенні 1 склянка хвої на 4 склянки гарячої води. Воду злегка підкислюють оцтом. І через кілька годин настій проціджують через подвійний шар марлі. Зберігають настій у прохолодному місці не більше 10 днів.
Кедр сибірський багатий на вітамін С і каротин. Крім того, у хвої, а також у бруньках і молодих пагонах містяться ефірні олії та мікроелементи (марганець, мідь, залізо, магній, нікель, кобальт, йод). Ядра кедрових горіхів містять багато (до 60%) олії, крохмаль, білки, вуглеводи, клітковину, вітаміни групи В, Д і Е, органічні кислоти, дубильні речовини.
Хвоя кедра має антимікробну, відхаркувальну, протицинготну дію. Горіхи володіють як протицинготною, так і кровоочисною дією, а смола - ранозагоювальними та дезінфікувальними властивостями.
Кедр сибірський і його складові частини, зокрема і шкаралупу горіхів, застосовують у разі туберкульозу, хвороб нирок і сечового міхура, за різних нервових розладів. Гарний лікувальний ефект спостерігається при використанні настоянки з товчених кедрових горіхів для лікування ревматизму, хвороб печінки, артритів. Молоко, що отримується з горіхів, корисне під час лікування туберкульозу легенів. Смола кедра допомагає позбутися фурункульозу. Кедрові горіхи корисні тим, хто страждає на атеросклероз, гіпертонію, гастрити (з підвищеною кислотністю шлункового соку), виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки. Корисні горіхи і за недокрів'я.
Хвойний напій збагачує організм вітамінами, насамперед вітаміном С..
