Що собою являє печінка? Яка її роль в організмі? Чому печінка хворіє і чи може не хворіти? Відповіді на ці запитання хвилюють дуже багатьох, бо в наш техногенний, хімічний вік розлади печінки настільки поширені, що тією чи іншою мірою наздоганяють і дорослих, і дітей.
З'ясуємо спочатку функції здорової печінки.
Печінка - найбільший паренхіматозний внутрішній орган, справжня біохімічна лабораторія організму, "виробничий центр", що створює наші тканини та постачає будівельний матеріал для їхнього росту й оновлення.
Саме в печінці синтезуються специфічні для організму індивідуальні білки людини.
Вони виробляються з тієї сировини, яку постачає в наш організм їжа.
І, звичайно, для правильного перебігу цього біохімічного процесу аж ніяк не байдуже, з яких початкових продуктів створюватимуться наші тканини й органи.
Запам'ятаємо цю обставину і повернемося до неї пізніше.
А тепер розглянемо іншу, не менш важливу для нашого життя функцію печінки - дезінтоксикаційну, тобто функцію знешкодження отрут, які перебувають у внутрішньому середовищі організму.
Звідки з'являються ці отрути? Адже ми, здавалося б, отрутами не харчуємося.
Так, але дуже часто, практично завжди, найдоброякісніші продукти, які ми їмо і якими годуємо наших дітей, у процесі травлення в шлунку й кишечнику перетворюються на токсичні речовини, які необхідно терміново видалити з організму.
Чому це відбувається, і який процес знешкодження токсинів печінкою?
На жаль, перетравлення їжі в нашому кишківнику постійно супроводжується двома дуже шкідливими для здоров'я процесами: гниттям білків і бродінням крохмалів, унаслідок чого часто виникають такі недуги, як виразкова хвороба шлунка, виразковий коліт, спастичний коліт, дискінезія жовчовивідних шляхів, панкреатит, дисбактеріоз, парапроктит, апендицит і геморой.
Тобто страждає весь травний тракт, до того ж стає смердючим стілець.
Відбувається це тому, що білкові та крохмалисті (вуглеводисті) продукти за одночасного вживання в їжу не можуть під впливом травних соків до кінця перетравитися.
Ферментативне їх розщеплення йде неповноцінно, оскільки ферменти, що розщеплюють білки в шлунку (пепсин), активні тільки в кислому середовищі, а ферменти, що розщеплюють крохмалисту їжу, - у лужному.
Вуглеводи ж (цукор, мед, варення, виноград) являють собою низькомолекулярні, готові до всмоктування в шлунку продукти.
Але, потрапляючи в шлунок разом із крохмалями або білками (солодка каша, хліб із медом, торт, горіхи з медом), вони зброджуються під впливом кислоти шлункового соку та порушують процес розщеплення крохмалю або білка у шлунку та кишечнику.
Подібна харчова кашка (хімус), що надходить у тонкий кишківник, більше нагадує квашню, в якій крохмаль зброджується, а білок гниє.
Таким чином, нерозщеплений у шлунку білок у дванадцятипалій кишці та в тонкому кишечнику не в змозі розщепитися до амінокислот (оскільки середовище там лужне).
Він стає здобиччю гнильної мікрофлори кишківника і піддається гниттю, завдяки чому ця мікрофлора розмножується, а м'ясна їжа перетворюється на труп, що гниє, і виділяє трупні отрути - путресцин і кадаверин.
Ці речовини - вкрай отруйні моноаміни, які, на жаль, є постійними супутниками нашого "нормального" травлення.
Що ж трапляється з крохмалями в тонкому кишечнику? Прийняті з білковою їжею, вони адсорбували в шлунку кислоту шлункового соку і тепер не в змозі повністю розщепитися під дією амілази панкреатичного соку, активної в лужному середовищі.
Напівперетравлена крохмалиста їжа просувається спочатку тонким, потім товстим кишківником і, зрештою, стає здобиччю бродильних мікробів.
Виділяються токсини бродіння - метан, метиловий спирт, оцтова кислота, альдегіди.
Чи не достатньо отрут, щоб убити слона?
Однак ми не помираємо після такої білково-крохмалистої трапези, адже це наша повсякденна їжа, яку ми до того ж щоразу приправляємо солодким чаєм із варенням, солодкою випічкою чи фруктами.
Немов спеціально для посилення бродіння харчової суміші в кишечнику!
А не помираємо ми від токсинів, що утворюються в кишечнику, тільки тому, що маємо невсипущого вартового нашого життя і здоров'я - печінку, яка нейтралізує їх, переводить у парні сполуки з глюкуроновою кислотою, які виводяться через нирки.
Адже кров із тонкого і товстого кишечнику людини не потрапляє прямо у велике коло кровообігу, а попередньо фільтрується печінкою, потрапляючи в неї через ворітну вену печінки - колектора всіх кровоносних судин, які виносять кров із кишечнику.
Процес цей сам по собі дуже невдячний, і розумна людина не стане регулярно постачати свою печінку отрутами, щоб вона їх нейтралізувала, адже ця робота передбачає витрату ферментів (а отже, біологічної, життєвої енергії) на синтез цих самих нейтральних парних сполук.
Вченими-біохіміками доведено, що 60% з'їденої білкової їжі абсолютно не засвоюється організмом! Таким чином, своїм нерозумним харчуванням ми створюємо для печінки ще одну шкідливу й безглузду роботу: не потрапляючи до загального кровотоку, білкова їжа прямо надходить у печінку й переробляється нею на сечовину, що виділяється нирками.
Синтез сечовини і попереднє розщеплення непотрібних організму білків знову ж таки потребує чималої витрати ферментів, тобто нашої енергії.
Відбувається безглуздий процес переробки сировини (їжі) на покидьки (сечовину), а "заводом", що виконує цю роботу, є наша єдина печінка.
Природно, "виробничі лінії" - гепатоцити (паренхіматозні клітини печінки), перевантажуючись нескінченною роботою з порятунку нашого організму від усякого роду отрут і покидьків, не в змозі виконувати повноцінно свої функції білкового синтезу, синтезу гемоглобіну крові, глікогену, низки вітамінів, гормонів і ферментів.
Саме це одна з причин таких явищ, як виснаження, анемія, головні болі, безсоння, стомлюваність, які говорять про інтоксикацію організму.
Адже токсини, що потрапили до паренхіми печінки, не завжди встигають нейтралізуватися, і частина цих вельми небезпечних продуктів потрапляє до загального кола кровообігу та розноситься по всьому організму, виділяючись усіма можливими шляхами та спричиняючи захворювання шкіри, бронхів, легенів, судин, серця тощо.
п.
А що відбувається, коли на додачу до ендогенних отрут на печінку впливають ще й екзогенні (зовнішні) отрути - алкоголь, нікотин, наркотики, виробничі отрути, продукти побутової хімії, автомобільні та промислові викиди?
Природно, печінка захворює! Гепатит - це запалення печінкової тканини, її збільшення, болючість, яке іноді протікає з високою температурою.
Запущений або лікований ліками (антибіотики, гормони) гепатит може перейти в цироз, тобто розростання сполучної тканини строми (каркаса) печінки на місці загиблих печінкових клітин.
Печінка стає щільною, болючою, у запущених випадках здавлюється ворітна вена, кровообіг у ній утруднюється, і рідка частина крові випотіває в черевну порожнину, провокуючи водянку або асцит.
Найчастіше, як відомо, цироз спричиняється непомірним (і навіть помірним, але систематичним) вживанням алкоголю, але він може настати і внаслідок впливу будь-яких інших токсинів, як екзогенних, так і ендогенних, про які ми вже говорили.
Але тепер, крім порівняно рідкісного цирозу, ми маємо зростаюче подібно до епідемії захворювання печінки - вірусний гепатит.
Збудники - віруси типу А, В і С, причому остання форма особливо злоякісна, оскільки практично невиліковна і веде до цирозу печінки.
Вірусний гепатит - це аутоімунне захворювання, тобто при ньому організм синтезує антитіла до перероджених печінкових структур, що веде до подальшого руйнування печінки.
Серед інших захворювань печінки всім відома жовчнокам'яна хвороба.
Сценарій розвитку цієї недуги має безрадісний вигляд: запалення жовчного міхура, напади з сильним болем у правому підребер'ї та з високою температурою, виклики "швидкої", но-шпа, анальгін і, як спосіб позбутися всього цього, - видалення жовчного міхура.
Що ж таке жовчнокам'яна хвороба? Не що інше, як банальна забитість печінкових ходів і жовчного міхура шлаками (гнійними згустками, просоченими холестерином, жовчю і солями кальцію).
Можна видалити жовчний міхур, забитий камінням, але хіба це очистить печінку при збереженні колишнього змішаного харчування і сидячого способу життя?
І все ж таки, що є основною причиною всіх захворювань печінки? Такою причиною є м'ясне харчування, тобто вживання в їжу чужорідного тваринного білка.
Ми вже з'ясували, які отрути виробляються в процесі травлення і засвоєння тваринних білків.
А якщо ще врахувати, що 40% білкових молекул всмоктується в тонкому кишечнику цілими, нерозщепленими до амінокислот, тобто молекули потрапляють у кров і, будучи антигенами, спричиняють утворення абсолютно непотрібних організму антитіл? Співвідношення таке: з'їли 100 г м'яса, отримали 40 г антитіл, наших рідних тканинних антитіл, готових воювати і вбивати будь-яку чужорідну молекулу, що потрапила в організм, а потім і свої власні тканини.
Такий надлишковий імуногенез дає початок усім алергічним та аутоімунним захворюванням.
Настала весна - у населення алергія на квітковий пилок, зацвіла амброзія - алергія від пилку амброзії, з'їли цитрусові, полуницю, кавун, мед - знову алергія.
І так вся природа стає небезпечною, а куди нам бігти від неї?
Але ж справжня причина всієї цієї біди - м'ясна їжа.
Варто хворому на алергію відмовитися від неї та вивести з тканин організму всі продукти обміну чужорідних білків, як алергія зникає, і навіть не віриться, що можна не задихатися, перебуваючи в полі з квітучим полином, соняшником, амброзією, поїсти меду, апельсинів, полуниць та отримати від цього тільки користь і задоволення.
А яку користь отримуємо ми від м'ясної їжі? Можливо, вона справді необхідна нам, і без "повноцінних" тваринних білків і "незамінних амінокислот", що містяться тільки в м'ясі, нам не прожити? І навіть неможливо мати потомство і виростити дітей?
Багатовіковий досвід багатьох народів сучасності та стародавнього світу свідчить про протилежне.
На півночі Пакистану є захищена горами долина річки Хунза.
Населення цієї долини протягом багатьох століть і поколінь харчується тільки абрикосами, олією абрикосових кісточок, просом, травами і козячим молоком.
Люди там не знають хвороб і лікарів, живуть понад 100 років, зберігаючи гостроту зору, здорові зуби, хороший слух і тверезий розум.
Бабусі й прабабусі, вживаючи лактогенні трави, вигодовують своїх онуків грудним молоком, коли матері працюють у полі.
Звісно, екологічна ситуація там трохи краща, ніж у сучасних містах, але існують свідчення, які свідчать про те, що екологічний чинник тут не головний.
Приміром, поруч із хунзами, на тій самій висоті, в гірському кліматі з найчистішим повітрям живе плем'я шерпів, яких традиційно наймають як провідників для всіляких експедицій з Європи й Америки і які харчуються сучасною, цивілізованою їжею - м'ясом, консервами і т. п.
У результаті шерпи хворіють на всі хвороби цивілізації і живуть 50-60 років, тоді як хунзам вдалося уникнути цих "благ".
Вони займаються землеробством і розведенням кіз, м'яса яких вони не їдять.
На півночі Африки живе арабське плем'я келькумерів, які харчуються виключно фініками, маючи при цьому чудове здоров'я, чудовий зір у глибокій старості, легко витримуючи клімат пустелі, до того ж з'їдаючи всього 10-20 фініків на день.
Можна ще раз звернутися до історії і згадати, що денний раціон воїнів Олександра Македонського складався з жмені сухих пшеничних зерен, кількох оливок і фруктів.
Такі факти і реальні потреби людського організму.
Не завадить згадати і про спортсменів-вегетаріанців, які мають завжди найкращі досягнення, особливо там, де потрібна витривалість.
На початку XX століття на циркових аренах світу виступав силовий жонглер Георг Гагеншмідт, відомий як "російський лев".
Він харчувався виключно рослинними продуктами: фрукти, овочі, горіхи і зернові в сирому вигляді, виконуючи дивовижні силові номери.
Причому цей харчовий режим він виробив для себе сам, після того, як на початку його кар'єри на арені тренер нагодував його м'ясом для досягнення високих результатів.
Результат вийшов зворотний.
У світі живе безліч дітей, які народилися і виросли в сім'ях натуристів-сироїдів.
Одна з них - Анаїт, дочка відомого тегеранського натуриста Аршавіра Тер-Ованесяна, яка виросла і народила чудових здорових дітей виключно на сирому фруктово-овочевому харчуванні.
Сім'ї вегетаріанців-сироїдів є і в Москві, і в Петербурзі, і в Новосибірську, а не тільки в екзотичних тропіках.
Без м'яса неможливо жити тільки на вічній мерзлоті, але клімат Кубані та півдня Росії відрізняється від заполярного в кращий бік, і природа дає нам таку кількість фруктів, овочів, горіхів, олійних рослин і злаків, якої цілком достатньо для забезпечення повноцінного здоров'я і працездатності.
А всі ті ефекти, які ми отримуємо від м'ясної їжі (сила, бадьорість, працездатність), - тільки удавані, короткочасні й пояснюються тим, що під час перетравлення м'яса в шлунково-кишковому тракті утворюються так звані ендорфіни, або ендогенні морфіни, тобто допінг для нашого організму.
Ось звідки береться "ейфорія" після щільної м'ясної трапези.
Про подальші її наслідки ви вже прочитали.
Список їх такий: неповне розщеплення м'яса в шлунку (в якому бракує кислотності та ферментів для повного засвоєння м'яса), гниття в тонкому і товстому кишечнику, виділення трупних отрут, всмоктування їх в печінку (і частково - в загальний кровообіг), нейтралізація їх у печінці та виділення нирками (хорошу ж роботу ми задаємо печінці та ниркам!).
Картина стане повною, якщо згадати ще один вид переробки сировини у відходи.
Йдеться про м'ясо, що переробляється на сечовину.
Але ж замість цієї шкідливої і безглуздої роботи печінка може в повному обсязі синтезувати наші власні білки, ті самі, які ми так прагнемо отримати з м'яса тварин: яловичини, свинини, птиці.
Якщо ссавець, наприклад, корова, може синтезувати повноцінний білок із рослинної їжі - трави й сіна, то чому те ж саме не може робити людський організм, харчуючись фруктами, овочами, злаками й горіхами.
Питання в тому, з чого печінці корисніше і вигідніше в енергетичному сенсі синтезувати специфічний видовий індивідуальний білок: з тваринних білків чи з вуглеводів і крохмалів, присутніх у рослинних продуктах.
Найпоширенішою помилкою, що призводить до порушення здоров'я в людей, є думка, що для синтезу білків в організмі людині не вистачає незамінних амінокислот.
Саме тих, які потрібно обов'язково отримувати з тваринної їжі.
Насправді деякі з них є в рослинах (наприклад, лізин присутній у кукурудзі), у молочних продуктах, сирих яєчних жовтках, а інші синтезуються або нашими тканинами, або мікрофлорою кишківника, якщо вона нормальна, а не доведена до дисбактеріозу внаслідок неправильного харчування.
Адже гнильна і бродильна мікрофлора, що розмножується в кишківнику за наявності відповідного субстрату - змішаної білковокрохмалистої їжі, губить корисні мікроби кишківника, які є нашими симбіонтами.
Коло замикається.
За такого вмісту кишківника про нормальну мікрофлору, засвоєння азоту з повітря кишковою паличкою, синтез нею вітаміну B12, необхідного для кровотворення, і незамінних амінокислот не може бути й мови.
Що нам залишається робити? А те, що робимо: їсти м'ясо, хворіти, лікуватися ліками, оперуватися, видаляючи власні органи, і оголошувати, у відчаї, хвороби невиліковними.
Що ми звикли думати: гепатит С невиліковний, діабет, гіпертонія, бронхіальна астма невиліковні, мігрень теж.
Це хвороби, які залишаються з людиною на все життя, і жити з ними можна, тільки постійно приймаючи ліки і "контролюючи" перебіг хвороби.
Хто виграє? Фармацевтичні фірми.
Хто програє? Люди, які не знають фізіології та біохімії свого організму.
Справжні ж знання унеможливлюють всякий страх перед хворобами і самі хвороби, бо роблять людину господарем свого організму, способу життя, а отже, здоров'я і долі.
Отже, відкриємо підручник біохімії та з'ясуємо, якими шляхами йде синтез білка в організмі.
Складовими одиницями білкової молекули, її "цеглинками", є амінокислоти - органічні кислоти з включеним у структуру молекулою азоту амінованим ланцюжком.
Ці амінокислоти, необхідні для синтезу власного білка, організм, звісно, може одержувати з тваринних білків, витрачаючи при цьому велику кількість енергії на розщеплення величезної білкової молекули й "пожвавлення" мертвого амінокислотного ланцюжка.
Адже щоб зробити її придатною для синтезу білка, необхідно забезпечити її енергією.
Але існує інша можливість: отримати амінокислоти з вуглеводистих ланцюжків крохмалів і вуглеводів рослинної їжі, амінуючи їх і перетворюючи на амінокислоти, здатні до подальшого синтезу без затрат додаткової енергії, якщо їх отримано з сирих, тобто "живих", фруктів, овочів, горіхів і злаків.
Останнє запитання, звідки ж узяти азот для амінування вуглеводів, розв'язується просто.
Сприятливі для нас мікроорганізми кишківника беруть його з повітря і синтезують амінокислоти, які з током крові доставляються в печінку як сировинний матеріал для синтезу білка.
Крім того, азот виділяється в нашому організмі під час розпаду старих білкових молекул у процесі обміну речовин.
Кількість його становить на добу 3,7 г (коефіцієнт Рубнера).
При біологічно повноцінному харчуванні (сирому рослинному) цей азот дуже легко включається до складу вуглеводневих ланцюжків продуктів, не пошкоджених тепловою обробкою.
Синтезуються власні амінокислоти, енергетично повноцінні й тому, за наявності матриці ДНК, самостійно утворюють білкову молекулу з її складною четвертинною структурою та індивідуальною специфічністю.
Процес синтезу білка з вуглеводистих продуктів в організмі порушується тільки в разі приймання гормонів кори надниркових залоз та інших цитостатиків, тобто препаратів, що пригнічують клітинний ріст.
А їх досить часто призначають хворим на алергічні захворювання, ревматизм, бронхіальну астму, поліартрит, гломерулонефрит тощо.
Таким чином, люди, які уникли гормональної терапії, цілком можуть розраховувати на отримання чистих білків організму з чистих харчових продуктів.
Ці продукти - вуглеводи, перетравлення яких не супроводжується гниттям, виділенням трупних отрут, їхньою нейтралізацією в такому органі, як печінка, та утворенням кінцевих токсичних продуктів обміну - сечовини, креатину, креатиніну, сечової кислоти, тобто всього того, що є "залишковим азотом сироватки крові".
Ми ще не сказали про лікування хвороб печінки, але, кажучи коротко, можна стверджувати, що найліпший спосіб вилікувати печінку - не дати їй захворіти, тобто щадити її з самого раннього віку, не забруднюючи продуктами кишкового гниття.
А якщо ми все-таки забруднюємо печінку, то її можуть уразити віруси й нахабно в ній розмножуватися, адже їм буде чим харчуватися! Ось де бере початок поширення вірусного епідемічного гепатиту в школах, дитячих садочках і військових частинах.
Після вірусного гепатиту або навіть без нього печінка може почати розростатися (розростається сполучна тканина).
Цей процес у медицині називають цирозом.
Зрештою, жовчні ходи і жовчний міхур можуть забитися залишками білкового гниття, солями кальцію і холестерином, і настає жовчнокам'яна хвороба.
Що ж робити, якщо печінка хвора? Очищати її.
Перший етап - це промивання всієї печінкової тканини, жовчних шляхів і жовчного міхура великими кількостями трав'яних настоїв, які очищають не тільки печінку, а й нирки, і легені, і кишечник.
Для цього на день потрібно випивати до трьох літрів трав'яного настою (м'ята, подорожник, коров'як, триколірна фіалка, ромашка, спориш, польовий хвощ, собача кропива, шавлія) з медом (1-2 чайні ложки на 1 склянку настою з додаванням соку 1/4 лимона) з медом (1-2 чайні ложки на 1 склянку настою з додаванням соку 1/4 лимона).
Одночасно слід припинити прийом твердої їжі.
Таким чином, вдається увімкнути одразу два цілющі процеси - очищення та живлення всіх тканин організму на рівні клітин (трави, мед і лимон у розчиненому стані), вимикаючи процес травлення.
За такого режиму харчування травні ферменти не виділяються, оскільки їм нема чого розщеплювати, і вся енергія організму спрямовується на очищення тканин.
Тільки за відсутності травлення починається активізація тканинних протеолітичних ферментів, що розщеплюють хворі, неповноцінні тканини.
Розщеплюючись, вони виводяться з організму всіма можливими шляхами: через кишківник (потрібні щоденні промивання кишківника), через нирки (рясне пиття), через шкіру (щоденне купання в гарячій воді), через легені й носові ходи (відбувається інтенсивне виділення гною з носових пазух і бронхів завдяки кашлю, відхаркуванню).
Очищення триває 21 або 28 днів.
Потім необхідно вивести назовні вміст жовчного міхура - жовчні камені.
За попередні 3-4 тижні вони розчиняються, втрачаючи свій мінеральний склад, і перетворюються на гнійні згустки, які абсолютно безболісно виходять із жовчного міхура, набуваючи на виході форми жовчних шляхів.
Їх може бути багато або мало, вони можуть мати різні розміри, але зазвичай одним чищенням справа не обмежується.
Необхідно проводити вигнання конкрементів 4-5 разів (вживання маслинової олії з лимонним соком за Семеновою) з перервою в 4-5 тижнів.
У перервах між цими чистками необхідно дотримуватися суворо вегетаріанського харчового режиму, що складається з сирих фруктів і сухофруктів, протертих сирих овочів і зелених листових культур (щавлю, салату, петрушки, коріандру, шпинату, бурякового бадилля, портулаку) з олією і лимонним соком, а також овочевих бульйонів і настоїв жовчогінних трав.
Цим методом вдається вилікувати не тільки жовчнокам'яну хворобу і ліквідувати запалення жовчного міхура, а й вилікувати цироз печінки (без асциту).
Але найлегше, звісно, повністю, без жодних наслідків для організму вилікувати вірусний гепатит.
Це можливо зробити, якщо від самого початку хвороби 2-3 рази на день промивати кишківник і випивати на день 3-4 л рідини: 2 л трав'яного настою з медом і соком лимона та 2 л свіжих фруктових і овочевих соків, скасувавши водночас вживання твердої їжі.
Лікування настає на четвертому-п'ятому тижні.
Варто згадати, що звичайний не вірусний гепатит (гепатопанкреатит) виліковується точно таким же способом.
Потрібно зазначити, що печінка є органом, який легко піддається лікуванню.
Будучи збільшеною навіть на 4-5 см, вона через 3-4 тижні набуває своїх звичайних розмірів і відновлює функції.
Відомі випадки, коли після операції залишається одна, дві або три чверті тканини печінки, і, тим не менш, вона функціонує повноцінно, а з плином часу печінкова тканина наростає в повному обсязі.
Ті, хто опанував методику оздоровлення організму без хірургічного втручання, позбуваються калькульозного холециститу і всіляких дискінезій жовчовивідних шляхів (особливо часто цим страждають діти).
Дуже багато хто попутно позбувається бронхіальної астми, захворювань суглобів або серця.
Адже в людині всі органи взаємопов'язані й об'єднані в один організм.
У разі захворювання будь-якого з них страждають й інші органи, а під час лікування однієї хвороби зцілюються й інші.
Так, Галина І., 54 роки, лікувала важку бронхіальну астму.
Їй знадобився цілий рік, щоб остаточно позбутися астми і ліків, які вже перестали їй допомагати.
Астма посилювалася хворою печінкою і жовчним міхуром, забитим конкрементами зі спайковим процесом.
Ще через півроку їй вдалося повністю позбутися жовчних каменів, а УЗД показало здоровий жовчний міхур.
Те саме сталося в І.
Н.Сомовій, 34 років.
А в Тамари К., 75 років, збільшена на 5 см печінка скоротилася до норми за 2 місяці.
Жінка досягла чудових результатів у лікуванні бічного аміотрофічного склерозу (БАС).
Юсуф Н., 36 років (робітник заводу ім. Ілліча).
Сивина), відновив функцію печінки за діагнозу цироз через півроку.
Стає очевидним той факт, що алкоголізм, нікотинову залежність, наркоманію потрібно лікувати не переконанням, кодуванням чи іншим психологічним впливом на людину, а тільки очищенням печінки від цих екзогенних отрут аж до видалення з тканин печінки їхніх слідових кількостей.
Щойно клітини печінки і головного мозку очищаються від цих отрут, потреба організму в них відпадає сама собою...
