Цукровий діабет діагностують у дітей віком від 1 до 6-7 років, його вважають генетичним захворюванням, яке успадковують за материнською лінією і яке не виліковне до кінця життя.
Діти, хворі на цукровий діабет I типу, можуть бути життєздатними, працездатними і соціально адаптованими тільки за умови щоденного прийому інсуліну, у зростаючих із плином часу дозах. Щоденний прийом інсуліну дає їм змогу харчуватися звичайною змішаною їжею, багатою на повноцінні тваринні білки, жири та вуглеводи. Замовчується питання про те, наскільки ця їжа біологічно повноцінна і чи не є тваринні білки додатковим чинником, який руйнує інсулярний апарат підшлункової залози і посилює аутоімунний процес. Обмежується тільки вживання цукру, солодощів, виробів із білого борошна та білих круп, багатих на вуглеводи.
Усе начебто добре. Але чому ми мовчимо про те, що в цих дітей, а потім дорослих людей руйнуються печінка, нирки і страждає імунна система? Існує ще безліч неузгодженостей у лікуванні цієї хвороби, причина якої невідома, і тому послужливими генетиками "знайдено" ген, відповідальний за це захворювання. Питання вичерпано, неприпустимо навіть засумніватися у спадковому походженні та невиліковності цього захворювання.
А давайте все-таки засумніваємося. Подумаємо, по-перше, про те, з чого складаються наші тканини. Мабуть, з їжі, яку ми їмо, як кінцевий результат засвоєння цієї їжі. Шукати причини хвороб, зокрема такої хвороби як цукровий діабет I типу, потрібно, найімовірніше, виходячи з цієї безсумнівної істини. Будь-який живий організм - тварина або рослина - не може бути незалежним від їжі, якою він харчується. Відповідно, для кожного біологічного виду (зокрема й людини) передбачено перелік фізіологічно адаптованої до організму їжі. Для хижаків - це м'ясо, для травоїдних - трави і зернові, для людини - плоди, горіхи, коренеплоди і зелень. Про це написано безліч книжок: від індійської Аюрведи до праць західних авторів-натуропатів (Г.Шелтон, Н.Вокер, П.Брегг, К.Джеррі, Ю.Ніколаєв тощо).
Загальноприйнятою в медицині є точка зору про те, що цукровий діабет II типу - "дорослий" цукровий діабет - є захворюванням, набутим унаслідок порушення обміну речовин. Але знову ж таки замовчується причина порушення обміну у хворих. Згідно з цією точкою зору причиною слугує насамперед надмірне вживання цукру, та й багато чого іншого, крім регулярного харчування тваринними білками. Однак відомо, що цукровий діабет II типу є аутоімунним захворюванням. Де ж джерело цих захворювань, число яких зростає з кожним роком, і, врешті-решт, призводить до того, що аутоімунними стають усі хронічні хвороби? Спробуємо розібратися.
Перш ніж стати аутоімунною, хвороба буває "імунною", тобто алергічною. Це означає, що порушуються імунні реакції організму, які виникають у відповідь на хвороботворного агента, чи то мікроб, вірус, забруднення середовища (повітря, вода, ґрунт) артефактами, чи то харчовий чинник. Реакції ці бувають або надлишковими (алергії, атеросклероз, тиреоїдит, пухлинний ріст, запальний процес тощо), або недостатніми (всі хвороби імунодефіциту, створені штучно впродовж 150 років застосування масових профілактичних щеплень, хіміопрепаратів, антибіотиків і гормональної терапії).
Будь-яка імунна реакція означає клітинну "війну" в тканинах, яка називається в медицині "антиген + антитіло". Процес виглядає так: в організм впроваджується антиген (вірус, мікроб, харчовий фактор) і у відповідь на нього виробляється антитіло - імунна клітина, покликана цей антиген знищити. Антигеном, що викликає утворення антитіла, завжди є молекула чужорідного тваринного білка. Вона схожа на наші білкові молекули, але не ідентична їм і тому небезпечна, бо руйнує білки нашого організму, з яких складаються його тканини й органи. Така молекула розпізнається імунною системою людини і підлягає негайному видаленню. Результат - два клітинних трупи, які, як будь-який білковий матеріал, загнивають і виділяють трупні отрути.
Ці отруйні моноаміни (путресцин, кадаверин, птомаїни та ін.) ушкоджують клітини найрізноманітніших органів (печінки, підшлункової залози, щитоподібної залози, нирок, мозочка, головного мозку, серця, судин). Пошкоджені клітини стають для організму чужорідними і, своєю чергою, викликають утворення антитіл, здатних їх знищити. Це - аутоантитіла, тобто антитіла до власних тканин організму - тієї ж підшлункової залози, серця, нирок тощо. Але процес повторюється, і знов утворюються два клітинні трупи, які треба ліквідувати для безпеки нашого здоров'я, і імунна система синтезує нові антитіла, що виконують свою роботу. Число загиблих клітин зростає, процес набуває характеру снігової лавини і стає хронічним або прогресує, стаючи злоякісним.
Така передісторія всіх колагенозів (поліартриту, ревматизму), гломерулонефриту, розсіяного склерозу, шизофренії, пухлин тощо.
Точно за таким самим сценарієм розвивається цукровий діабет II типу. Нічим не відрізняється походження діабету I типу, з тією лише різницею, що цукровий діабет I типу виникає і прогресує внутрішньоутробно.
Але ось питання: новонароджений адже ще нічого не їв. Чи так це? А як він вижив за дев'ять місяців свого внутрішньоутробного життя? Та ще й розвивався з крихітної клітини в маленьку людину? З чого він будував свій організм? Усім відомо, що харчувався він материнською кров'ю, яка надходила до нього через пупкову артерію, тобто він "їв" те, що їла його мама. І якщо вагітна жінка їсть м'ясо, то цей самий чужорідний тваринний білок потрапляє через її кров в організм плода і спричиняє в тканинах та органах дитини, яку ще виношують, вищеописаний процес.
Імунні бар'єри у плода ще не оформлені, і органи фактично позбавлені імунного захисту. Потужний плацентарний імунний бар'єр, який формується в матері для захисту плода, сильно постраждав у нашу хіміко-фармацевтичну епоху і не здатний захистити плід від алергенних чинників, які надходять із материнською кров'ю. Адже діти, народжені в XXI столітті, - це вже четверте покоління, яке народилося й живе у світі антибіотиків, профілактичних щеплень, хіміо- і гормональної терапії, лазера й ультразвуку. Усі ці чинники дуже послабили імунний фонд людства, зокрема його жіночої половини, відповідальної за продовження людського роду.
Картина зрозуміла: молекули тваринного білка, що потрапляють у кров плода, досягають підшлункової залози, руйнують її тканину і вимагають негайного знищення, що і відбувається. Уже в зародку зав'язується аутоімунний процес, який через кілька років після народження розгортається повною мірою. Результат - недостатність інсулярного апарату, тобто цукровий діабет І типу.
Як лікується така форма діабету сьогодні? Інсуліном, і тільки. Харчування загальне, виключено цукор, цукерки, вироби з білого борошна та круп, бо "цукровий діабет спричиняється надлишком цукру в їжі". Ось точка зору і практика сучасної медицини. Хворобу уявляють як невиліковну, її вважають спадковою. Ми вже переконалися в тому, що вона не спадкова, а спричинена неправильним харчуванням мами, яка виношує плід.
Як потрібно правильно лікувати?
Перш, ніж дізнатися про метод лікування діабету, давайте поговоримо про його профілактику. Жоден батько не захоче, щоб у нього народилася дитина з вродженим діабетом, засуджена приймати інсулін до кінця життя. Але жодна мати не знає, що для цього потрібно робити. І, справді, якщо це спадкове захворювання, то від матері нічого не залежить. Залишається чекати вироку долі, тим більше, якщо в роду в неї хтось із жінок, навіть прабабуся, хворів на діабет.
Але ж було б краще пошукати причину аутоімунного захворювання і запобігти її зародженню. Елементарна логіка свідчить про те, що якщо "дорослий" цукровий діабет - аутоімунний процес, то таким самим є і діабет вроджений.
Отже, в харчуванні вагітної мають бути відсутні тваринні білки (висновок напрошується сам собою), якщо вона не хоче заробити своїй ненародженій ще дитині низку аутоімунних хвороб - не тільки цукровий діабет, а й ревматоїдний артрит, аутоімунний тиреоїдит, ерозивний гастрит, розсіяний склероз тощо. Адже не може бути, щоб ці хвороби виникали без причини, або причини ці досі були "невідомі". Чи не дивно? Ми шукаємо причини у вірусах, мікробах, хромосомах, але тільки не у власній їжі, яка є єдиною справжньою причиною найрізноманітніших хвороб.
А де критерій правильності наших харчових смаків, звичок, запитів? Усе людство їсть м'ясо, отже, це правильно. А чи не тому ми так думаємо, що самі є прихильниками цієї тотальної м'ясної наркоманії?
Довести, що м'ясо - це наркотик, не складає труднощів. Відомо, що в організмі людини виробляються ендорфіни, або внутрішні морфіни. Це низка морфіноподібних медіаторів, які виділяються в кров залозами внутрішньої секреції, що містяться в головному мозку, для реалізації певних фізіологічних функцій організму: у момент засинання, у процесі пробудження, під час розумової роботи, емоційних сплесків тощо.
Але, виявляється, подібні залози розташовані також у певних ділянках тонкого кишківника і під час перетравлення вареної їжі та, особливо, м'ясних продуктів виділяють ті самі ендорфіни. Відбувається це зовсім невчасно, оскільки варені продукти виявляються неприродними для кишківника і викликають перезбудження травних залоз, так само як спеції, алкоголь, нікотин, кава тощо. Логічно, що після подібної трапези ми відчуваємо або невмотивоване піднесення настрою, або, навпаки, сонливість і важкість у шлунку.
Якщо вагітна жінка вживає названі продукти або якийсь із них, то в неї неминуче виділяються ендорфіни в травному тракті, що атакують не лише її психіку, а й, потрапляючи до організму плода, впливають і на його нервову систему. І, таким чином, схильність до наркотиків і м'ясної їжі формується ще до народження, і це трактується як спадкове явище.
Ясно, що їжа матері певним чином формує психіку дитини та її подальшу поведінку - слухняність, працьовитість, сприйнятливість тощо. Усе це створюється матір'ю - її харчуванням, поведінкою, інформацією, яку вона отримує, думками, розмовами тощо. Але матеріальне тіло дитини, якість її тканин і її здоров'я формуються насамперед їжею, яку вживає мати під час вагітності.
Якою ж вона має бути, щоб сформувати здоровий дитячий організм, вільний від токсинів гниття та бродіння харчових мас у кишечнику матері?
В ідеалі їжа ця має бути сирою рослинною. Виникає запитання: як може формуватися і рости плід без білкової їжі? Адже ми складаємося з білка. Але хіба в рослинах не містяться білки? Ми говоримо, що імуногенами є тваринні, а не рослинні білки, оскільки в рослинах вони мають дещо іншу структуру. Рослинні білки постають переважно у вигляді гідролізатів, тобто фрагментів білкової молекули (олігопептидів) набагато меншого розміру, ніж сама молекула, і тому не стимулюють утворення антитіл імунною системою людини. Таким чином, сира рослинна їжа з не зруйнованими варінням енергетичними зв'язками структури є найбільш біологічно повноцінною і придатною для нашого харчування, а тим паче для формування організму плода.
Особливо багаті на білок горіхи і зелені рослини (шпинат, кропива, лобода, яглиця та ін.). У горіхах, насінні соняшнику, кунжуті, авокадо міститься також велика кількість жирів. Усі сирі фрукти й коренеплоди багаті на вуглеводи, які є дуже підходящим матеріалом для синтезу білків у печінці та кістковому мозку, як матері, так і плода.
Крім того, білок синтезують для нас кишкові азотфіксувальні бактерії - наші симбіонти, тобто сприятлива мікрофлора. Вони використовують для цього азот повітря і вуглеводи рослинної клітковини. Сирі рослини (в тому числі зелені рослини - культурні та дикорослі харчові трави) містять у собі необхідні для життя мікро- і макромінерали в іонному, а не молекулярному, вигляді. Це означає, що вони біологічно активні й корисні для нас, чого не скажеш про ті самі мінерали у варених рослинах, де іони перетворюються на молекули, тобто ті самі солі, що забивають наші судини й суглоби.
Те ж саме стосується всіх інших компонентів їжі - білків, жирів, вуглеводів. Усі ці складові частини їжі під час температурної обробки втрачають біологічну енергію, укладену в іонних зв'язках, так звані фотокалорії (світлові калорії), отримані в процесі дозрівання плодів. Для їхнього засвоєння в процесі травлення ми витрачаємо біологічну енергію своїх тканин, поступово й неухильно скорочуючи тим самим своє життя й наживаючи хвороби. До того ж молекули сирих рослинних продуктів мають лівообертальну конфігурацію, що потребує для свого засвоєння мінімальної кількості інсуліну. Під час варіння молекулярна конфігурація змінюється на правовертальну, а це означає зростання навантаження на підшлункову залозу.
Діти, виношені за сирого рослинного харчування матері, позбавлені харчових інтоксикацій материнського організму, руйнування своїх органів білковими компонентами їжі, зайвої кількості азотистих сполук - кінцевих вельми токсичних продуктів білкового обміну. Далі, при правильному харчуванні матері під час грудного вигодовування і подальшому правильному харчуванні дитини, їй забезпечено повноцінне здоров'я.
Але як вчинити, якщо в дитини трьох-п'яти і більше років усе-таки діагностовано цукровий діабет I типу? За рівня цукру в крові близько 3 ОД і вище необхідний інсулін, як тимчасовий захід. Але з інсуліном чи без нього дитину необхідно перевести на повноцінне рослинне харчування з включенням пророслих зерен пшениці, гречки, вівса тощо. Подробиці про приготування рослинних страв можна знайти в книжках В.Бутенка "Зелень для життя", В.А.Шемшука "Сироїдіння - шлях до вічного життя".
Матері! Виношуйте, народжуйте та ростіть дітей свідомо, замислюючись про їхнє майбутнє.
