Ось і настала осінь на Кубані. Дощі, прохолода, золотяться дерева, пожухли, почорніли трави. Немає цвітіння амброзії та полину. Відцвіли соняшники. Повітря стало чистішим.
Зовсім нещодавно - у розпал цвітіння амброзії - дуже багато людей страждало від нападів алергії - хвороби, що виснажує людину і фізично, і морально.
Мій товариш по роботі, у якого була алергія, взяв трудову відпустку, додавши до неї відпустку без утримання. Усі свої заощадження і всі відпускні він віддав на те, щоб пережити ці два місяці подалі від цвітіння амброзії, виїхавши хіба що не в Арктику. І так він змушений чинити щороку.
На вулицях міста і за містом у цей період можна зустріти і молодих, і літніх людей, які носять марлеву маску. Вони знаходять у цьому маленький, хоча й не зовсім надійний, порятунок.
Зустрічаю дівчину в тролейбусі. Очі сльозяться, мучить свербіж у носі, вона намагається стримати нескінченні чхання, що їй вдається насилу. Пасажири намагаються триматися від неї подалі. Вона це помічає і виходить на найближчій зупинці.
А ось і я. З року в рік липень, серпень і вересень для мене - найболючіша пора року. Якщо вже почав чхати, то роблю це разів двадцять поспіль. Вночі в носі свербіж, дихати нічим, у роті сухо і гірко. Мучить безсоння, доводиться вставати, полоскати горло, закапувати ніс нафтизином. Допомагає спочатку на дві години, потім на годину, потім зовсім не допомагає. На роботу йду через силу, будучи ледь живий. Хто хворів, той знає цей стан. Хто не хворів, дай Боже йому цього не знати!
Хворів я років десять, чого тільки не перепробував. Іноді допомагало ненадовго, частіше не допомагало взагалі.
І, як то кажуть, біда не приходить одна. Захворіла внучка. Те саме: побувала на дачі, там косили бур'ян, і в неї почалася алергія. З очей сльози, личко набрякло, уві сні захлинається, носик закладений, спить неспокійно. А час до школи йти, вересень на носі. Тут уже всі дорослі забули про свої болячки.
У Краснодарському Будинку вчених познайомилися з лікарем кандидатом біологічних наук Марвою Вагаршаківною Оганян. Природно, показуємо їй дитину, забувши про себе. Марва Вагаршаківна Оганян подивилася дівчинку, потім каже мені: "А ви? Ви ж мій хворий! Я буду лікувати всю сім'ю. Хоч п'ять, хоч шість осіб, усіх лікуватиму. А плата? Плата тільки за одного члена сім'ї".
Пізніше я зрозумів мудрість такого підходу. Подумайте, якщо одна людина в сім'ї сидить на жорсткій дієті, а решта об'їдається, ох, як важко буде цьому одинаку. А разом легше. Та й поправити здоров'я нікому не завадить.
Марва Вагаршаківна Оганян лікує методами природної терапії. Цей метод оздоровлює організм людини, відновлює здатність організму протистояти будь-яким хворобам.
Судіть самі: через два тижні дівчинка пішла до школи здоровою! Я за тиждень поїхав на дачу, прихопивши із собою флакон санорину, але він уже був не потрібен. Через два тижні я забув про цвітіння амброзії, хоча вона ще щосили цвіла. Так, я скинув дуже вже зайву вагу, зараз у мене не так сильно втомлюються ноги, а працюю я токарем - усю зміну на ногах. Під час лікування (вже понад місяць) я працював, не забував дачу.
У дружини ніколи не було такого явища як алергія, але вона наполегливо і скрупульозно виконувала всі вимоги лікаря. І стежила, щоб усе в точності виконував і я. Готувала відвари, соки, салати тощо. Чесно зізнатися, якби не старання дружини, навряд чи я зміг би лікуватися успішно. Тож лікуйтеся сім'єю!
Уперше чекаю наступного літа без жаху в серці. Я тепер знаю, що робити. Заздалегідь готуюся до риболовлі, адже на період цвітіння амброзії припадає найцікавіша риболовля. А протягом скількох років у ці місяці я світла божого не бачив, не те, що поплавка!
Так, лікування платне, але воно набагато дешевше, ніж втеча на північ або в тропіки. Я на один нафтизин витрачав більше грошей.
Моя порада: не запускайте свої хвороби.
